«Вікно допомоги» для переселенців

Людмила Гіцевич, Анна Чуданова

Київ – Щодня кілька сотень сімей з Донецької та Луганської областей звертаються за допомогою до волонтерського центру, що на Подолі. Тут активісти своїми силами створили «єдине вікно допомоги» вимушеним переселенцям. Окрім гуманітарного складу та дитячої кімнати, жителі Донбасу можуть отримати професійні консультації від «Центру зайнятості вільних людей» та поради щодо пошуку житла, пройти медичний огляд та поспілкуватися з психологом. З початком зими в центрі очікують на нову хвилю переселенців.

Справжнє волонтерське містечко розгорнулося на вулиці Фролівській в Києві. Ідея створити «єдине вікно» допомоги для вимушених переселенців зародилася в маленькій квартирі активістки Лесі Литвинової ще під час Майдану. Тоді вона, будучи вагітною, приймала в себе вдома поранених, потім допомагала переселенцям. З часом стало зрозуміло, що власного житла волонтерки недостатньо. 4 місяці тому ініціативна група на чолі з Лесею перемістилася у приміщення колишньої швейної фабрики «Юність» на Подолі.

Тут в одному місці крім гуманітарного складу та дитячої кімнати, жителі Донбасу можуть отримати професійні консультації від «Центру зайнятості вільних людей» та поради щодо пошуку житла. На чергуванні завжди є кваліфіковані психологи. Також працює медпункт, де можна пройти медичний огляд та отримати необхідні ліки. Нещодавно на території центру представники МНС встановили спеціальний намет для обігріву, бо через великий наплив відвідувачам часто доводиться чекати в черзі по кілька годин.

«В день до нас звертаються стабільно 200 сімей. Останнім часом потік новеньких збільшився. Там холодно, там голодно, там стріляють. Зиму там пережити буде важко», – наголошує координатор та засновниця центру Леся Литвинова.

Переселенцям потрібна допомога з житлом

Більшість переселенців дізналися про центр на залізничному вокзалі.

«Це все працює по принципу сарафанного радіо. Одні розказують іншим, де можна отримати хоч якусь допомогу», – розказує луганчанка Марія.

Час від часу жінка приходить до складу за теплим одягом та речами побуту. Вона зізнається, що облаштуватися в столиці проблематично і понад усе її сім’я хоче повернутися додому, але вже в український Луганськ.

Працівники складу підтверджують, що наразі найактуальніша проблема жителів Донбасу – це пошук житла. «Я дуже хочу, щоб тут зʼявилося якесь волонтерське ріелторське агентство. Потрібно, щоб хтось моніторив ринок дешевого житла і відстежував, хто готовий здавати його саме донецьким і луганським», – зауважує Леся Литвинова.

В центрі допомоги налагоджена внутрішня реєстрація. Переселенці отримують спеціальну картку, в якій волонтери відмічають не тільки, що людина взяла, а й те, чого їй не вистачає. Якщо допомога потрібна ще й членам сім'ї, то потрібно надати оригінали їх документів. «Відвідувачі часто записуються в чергу на дитячі візочки та ліжечка, бо їх не вистачає. Деякі запитують, чи є у нас, наприклад, шафа. Ми беремо контакти, і якщо потрібна річ знаходиться, то вирішуємо це питання», – пояснила координатор.

«Державо, ми тут»

Багато переселенців приходять сюди регулярно. Вікторія Василевська з Луганська в центрі допомоги – частий гість. Коли в рідному місті жити стало неможливо, вона вивезла звідти свою сім’ю. Жили спочатку в селі під Києвом, та коли одночасно захворіли всі три дитини жінка почала шукати допомоги у різних волонтерських фондах. Миттєву реакцію отримала лише від Лесі Литвинової.

«Діти різного віку, спектр необхідних ліків потрібен був також абсолютно різний. У відчаї я набираю черговий номер та натрапляю на Лесю Литвинову. Реакція була моментальна. Ввечері вона вже стояла в мене під під’їздом. Придбали ліки на велику суму. Порівнюючи з іншими пунктами допомоги, тут двері завжди відкриті для всіх. Без цього центру тисячам людей з Донбасу було б набагато гірше зараз», – каже Вікторія.

На склад щодня приходять і небайдужі кияни. Вони приносять продукти, одяг, ліки тощо. Ті, хто хочуть допомагати адресно, знайомляться з переселенцями для подальшої підтримки.

Киянка Людмила знає про проблеми переселенців не з чуток: «Вперше я сюди потрапила зі своєю сестрою, яка приїхала з Луганська в липні. Про цей центр нам розповіли на залізничному вокзалі. Ми сюди прийшли просто за речами, але побачили, що дівчатам важко працювати. З того часу я тут допомагаю».

Центр працює щодня. Постійно є необхідність в теплому одязі, взутті, обігрівачах, їжі. Щовихідних тут роздають близько тисячі харчових наборів для найбідніших переселенців.

Волонтери бачать велику проблему у відсутності державних програм з підтримки переселенців. Активісти намагалися налагодити співпрацю, але більшість проектів вдалося реалізувати лише в обхід правилам: «Ми говоримо: Державо, ми тут. Держава в комі. Державо, ми зараз здохнемо. Держава привідчиняє одне око та знаходиться якийсь чиновник, який може натиснути».

Наразі волонтери на Фролівській надають переселенцям так звану «швидку допомогу». «Ми можемо допомогти людині «стартанути», але, на жаль, не можемо супроводити її далі», – підсумовує Леся Литвинова.