Після так званих «виборів» у «ДНР», які пройшли 2 листопада, частина мешканців Донецька сподівалась бодай на мінімальне покращення становища. Дійство ніби-то мало відрегулювати видачу пенсій та інших соціальних виплат на цій території, та легітимізувати «уряд». Втім, сподівання пересічних мешканців не виправдались – попри те, що рівень життя залишився на «республіканському» рівні, майже одразу після «волевиявлення» донеччани отримали небажаний «бонус». У місті знову постійно чути вибухи. Місцеві жителі повідомляють про важку техніку в місті і на підступах до нього. ОБСЄ заявила про велику стурбованість цими подіями.
Кидається в очі підвищення військової активності. Ще за тиждень до «виборів» у Київський район Донецька стягнули велику кількість важкої зброї. Приблизно теж саме триває і тепер – у суботу, 8 листопада, мешканці Донецька помітили курсуючу важку техніку, включно з танками.
У соціальних мережах з'явилися відео колони «КАМАЗів», перемальованих у хакі, та тягачів з важкими гарматами-гаубицями. Так само як і танків поблизу автовокзалу «Південний», що на вулиці Купріна, неподалік від телецентру, де був розташований обласний телеканал і який проросійські бойовики захопили одним із найперших.
(Відео, поширені у мережі)
Голова ОБСЄ, міністр закордонних справ Швейцарії Дідьє Буркхальтер висловив «велику стурбованість» відновленням насильства. У заяві, яку випустили близько півночі, йдеться про нові обстріли Донецька і про появу важкого озброєння та танків. ОБСЄ закликає всі сторони діяти відповідально і робити все можливе, щоб відновити перемир’я.
У звіті Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ йдеться про те, що сильні обстріли на півночі і північному заході від Донецька почалися у суботу близько 15 години. Спостерігачі помітили в Макіївці (25 кілометрів на північний схід від Донецька) колону з понад 40 вантажівок, яка рухалася на захід. З них 19 «КамАЗів» без маркування та номерних знаків, кожен з яких віз буксиром 122-міліметрову гаубицю, з персоналом в темно-зелених мундирах без розпізнавальних знаків. У Донецьку на перехресті вулиць Ленінської і Купріна спостерігачі ОБСЄ помітили конвой з 9 танків (чотири Т72 і п’ять Т64), також без опізнавальних знаків.
Хто ховається у бомбосховищах?
Режим відносної тиші був порушений майже наступного дня після «виборів» – вже 3 листопада мешканці практично усіх районів Донецька згадали, що таке активні бойові дії. Тобто, і до того іноді було чути залпи і вибухи, але кількість обстрілів післявиборного тижня зрівнялась за інтенсивністю з найгарячішими місяцями літа. При цьому артилерія майже не відпочивала – кожного дня, з завидною періодичністю було чути, як «відлітають» снаряди.
Чому саме «відлітають»? Конфлікт на Донбасі розширив кругозір його мешканців у самих неприємних напрямках. Так, зараз кожна п'ятнадцятирічна дитина у Донецьку в змозі легко відрізнити залп РСЗВ «Град» від пострілу міномета. Уважніші навіть можуть доволі точно визначити калібр снаряду – чи то 50 мм, чи то 160 мм, чи то взагалі «Нона». Тому відрізнити звук запущеного від того, що впав – задача не з важких. Перший нагадує щось середнє між вихлопом автомобіля та звуком вибивання килимів, другий же можна доволі точно визначити по гуркоту будівлі, у яку потрапила міна.
До речі, саме тому, бункери, підвали і бомбосховища користуються популярністю лише у кількох районах Донецька (Петровський, Київський та Куйбишевський) – лише там міни, чи ракети «прилітають» у житловий сектор. Решта районів обстрілів не зазнавала ще з літа – усе що можна зараз чути, наприклад, у Калінінському чи Ворошиловському районах, це легку вібрацію від декількох десятків залпів «Граду» на день. Але варто відзначити, що та сама вібрація, помножена у декілька раз, дуже лякає мешканців сусідньої Макіївки, де реактивні системи залпового вогню бойовиків і розташовані. До речі, за даними Міністерства закордонних справ України, саме з Макіївки раніше цього тижня і обстріляли школу №63, де двоє дітей загинули, а ще кілька отримали серйозні поранення. (Бойовики звинувачують в обстрілі українські сили – ред.)
Тому ховатися від обстрілів сьогодні змушені лише дві категорії мешканців міста – ті що живуть неподалік від епіцентрів конфлікту, таких як аеропорт, і ті, що ще влітку вірили, ніби «хунта планує бомбити Донбас ядерної зброєю сьомого, чи шостого, або навіть восьмого числа». Іншим жителям міста добре відомі найближчі сховища, але мало хто висловлює бажання там заночувати (бігти туди під час обстрілу – помилка початківця). Більшість вважає, що бомблять конкретні цілі у конкретних районах. Тому вечорами люди сидять удома. Останній факт дуже контрастує з ситуацією на початку осені, коли на вулицях Донецька різко зросла кількість людей та автомашин. Тоді здавалося, що місто оживає. Зараз вулиці стають порожніми ще навіть до темряви.
Напруження посилюється ще й тому, що бойовики «ДНР» знову почали активно перевіряти документи у перехожих, чого теж доволі давно вже не було.
«Гумконвой»
Та не лише обстріли стали новиною для донеччан цього тижня. Вже трохи призабуті «гуманітарні конвої» з Росії знову дали про себе знати. Цього разу чергова колонна прийшла у Донецьк 4 листопада. Ситуація відрізняється від попередніх разів, коли славнозвісні білі вантажівки майже ніхто не бачив на власні очі, за винятком телеекранів. Цього разу однією лише заявою чиновника з МНС Російської Федерації справа не обмежилась – у місті дійсно бачили колону білих «КАМАЗів». Попередній «гумконвой», як подейкують місцеві жителі, привіз ті самі овочі, які зі скидками продавали на «виборах». Але чим саме був викликаний наступний вантаж поки що невідомо. Критики кажуть, що це могла бути спроба вирішити питання голодуючих пенсіонерів, які перекривали дорогу через брак гуманітарної допомоги.
Поза тим, якщо навести слова одного з медійних персонажів «ДНР», «Донецьк живе». Відкрився, наприклад, сезон у Драматичному театрі. До речі, саме там пройшла інавгурація «прем'єр-міністра» Олександра Захарченка, під час якої перекрили центральні вулиці міста навіть для громадського транспорту. Також запрацювала філармонія, а невдовзі має відкритися найбільший розважальний центр міста – кінотеатр, льодовий каток, ресторани, тощо. Останній факт був би для мешканців, що залишились, гарною новиною – навіть на окупованій території потрібно знімати стрес. Проте цей розважальний центр знаходиться якраз у Київському районі Донецька, на відстані менше ніж п'ять кілометрів від активних бойових дій у аеропорту. Тому потім не треба дивуватись, якщо до нових жертв протистояння додадуться ще й кіноглядачі, побоюються в місті.
