Берлін – «Холодна війна» – таке визначення нині дедалі частіше можна почути від німецьких політиків та експертів, коли йдеться про відносини країн Заходу і Росії. Представники лівих сил Німеччини обвинувачують канцлера Ангелу Меркель у неправильному підході до проблем з Росією. Та й однопартійці глави уряду не одностайні в оцінці її політичної лінії.
Про Холодну війну ще ніхто не говорить у Німеччині, але всі про неї думають, коли йдеться про шляхи розв'язання російсько-українського конфлікту. Промовистим свідченням цього став останній номер журналу «Шпігель», на обкладинці якого зображено озлоблені профілі канцлера Ангели Меркель і президента Володимира Путіна з підписом: «Холодні вояки».
Дії Росії в Україні є порушенням міжнародного права і загрожують миру в Європі... Ніщо не виправдовує пряму чи непряму участь Росії у боях у Донецьку та ЛуганськуАнгела Меркель
Тим часом глава уряду Німеччини заявила: «Дії Росії в Україні є порушенням міжнародного права і загрожують миру в Європі. А наші зусилля подолати цю кризу вимагатимуть терпіння і витривалості. Ніщо не виправдовує анексію Криму… Ніщо не виправдовує пряму чи непряму участь Росії у боях у Донецьку та Луганську…»
Закон сили чи сила закону
Так різко критикувала Ангела Меркель політику Кремля під час дебатів у Бундестазі. Представники Лівої партії звинуватили канцлера, що саме така її політика спричинила безвихідь у нинішній ситуації на сході України та на світовій політичній арені. Те саме закидають їй і окремі однопартійці.
У Європі ще є сторони, які роблять ставку на закон сили, зневажаючи силу закону. Саме це сталося, коли Росія, порушуючи міжнародне право, анексувала КримАнгела Меркель
Отже питання зовнішньої політики щодо конфлікту в Україні стало в Німеччині внутрішньополітичним. Канцлер Ангела Меркель відкидає обвинувачення у тому, що вона та очолюваний нею уряд не докладають зусиль, щоб розв’язати конфлікт. А також наголосила на тому, що Берлін надає політичну та економічну підтримку Україні. Щодо ще більшого тиску на Росію, у тому числі й перспективою застосування сил НАТО, канцлер була категоричною: «У Європі ще є сторони, які роблять ставку на закон сили, зневажаючи силу закону. Саме це сталося, коли Росія, порушуючи міжнародне право, анексувала Крим».
Якщо висловлювання канцлера Меркель у дискусіях про те, як реагувати на політику Кремля щодо України – цілком однозначні, то її політичні і прихильники, і опоненти досить часто виступають із заявами, що викликають більше запитань, ніж дають на них відповідь. Як, приміром, заяви глави зовнішньополітичного відомства, однопартійця канцлера Франка-Вальтера Штайнмаєра, який категорично відкинув можливість вступу України до НАТО і приєднання до Євросоюзу. Та вкотре закликав співпрацювати з Росією. Водночас він висловив занепокоєння, що російські можновладці ще довго підживлюватимуть розкол України.
«На сході України ще нічого не вирішено», – наголосив Штайнмаєр. За його словами, він «покладається на заяви Кремля про те, що Росія не має наміру порушувати територіальну цілісність України».
Спроба зрозуміти Росію
Такий різнобій у дискусіях намагається пояснити експерт із питань Східної Європи Марі-Луїзе Бек. «У широких колах німецького суспільства виникло відчуття необхідності зрозуміти Росію, – говорить вона. – Це бере початок ще з часів Брежнєва, коли ми знали, що мають бути і зони впливу, і буферні зони, якою нині стала Україна. Це знищує право таких країн на самовизначення. Ми маємо поважати це право України, Польщі, Балтійських країн».
Пропозицій, як саме слід діяти Німеччині щодо дій Москви в конфлікті на сході України, у дискусіях на цю тему не бракує. Як і звинувачень уряду канцлера Ангели Меркель у надмірній обережності та дипломатичності. Утім, нехай там що, але політики все-таки сходяться на думці, що нині вкрай необхідна узгоджена між Києвом і західними урядами концепція, яка і Кремлю не дасть втратити «обличчя», і не поставить під сумнів розвиток в Україні правової держави та ринкової економіки європейського зразка.
