На Сході України тисячі бійців ризикують своїм життям. А Міністерство оборони і підприємства Державного концерну «Укроборонпром» цинічно приторговують тим, чого потребує фронт, влаштувавши колосальний розпродаж зброї на внутрішньому ринку, стверджує «Дзеркало тижня». Видання пише, що Міноборони через численних посередників організувало в Україні розпродаж автоматів, безпілотників, вертольотів, гранатометів, тобто всього того, що тепер могло б урятувати життя українських солдатів. За цією схемою, згідно звіту Міноборони про реалізацію військового майна, за перше півріччя, відомство «наторгувало» майже 84 мільйони гривень. Із цієї суми підприємства-посередники, вповноважені урядом, «зрубали» майже 3,5 мільйони гривень як комісійну винагороду, а понад 17 мільйонів пішло на «організації продажу» цього майна. Всі перераховані Міноборони кошти надходять у спецфонд, із якого, знову ж, фінансуються програми оборонного відомства, зокрема й матеріально-технічне забезпечення армії. Видання зауважує: найбільш цинічне те, що організатори схеми наживаються на людях, котрі добровільно жертвують на закупівлю озброєнь для фронтовиків.
Більшість українців є прихильниками мирних переговорів, а не воєнних дій. І це ламає плани низки політиків. Як стверджує тижневик «Коментарі», і в Україні, і поза її межами, є люди та політичні сили, для яких мир на сході, мир негайний і безумовний – небажаний і невигідний. Сам по собі стан «ні миру, ні війни» допомагає сколочувати політичний капітал для «вільних радикалів» – і не тільки. Адже на дострокових виборах до Верховної Ради один із найпростіших способів набрати бали – спекулювати на протистоянні в Донбасі. Що і як не робила би влада – їй завжди можна дорікнути в недостатній жорсткості, в «здачі національних інтересів» тощо. Досягти мир можливо, але простим цей процес точно не буде, хоча б тому, що в Україні ніяк не вгамується негласна «партія війни». І те, що до неї умовно входять зовсім несхожі один на одного персонажі, на жаль, робить її тільки сильнішою, зауважує тижневик у статті «Жага миру чи перемир’я розбрату».
Корупція загрожує Україні більше, ніж Путін, переконує тижневик «Країна». Саме вона – основна причина проблем української державності. Всі інші вади системи – похідні. Наприклад, українці не стануть жити довше, доки майбутні медики складатимуть іспити за гроші, а ліцензії на неякісні препарати й обладнання оплачуватимуться подарунком для чиновника. Люди не матимуть соціальних гарантій на старості, доки «під дахом» податкової працюватимуть конвертаційні центри, а олігархам за хабар відшкодовуватимуть ПДВ за фіктивний експорт. Українці не їздитимуть якісними дорогами, доки митниця за хабарі закриватиме очі на контрабанду бензину й дизеля, мито з яких витрачають на ремонт автошляхів. Мажори й надалі чинитимуть свавілля, бо їхні батьки домовляться з прокурором і суддею. Зрештою, Україна не переможе Путіна, доки бездарні воєначальники й зрадники в погонах матимуть змогу ухилитися від відповідальності за нікчемний наказ, а оборонне відомство розпродаватиме зброю наліво. Журналісти переконують, що лише підвищення зарплат чиновникам, лікарям, податківцям чи правоохоронцям проблеми не вирішить, бо навіть збільшена зарплата і близько не наздожене рівень їх доходів від хабарів. Українські судді, прокурори, митники, податківці давно «заробляють» більше, аніж їх колеги в найзаможніших країнах. Шанс подолати корупцію з’явиться тоді, коли до заохочення додасться невідворотне покарання за скоєний посадовий злочин.
