Новий фільм 2014 року «Довженко у вогні» присвячений радянському кінокласику, лауреату багатьох премій Олександру Довженку, особі, яка була наближена до Сталіна. Але цей фільм, розповідає про зовсім іншого Довженка. Автор сценарію, історик Юрій Шаповал, приніс в редакцію Радіо Свобода свою копію фільму і поділився з нами своїми думками.
– Пане Шаповал, чому Ви звернулися до постаті Олександра Довженка і зробили новий документально-ігровий фільм про нього? Що бентежило Вас в цій фігурі?
– Фільм цей цікавий тим, що це частина серіалу, який ми робимо багато років. Називається «Українська мрія». Ми зробили вже багато фільмів. Наприклад, зробили фільм про Миколу Хвильового, Олександра Шумського, про економіста молодого і малознаного Михайла Волобуєва, який виступав наприкінці 20-х років, і тоді вже описував Україну, як колонію. Зробили фільм про Віктора Петрова-Домотовича, про молодого Михайла Грушевського, про внутрішній світ Максима Рильського, про той його світ, який не визначався його віршами.
– Назва фільму «Довженко у вогні» перегукується з назвою кіноповісті «Україна у вогні»?
А ким він міг бути за радянського режиму? Він бачив все, говорив офіційно друге, а робив зовсім інше
– Назва фільму «Довженко у вогні» має подвійне навантаження. Він був людиною креативною, мав вогонь творчості, багато писав, знімав. Аз іншого боку, вогонь суто політичний, який нищив всі його плани. Дехто може потрактувати, що ми зображаємо Довженка політичним дворушником. А ким він міг бути за радянського режиму? Він бачив все, говорив офіційно друге, а робив зовсім інше.
І цією спробою, реалістично поглянути на Довженка (я не думаю, що вона всім сподобається, але саме цим була цікава ця спроба), коли ми побачили ці документи, то спробували показати нестандартного, не тиражованого Довженка.
Режим ніколи не забував, що у Довженка було петлюрівське минуле
Довженко був наче «річчю в собі», був людиною, яка прекрасно знала вади режиму. Це усе дуже виразно показують секретні документи стеження за Довженком. Це стеження почалися доволі рано, і режим ніколи не забував, що у Довженка було петлюрівське минуле. З цих документів ми бачимо, що режим ніколи Довженку не довіряв, з цих документів постає його внутрішня драма, тому, що після «Землі» він вже не зреалізував жодного творчого проекту.
– Тобто, перед ним стояв вибір поводити себе як Євген Плужник, Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний та закінчувати своє життя на Соловках, або він буде пристосовуватися та служити своєму таланту?
Довженко обрав життя, і робив для України все, що він міг, за тих умов
– Там у фільмі є цікава сцена, коли Довженко розмовляє зі своїм добрим знайомим у Києві, і потім ця людина пише звіт у ГПУ і цитує Довженка: «Вибору немає, або ми маємо загинути, або ми маємо вижити та робити свою справу». І, звісно, Довженко обрав життя, і робив для України все, що він міг, за тих умов.
– Ви казали що фільм побудований на документах справи-фольмуляри.
З-поміж тих людей, які за ним слідкували, було троє письменників
– Це специфічний тип документів, коли починали стеження за людиною, на неї заводилася саме така справа, і в ній складувалося все те, що доносили інформатори. Інформатори були наближені до нього. Скажемо що з-поміж тих людей, які за ним слідкували, було троє письменників. І це досить відомі люди в радянській літературі, творчі люди з кіностудії. Це було коло, яке реально знало, що він робив та говорив.
Довженко порівнював фашизм і комунізм, казав, що вони брати. Говорив про радянську демократію як про найбільшу брехню
Наприклад, один із них говорив в одному з доносів, що Довженко порівнював фашизм і комунізм, казав, що вони брати. Це Довженко говорив в голос, при людях. Там була й ситуація, коли також Довженко говорив про радянську демократію як про найбільшу брехню. Це той самий Довженко, який в той самий час робив фільм про Щорса, створюючи кіноміфи. Ці документи мають величезне значення для зовсім іншої сторони буття Довженка.
– Раніше ці фільми у Вас були документальними з використанням експертів? А в цьому фільмі?
– Так, в цьому фільмі був певний експеримент. У цьому фільмі у нас є два експерти – Сергій Тримбач, автор біографії Олександра Довженка, і другий, Сергій Пролєєв, філософ, який неординарно та нестандартно розглядає творчість і біографію Довженка. Також є актори, які зображають деякі сцени з його життя. Все, що говориться у фільмі, базовано на архівних документах.
Я з режисером Іриною Шатохіною були сценаристами фільму. Ми з нею робимо цей серіал «Українська мрія». У грудні буде конференція, присвячена ювілею переїзду столиці з Харкова до Києва. Ми зробили фільм «Дві столиці» про Донецько-Криворізьку республіку, про те, чому столиця опинилася у Харкові, і, як потім повернулася. Ці всі колізії – як країну розколювали, дуже багато документів, мають величезне значення для зовсім іншої сторони буття Довженка, паралелей із сьогоднішнім днем. І от про Довженка – останній.
