Є ризик повторення газових перебоїв 2006 чи 2009 років – експерти

<p><strong>Брюссель – Росія застосовує газ як зовнішньополітичний інструмент примусу для тих, хто йде всупереч інтересам кремлівської геополітики. Євросоюз, який є одним із найбільших споживачів російського газу, наразі з перемінними успіхами намагається допомогти Україні домогтися справедливих умов купівлі блакитного палива у росіян. Водночас, так само як і в Україні, в державах співдружності з острахом очікують приходу зими, коли через холод російська «газова зброя» стає найефективнішою.</strong></p> <p>Взаємна залежність від газу Росії як постачальника і держав Євросоюзу як споживачів, вочевидь, ще довго залишатиметься актуальною. Принаймні, до того часу, коли європейці знайдуть інші джерела енергопостачання та постачальників, а росіяни – нові ринки. Водночас, доки у Стокгольмському арбітражному суді розглядають скарги з боку Києва та Москви, ризик повторення газових перебоїв 2006 чи 2009 років є доволі великим, вважають експерти.</p> <p>«На додаток до військового вторгнення і терору, Україна також стикається із торговельно-економічною агресією з боку Росії. Торгівля і енергія використані Росією як зовнішньополітичні інструменти примусу, – пише у своїй статті для журналу Європейського парламенту голова місії України при ЄС <strong>Костянтин Єлісеєв</strong>. – В результаті природний газ на кордоні з Росією коштує для українців набагато дорожче, ніж коли купувати його із Німеччини чи Словаччини».</p> <p>Але й тут Москва знаходить способи тиску на своїх європейських партнерів, вимагаючи, щоб вони реверсного газу українцям не постачали.</p> <p><strong>Зовнішньою політикою керують енергетичні компанії?</strong></p> <p>Новопризначена майбутня голова європейського дипломатичного корпусу <strong>Федеріка Моґеріні</strong> пов’язує пошуки енергетичної незалежності України із питанням суверенності цієї держави і каже, що ЄС має докласти зусиль у допомозі українцям.</p> <p>«Вони повинні бути господарями своєї держави, і саме ЄС має допомогти їм у цьому та посприяти у припиненні кризи в Україні, безперечно, й у сенсі енергії», – каже Федеріка Моґеріні.</p> <p>Однак складність знаходження прийнятних рішень, як пояснюють політичні та економічні аналітики, полягає у тому, що енергетична політика Євросоюзу, Росії та України дуже глибоко переплелася із загальною зовнішньою політикою.</p> <p><strong>Раві Абделал</strong>, професор міжнародного менеджменту Гарвардської бізнес-школи, пояснює, що, на перший погляд, багато важливих рішень ухвалюються представниками уряду та політиками. Але насправді остаточний вплив на ці рішення мають саме представники енергетичних об’єднань держав Європейського союзу та, скажімо, російського «Газпрому».</p> <p>«Це радше відносини між компаніями, ніж між урядами, і вони подекуди вибудовувалися десятиліттями і вже тривають по 30–40 років», – каже професор. – Тому, виходячи з цього, геополітика у сфері енергетики Європи та Євразії більше залежить від того, як взаємодіють між собою енергетичні компанії, а не національні уряди».</p> <p><strong>Наступні місяці будуть тривожними – Абделал</strong></p> <p>Експерти звертають увагу на те, що на тлі цих відносин вплив європейських установ на Росію, яка у торгівлі газом мала б перейти до правового та суто комерційного поля, надзвичайно слабкий.</p> <p>Натомість Україна залишається важливим транзитним шляхом російського газу до європейського споживача. У коментарі Французькому інститутові міжнародних відносин професор Раві Абделал пояснює: українсько-російські енергетичні відносини вирішальні для розуміння російсько-європейських відносин у сфері енергетики.</p> <p>«Уряди Росії та України мають дуже складні відносини, тож нам варто припустити, що вони не домовляться щодо умов транзиту російського газу українською територією. І через ціну транзиту, і через вартість газу для самої України. Наступні місяці будуть дуже цікавими й тривожними», – вважає він.</p> <p>Аналітик прогнозує, що триватимуть зусилля для уникнення повторення газових криз, подібних до тих, які сталися у 2006 та 2009 роках. Тодішнє блокування постачань газу до європейського споживача було викликане неспроможністю Києва та Москви знайти спільну думку щодо засадничих елементів їхніх відносин у сфері енергетики.</p>