Із усіх політичних партій із радикальними чи націоналістичними поглядами до нового складу Верховної Ради України, за результатами позачергових виборів, проходить лише одна – Радикальна партія Олега Ляшка. Тим не менш, це не змінює використання риторики щодо фашизму і націоналізму стосовно України російською стороною, повідомляють світові ЗМІ.
Голова Комітету Державної думи Росії з міжнародних справ Олексій Пушков в інтерв’ю міжнародному телеканалу Euronews заявив, що на позачергових парламентських виборах в Україні були присутні лише націоналістичні партії. Це призвело до того, що, за його словами, у нинішньому складі Верховної Ради перебувають партії, чиї політичні напрями коливаються від ультра-націоналістичних до націоналістичних.
Не дивлячись на те, що більш радикальні партії, наприклад ВО «Свобода» і «Правий сектор», не пройшли до Верховної Ради, Пушков каже, що загроза радикального націоналізму в Україні, про яку так часто говорять у Росії, не є перебільшеною. За його словами, прояви націоналізму є, зокрема, у партії «Народний фронт» і в Радикальній партії Олега Ляшка. Національно-радикальні думки проявляються в українській політиці у формі репресій проти інакодумців, політичного терору, який застосовувався проти комуністів, заявив Пушков.
Галя Койнаш у своїй статті для інформаційного порталу Харківської правозахисної групи «Права людини в Україні» також підтверджує його слова своєю заявою, що серйозних змін у російській «фашистській» риториці не передбачається. При цьому вона наводить слова Антона Шеховцова, дослідника радикальних рухів, який вважає, що до нового складу українського парламенту потрапляє близько 13 депутатів із поглядами, які можна вважати за ультраправі.
З усіх членів найбільш радикальної партії, яка потрапляє у новий парламент (Радикальна партія Олега Ляшка), Шеховцов називає лише трьох її членів, які отримають місця у Раді, людьми з ультраправими поглядами, – Юрія Шухевича (п’ятий номер партії), Ігоря Мосійчука (дев’ятий номер) і Дмитра Лінька (двадцятий номер).
Звичайно, пише автор, не варто применшувати небезпеку появи фашизму в будь-якій країні, однак позачергові вибори до українського парламенту не є ознакою фатальної хвороби. Не можна сказати теж саме про одержимість Росії «Правим сектором», підсумовує Койнаш.
Про радикальний націоналістичний рух в Україні говорять не лише у російських політичних колах, але і в академічних. Як пише американський журнал Time, з подібною риторикою зіткнулася група істориків із Німеччини і країн Східної Європи, які прилетіли до Москви на конференцію з історії нацистських військових злочинів.
Навіть без синхронного перекладу, передбаченого для іноземних гостей, вони отримали б політичний посил – мовляв, великої різниці між діями української армії на Сході України і злочинами, скоєними гітлерівськими військами під час Другої світової війни, немає.
Іноземці запротестували, коли російські організатори презентували підсумкову декларацію конференції. Зокрема, їх обурило речення «перед нашим поколінням стоїть завдання запобігти відродженню фашизму і нацизму», адже вони не вважають, що «відродження фашизму» є нагальною проблемою. Делегати домовилися вирішити суперечку голосуванням, однак російська більшість підтримала підготовлений текст декларації і речення, що викликало обурення, так і залишилося її частиною. Росія намагається переглянути поняття нацизму і західні історики тепер мають зустрітися з цією проблемою віч-на-віч, пише Time.
Однак, як зазначає американський он-лайн журнал Interpreter, чим більше уваги Росія приділяє так званому «українському фашизму», тим більше вона забуває про небезпеку російських «націонал-патріотичних організацій», які є джерелом ідей небезпечних у будь-якій країні, а тим більше в Росії.
Росіяни не вважають, що їм варто турбуватися про такі речі, адже вони звикли жити з переконанням про те, що їхня Батьківщина заплатила настільки велику ціну за перемогу над нацизмом, що їм ніколи не доведеться зіткнутися з цією проблемою у своїй багатонаціональній домівці.
Видання заявляє, що між представниками радикальних поглядів у Росії і Україні є багато спільного. Більше того, як запевняє видання, багато ультраправих росіян сьогодні воює в Україні, при цьому не на стороні так званих «народних республік». Кремль, здається, не бачить проблеми у тому, що все більше росіян беруть участь у цьому конфлікті, а головне, що багато з них, отримавши досвід застосування сили у боротьбі за владу, потім повернуться додому.
