Белград – Боснію і Герцеговину іноді називають «недовершеною державою». Причина в тому, що країна складається з мусульмансько-хорватської Федерації та Республіки Сербської, котрі мають право вето на всі рішення центральних органів у Сараєво. На підставі цього права сербські представники постійно блокують діяльність парламенту, виконавчої влади та державної Президії, в котрій є представники згаданих трьох етнічних груп.
Парламент Боснії і Герцеговини проголосив незалежність 6 квітня 1992 року, після референдуму, на якому понад 60 відсотків громадян проголосували за самостійну державу. Більшість сербського населення бойкотувала той референдум. Європейські країни та Вашингтон одразу визнали нову державу. Натомість, лідери боснійських сербів вже наступного дня, за підтримки Белграда, проголосили Республіку Сербську й розпочали війну за розширення її території. Воєнні дії тривали три з половиною роки. Загинули принаймні сто тисяч осіб. Свої домівки покинула половина населення країни, а загалом у Боснії жили 4,3 мільйона мешканців.
Війна закінчилася мирною угодою, яку на військовій базі Дейтон в американському штаті Огайо підписали президенти Боснії і Герцеговини, Сербії, Хорватії, та представник боснійських сербів. Згідно з угодою, Федерації належить 49, а Республіці Сербській 51 відсоток території країни. Федерація складається з десяти кантонів та одного району.
Мирна угода позбавила центральну владу реальних повноважень
Основні положення конституції сформулювали експерти Євросоюзу на підставі дейтонських документів. Згодом виявилося, шо вони спиралися не на боснійські реалії, а на європейські традиції та досвід. Зокрема Конституція передбачає, що центральні органи функціонують на принципі консенсусу, тобто згоди представників усіх трьох етнічних груп. Автори Конституції припускали – на підставі європейської практики – що всі громадяни та їхні представники бажатимуть, щоби їхня єдина країна була функціональною та щоби всі її органи влади діяли злагоджено. Однак, виявилося що більшість громадян надає перевагу не громадянським, а національним – чи навіть етнічним! – інтересам й цінностям.
Через це Боснію і Герцеговину в регіоні часто називають «недовершеною державою». Александар Попов, керівник сербського Центру з питань регіоналізму й громадянський активіст, пояснює: «Дейтонська угода створила умови для припинення війни. Проте, вона не створила умови для стабільного й тривалого миру в Боснії і Герцеговині. Суть проблеми в Дейтонській конституції Боснії і Герцеговині – вона всю владу надала Федерації й Республіці Сербській. Федерація згодом надала найширші повноваження кантонам, так що центральна влада фактично позбавлена реальних повноважень. Велику провину за це несе міжнародне співтовариство, оскільки воно є гарантом реалізації Дейтонських угод. Одночасно, міжнародне співтовариство має в країні свого високого представника, який повинен бути головним політичним чиновником. Він уповноважений звільняти будь-якого законно обраного функціонера та призупиняти дію законів, ухвалених парламентом Боснії і Герцеговини».
Завдяки міжнародним адміністраторам, які фактично керували країною в перші повоєнні роки, в Боснії і Герцеговині є єдина валюта – боснійська марка – єдина митна й поліцейська служби, єдина закордонна політика й відповідне відомство, єдиний паспорт, єдині збірні у всіх видах спорту тощо. Незважаючи на численні боснійські й міжнародні декларації, більшість біженців не повернулися до своїх домівок. Отож, не вдалося відновити довоєнний етнічний склад населення. А в етнічно чистих регіонах, як правило, вся влада належить національним партіям – таким, що дбають лише про свою етнічну групу.
Москва надає підтримку лідерам боснійських сербів
Всі центральні органи Боснії і Герцеговини складені на паритетній основі: в них є представники боснійсько-мусульманських, сербських та хорватських партій. Країна не має президента, але має Президію, в котрій є босняк, серб та хорват. Кожний з них має право накласти вето на кожен закон, на кожне рішення уряду, на призначення послів тощо... Так само складений кабінет міністрів: національність важливіша від освіти, політичного досвіду чи моралі.
Представники трьох націй в державних органах постійно шантажують один одного й через це окремі інституції часто паралізовані. Однак, вони швидко досягають домовленості й компромісу в тих випадках, коли їхні особисті або партійні інтереси співпадають. Серби не втручаються в боснійські справи, хорвати не втручаються в сербські справи і так далі – звичайно, коли це не суперечить їхньому бізнесові, реалізації їхніх проектів тощо.
Ясна річ, що за таких умов Республіка Сербська намагається розширити зв’язки з Сербією у всіх ланках: від економіки до культури, освіти чи спорту, а хорватські кантони великою мірою пов’язані з Хорватією. Сербські діячі ніколи не беруть участі в урочистостях з приводу Дня незалежності Боснії і Герцеговини.
Політолог із Сербії Александар Попов зазначає, що сусідні країни в минулому часто гальмували реалізацію Дейтонських угод й уточнює: «Маю на увазі, зокрема, Сербію. Вона в минулому не сприяла стабільності Боснії і Герцеговини, але й надавала підтримку, або робила вигляд, що не чує заяв президента Республіки Сербської, який виступав проти збереження цієї міжнародно визнаної держави».
Сербські урядовці останнім часом зробили кілька заяв про те, що Белград визнає територіальну цілість сусідньої країни. Сербія є кандидатом на вступ до Євросоюзу й це зобов’язує її владу дотримуватися вимог й рекомендацій Брюсселя як у внутрішній політиці, так і на зовнішньополітичній арені. Іншими словами, вона змушена ухилятися від будь-яких заходів, які заохочували б сербських сепаратистів у Боснії і Герцеговині. Белградські та деякі закордонні ЗМІ цього літа повідомляли, що белградські урядовці енергійно попередили лідерів боснійських сербів не призначати референдум про відокремлення.
Хорватія стала членом Євросоюзу минулого року і, ясна річ, виступає за незмінність кордонів сусідньої країни та за її політичну стабільність.
Боснію і Герцеговину визнає й Москва. Однак, президент Путін раніше цього місяця прийняв лідера боснійських сербів Мілорада Додика. Деякі оглядачі в регіоні зазначають, що росіяни не випадково саме тепер запросили до себе діяча, який упродовж минулих місяців кілька разів відверто виступав за поділ країни.
