Луцьк – Шукати зниклих на сході волинян, витягувати їх з полону, сприяти поверненню додому й лікуванню. У найтрагічніших випадках – знайти й повернути тіла. Саме такими питаннями займаються волонтери Ковельського центру.
Сторінка волонтерської групи Ковельського центру допомоги 51-й ОМБР у соцмережі волає зверненнями до небайдужих. А в офісі, наданому містом, робота кипить і вдень, і вночі. Активіст Євромайдану Ігор Пініс від початку воєнних дій на сході організовує допомогу армії та добровольцям, часто – ризикуючи власним життям.
Наші машини прориваються на фронт. На передову. Інші волонтери також це роблятьІгор Пініс
«Наші машини прориваються на фронт. На передову. Інші волонтери також це роблять – у Волинській області це самооборона Рожища, це наші колеги, з якими ми тісно співпрацюємо, з «Правого сектору», з «Айдару». А там воюють наші товариші. З нашої організації («Комітет громадянського спротиву Волині» – ред.) дуже багато людей знаходяться там, на фронті, і героїчно відстоюють».
Після того, як син Ірини Панасюк вирвався з оточення, жінка пішла працювати до волонтерського центру – щоб сприяти іншим бійцям у поверненні додому живими. Взялася за один із найважчих напрямків – пошук безвісти зниклих. Окремі із них, за попередніми даними, можуть перебувати у полоні на території Росії. Такі повідомлення, зокрема, надходили від соратників Олександра Войчука та Олександра Василюка.
Повернути й захистити живих, із почестями поховати Героїв
Анні Півень доводиться займатися пошуками загиблих. У середині вересня надійшла інформація від мешканців Старобешевського району – про 30 неопізнаних тіл, які селяни підібрали на полях. Волонтери проводять роботу серед волинян, чиї рідні не дають про себе знати із зони АТО, щоб ті здали аналізи на ДНК. «Збираємо інформацію, перевіряємо, і будемо шукати цих хлопців. Ми хочемо повернути всіх на батьківщину, всіх поховати як Героїв, з почестями», – каже Анна.
Визволити рідних з полону самотужки – майже неможливо. Але завдяки напрацьованій логістиці та встановленим зв’язкам сюди щодня приходять хлопці, повернені з донбаського пекла.
«Будемо тут до кінця війни»
Координатор Ковельського центру допомоги 51-й ОМБР Наталія Соколова каже, що волонтери щасливі, коли вдається посприяти в поверненні з полону земляків. Це відбувається із залученням державних органів, народних депутатів, відомих українців, впливових бізнесменів. Нещодавно завдяки роботі ковельчан і сприяння Руслани Лижичко додому повернулася група лікарів, у якій був і волинянин Олександр Ростун. Чоловік одразу ж прийшов до Центру і надав неоціненну інформацію щодо пошуку полонених.
Говорити на камеру військові й волонтери, які побували у зоні бойових дій, відмовляються. Адже більшість з них скоро знову туди повернуться. «Для нас вони всі – герої – і загиблі, і полонені, і ті, хто вийшов із оточення самотужки, і ті, хто їм у цьому сприяв», – кажуть волинянки, які працюють у Ковельському центрі.
«Коли ми об’єднувалися й починали роботу цього центру – ми домовилися, що будемо тут працювати до кінця війни. І в мене тільки одна надія – що в нас настане якнайшвидше мир, і ми всі повернемося по домівках», – мріє Наталка Соколова, яка у мирному житті мешкала в Києві разом із сім’єю, а нині повернулася на рідну Волинь.
Щойно у Луцьку за прикладом Ковельського центру допомоги об’єднаній механізованій бригаді створений обласний волонтерський центр, який координуватиме зусилля усіх волонтерів Волині щодо пошуку і повернення полонених і загиблих, а також юридичної підтримки військових.
