Польська армія і війна на Донбасі

Олексій Дзинкавицький

У Латвії 29 вересня розпочинаються спільні військові навчання низки країн НАТО, які триватимуть до 6 жовтня. У них беруть участь військовослужбовці країн Балтії, США, Великої Британії та Польщі. У державах Балтійського регіону, насамперед в колишніх республіках СРСР та в Польщі, нині, на тлі російсько-українського конфлікту, все активніше обговорюється тема обороноздатності цих країн та зміцнення взаємної військової співпраці.

Інформація про військові навчання не тільки в самій Польщі, а й за кордоном – в Литві, в Україні або в Латвії – за участю польських солдатів і офіцерів останнім часом з’являється все частіше. Зовсім нещодавно міністри оборони Литви, України та Польщі підписали угоду про створення спеціальної міжнародної бригади, метою якої буде не лише участь у миротворчих місіях, але й активізація регіонального військового співробітництва.

«Я шкодую, що цього не вдалося зробити раніше і тепер ми змушені надолужувати втрачений час. Адже рішення були ухвалені давно, і ця бригада вже могла діяти з користю для всіх, а передусім – для України», – заявив президент Польщі Броніслав Коморовський.

На думку низки експертів, часу насправді було втрачено чимало, і в результаті тепер потрібно безліч засобів та зусиль, щоб зміцнити збройні сили Польщі. Кількість військовослужбовців в армії Польської Народної Республіки налічувала близько 450 тисяч, тепер – у чотири рази менше: 89 тисяч професіоналів і близько 20 тисяч резервістів. П’ять років тому в Польщі було скасовано обов’язковий призов на строкову службу, і тепер польська армія є повністю професійною.

За офіційними даними, збройні сили Польщі посідають сьоме місце за кількістю військових серед країн-членів Північноатлантичного альянсу. Наразі у Польщі, відповідно до закону, на збройні сили витрачається 1,95 відсотка ВВП країни, це приблизно 10 мільярдів доларів США щорічно. Не так давно президент Броніслав Коморовський закликав уряд збільшити військові витрати до 2 відсотків ВВП. Між тим, прийнято вважати, що тепер в НАТО найбільше значення має навіть не чисельність солдатів у збройних силах держави, а кількість спеціальних бойових бригад по 4-5 тисяч солдат, які армія може виставити під командування спільних сил Північноатлантичного альянсу. Польські збройні сили мають десять таких бригад (це третина кадрового складу армії), причому частина їхнього персоналу має безцінний досвід, отриманий під час виконання місій на Балканах, в Іраку та Афганістані.

Що ж стосується оснащення польських збройних сил, то тут із 48 поряд із сучасними американськими літаками F-16 є старі радянські літаки КБ «Сухого», а поряд з отриманими нещодавно з Німеччини танками «Леопард» – радянські Т-72. Слабкими сторонами польських збройних сил є нечисленний військово-морський флот і відсутність сучасної системи протиповітряної оборони. Не так давно в Польщі був ухвалений план модернізації армії, який передбачає виділення на ці цілі, в перерахунку на американську валюту, близько 40 мільярдів доларів протягом найближчих 10 років.

Чи готова Польща в плані обороноздатності до екстремального загострення ситуації, прикладом якої можна вважати війну в Україні? З цього приводу Радіо Свобода поспілкувалося з Гжегожем Матясіком, головним редактором журналу «Національна оборона», який є частиною однойменної організації, що займається питаннями територіальної оборони.

– Обороноздатність країни не можна зміцнити за кілька днів – необхідні плани повинні бути готові завчасно. Тут упущення мали місце не тільки в останні роки, а й значно раніше – не було серйозного плану реформи армії. І ось тепер високопоставлені лідери прокинулися і думають, що ж робити. А до цього вся модернізація полягала в скороченні чисельності особового складу. Уряди, за рідкісним винятком, мало що робили. Наприклад, в 1997 році був ухвалений план розширення Територіальної оборони, але дуже скоро про нього забули. Отже, з готовністю у нас є проблеми, що, до речі, добре помітно зараз, коли ми почали думати про те, як відновити сили запасу, збільшити потенціал армії, маючи при цьому стільки коштів, скільки маємо. Хоча якщо витрачати гроші з розумом, то їх не так і мало.

– Зараз багато говорять про спільні навчання балтійських країн, наприклад. Це спроба зміцнити військове співробітництво в регіоні?

– Напевно, можна говорити про те, що має місце нова оцінка міжнародної ситуації. Було дуже дивно, що ніхто не бачив, до чого все йде. Ми ще 4 роки тому говорили, що деякі наші сусіди різко збільшують витрати на військові потреби, активно відновлюють свою армію, а ми в цей час її скорочуємо. У нас ще нещодавно серйозно говорилося про те, що польська армія повинна налічувати не більше ніж 80 тисяч військовослужбовців. Зараз про це навіть уже ніхто не згадує. А співпраця з сусідами, з якими ми в хороших стосунках, мала розпочатися раніше.

– Така політика скорочень у сфері озброєнь не могла бути пов’язана з вірою в те, що, в разі проблем, Польщу та балтійські країни захистить НАТО?

– Думаю, що ці скорочення були пов’язані з вірою в закінчення ери будь-яких загроз. Деякі політики стверджували навіть, що до 2030 року нам не загрожують ніякі збройні конфлікти, що ніякої небезпеки біля наших кордонів не буде. І ось тепер маємо проблему – за 1200 кілометрів від нас розгорівся повномасштабний збройний конфлікт.

– У Польщі планується дещо збільшити витрати на озброєння – про це заявив президент Броніслав Коморовський. А що ще потрібно робити? Готувати резервістів, наприклад?

– Звичайно, зволікати з відродженням сил запасу не можна, але, перш за все, потрібно створити таку систему оборони, яка буде системою відлякування. Ми вже багато років говоримо також про систему Територіальної оборони – тобто систему, в якій братимуть участь свідомі громадяни, патріоти. Це вже знаходить розуміння у політиків. Наші останні навчання в Островці проходять під патронатом Бюро національної безпеки. У суспільстві є великий потенціал для участі в такого роду діях, до нас звертаються безліч людей, і його потрібно використовувати. Друге – це розробка концепції армії часів війни – і від цього залежить, якою має бути армія в мирний час, як її розвивати. Ну, і всьому міжнародному співтовариству потрібно переглянути оцінку ситуації.

Оригінал на сайті Російської редакції Радіо Свобода