Дніпропетровськ – Дніпропетровщина, яка сусідить з неспокійним Донбасом, вже прихистила близько 100 тисяч переселенців із зони АТО. За даними координаторів допомоги цим людям, тільки приблизно половина вимушених приїжджих зареєстрована офіційно. Між тим у разі загострення ситуації на сході, як прогнозують міжнародні експерти, регіону доведеться прийняти ще стільки ж або навіть удвічі-тричі більше громадян з Донбасу. Чи готовий регіон до такого навантаження і чи зможуть забезпечити бодай елементарні умови переселенцям?
Пенсіонерка Ганна виїхала із зони бойових дій на Луганщині два місяці тому. Прихисток знайшла у приятельки в Дніпропетровську. Пані Ганна жалкує: в рідному селі лишила хату, на яку вони з чоловіком стягувались все життя, чоловік помер незадовго до її від’їзду, не встигла навіть поставити пам’ятник – почались обстріли. У Дніпропетровську самотня жінка офіційно зареєструвалась, отримує пенсію, а до центру з допомоги переселенцям ходить за гігієнічними засобами та теплими речами.
«Один раз харчі дали… А взагалі-то, спасибі Дніпропетровську. Ми ж розуміємо, що ми тут як утриманці. І я так і кажу нашим, отим дурним, що обурюються, що, мовляв, і те не так і те не так: та дякуйте, дякуйте за те, що хоч це дають!» – ділиться пані Ганна.
Переселенці допомагають переселенцям
Влаштуватись хоча б так, як ця літня жінка, у Дніпропетровську вдалось не кожному переселенцеві, найскрутніше – родинам з дітьми. Донеччанин Ігор розповідає: за щасливим збігом обставин у нього у власності в Дніпропетровську була невелика дача, там і мешкали з дружиною та сином кілька місяців, та ще й давали прихисток понад десятку земляків, які виїхали із зони АТО. З настанням холодів жити в помешканні без опалення стало неможливо, роботи чоловік і жінка не мають, поки як волонтери допомагають у центрі для переселенців, тут можна принаймні харчуватись.
«Щось будемо шукати, можливо, знімати. Є родичі, можливо, у них перебудемо. Надіємось, надіємось, але…», – каже Ігор.
Скільки загалом таких вимушених втікачів з Донбасу прийняла Дніпропетровщина, достеменно не знає ніхто. За офіційними даними, на облік в регіоні вже стало 53 тисячі переселенців, однак волонтери, які опікуються приїжджими, стверджують: насправді їх удвічі більше. Вони підрахували: якщо ситуація на Донбасі загостриться, в сусідню Дніпропетровщину враз, упродовж кількох днів, можуть хлинути десятки або навіть сотні тисяч донбасівців.
Шкільні спортзали – «домівка» для переселенців?
Для кількагодинного перебування приїжджих на подвір’ї центру для переселенців вже встановили великий армійський намет, умови скромні – пічне опалення та гарячий чай. Аби перебути кілька днів, людям пропонують кімнати в самому центрі, який розташувався в будівлі колишнього гуртожитку, дають білизну й трохи харчів. Підшукати постійне житло, зазначають волонтери, – це проблема з проблем, область практично вичерпала свої можливості для розселення, у містах нема навіть кімнат в гуртожитках, пропонують лише хати в селах. Міжнародні інституції розпочали проекти з будівництва осель для переселенців, однак процес цей триватиме не один місяць і дати дах над головою зможуть лише кільком тисячам родин. Якщо ж потік переселенців різко зросте, зазначає директор координаційного центру «Допомога Дніпра» Владислав Макаров, доведеться використовувати практично останні резерви – шкільні спортзали.
Зараз розробляється план, що, швидше за все, будуть задіяні спортивні зали. Близько 700 шкіл, де спортзали більш-менш опалюються. Наше завдання – забезпечити спальні мішки. Це крайній західВладислав Макаров
«Зараз розробляється план, що, швидше за все, будуть задіяні спортивні зали. Близько 700 шкіл, де спортзали більш-менш опалюються. Наше завдання – забезпечити з допомогою міжнародних організацій спальні мішки. Це крайній захід. Але хай краще люди сплять в спортивних залах, під дахом, в теплі, ніж ми їх селитимемо в наметах у чистому полі. Це міжнародна практика. Також, аби забезпечити переселенців харчуванням, зараз відбувається інвентаризація їдалень, тих, які не працюють, приміром на підприємствах, аби, у випадку чого, можна було годувати людей», – сказав Владислав Макаров.
«Люди дуже втомились – не морально, а матеріально»
Волонтери також не приховують: наразі в Дніпропетровську всіх переселенців не можуть забезпечити вже й елементарними побутовими речами та їжею. Фінансові можливості у підприємств та простих громадян, які ще на початку літа несли гуманітарну допомогу для донбасівців ящиками, поволі вичерпались. Діє ще й психологічний фактор, зізнаються волонтери: набагато почесніше зараз у суспільстві вважається допомагати українським військовим, аніж втікачам зі сходу.
«З перших днів ми існували завдяки підтримці жителів Дніпропетровська. Але зараз потік жертводавців суттєво виснажився. Люди дуже втомились – не морально, а матеріально. В першу чергу, переселенці потребують дитячих речей. Це памперси, дитяче харчування, нові, гарні речі для дітей. Адже на дитину завжди хочеться одягти щось гарне. Навіть жителі одного під’їзду можуть підтримати хоча б одну родину переселенців, купити іграшки, солодощі, сказати добрі слова мамам і татам. Також наш центр потребує засобів гігієни для жінок і літніх людей. Зараз наша робота заклечається лише в тому, що ми видаємо теплі речі. Також ми потребуємо вільних рук», – каже волонтерка, яка опікується переселенцями, Олена.
Наразі волонтери, які працюють з переселенцями в Дніпропетровську, сподіваються на те, що держава ухвалить масштабну програму підтримки переїжджих і навантаження, яке наразі взяли на себе області, сусідні з Донбасом, буде розподілене по всіх регіонах України. Не на мікрофон ентузіасти зізнаються: за майже півроку безкорисливої допомоги переселенцям багато хто з них вже виснажився і фізично, й морально.
