Лівія переживає нині найгіршу кризу з часів скинення й убивства колишнього диктатора Муаммара аль-Каддафі 2011 року. Становище значно загострилося через боротьбу непідконтрольних владі збройних угруповань між собою за контроль над двома найбільшими містами країни. Ситуацію ускладнює й політична боротьба в самій владі – між двома парламентами і двома урядами Лівії.
Слабкий уряд і фактична відсутність дієздатної національної армії – ця реальність призводить у Лівії до боротьби, політичної і збройної, між найрізноманітнішими суперниками.
За контроль над столицею Тріполі, що розташована в західній частині країни, нині воюють угруповання з двох інших міст заходу Лівії – Місрати й Зінтана. Перші, пов’язані з ісламістами, днями заявили про рішучу перемогу: «місратські» вибили «зінтанських» із міжнародного аеропорту й більшої частини Тріполі, але ті ще тримаються на околицях столиці.
А у східній частині Лівії так само воюють за місто Бенгазі інші представники «ісламістів» і «націоналістів». Перших представляє «Ансар аш-Шарія» – саме це екстремістське угруповання звинувачують у нападі 2012 року на консульство США в цьому місті, коли там загинув посол США в Лівії Крістофер Стівенз і ще три людини. Із іншого боку виступають бійці угруповання «Ас-Сайка» – переважно колишні лівійські «спецназівці» – і рух генерала-розкольника Халіфи Хафтара, який сам узяв на себе завдання воювати з ісламістами.
«Ісламісти» воюють із «націоналістами» за державну платню
Саме ці дві течії, умовно «ісламісти» й «націоналісти», визначають головне, але не єдине протистояння в Лівії, каже фахівець із лівійських питань Кембриджського університету Джордж Джоффі.
Угруповання почали асоціювати себе з політичними течіями націоналістів та ісламістів, і ця належність автоматично визначає їхнє суперництво. Кожне з них представляє автономний центр влади і дуже не хоче ділитися цією владоюДжордж Джоффі
«Із часом різні угруповання почали асоціювати себе з політичними течіями націоналістів та ісламістів, і ця належність автоматично визначає їхнє суперництво. Кожне з них представляє автономний центр влади і дуже не хоче ділитися цією владою з іншими угрупованнями. І до всього цього додається питання регіональних і племінних ідентичностей цих угруповань», – каже експерт. За його даними, таких угруповань нині в Лівії близько 350.
При цьому значна частина цих бійців, які свого часу разом воювали проти сил Каддафі, відмовилася ввійти в загальнолівійські збройні сили. Натомість уряд країни взяв ці угруповання на роботу, виділивши їм окремі завдання.
Скажімо, у столиці Лівії бійці з Зінтана мали охороняти аеропорт Тріполі. Так само на зарплаті Міністерства оборони й їхні нинішні суперники, бійці з Місрати. А на них обох нападають у Тріполі бійці третього угруповання, що теж отримують державну платню, – так званого «Лівійського революційного оперативного штабу». Їхнім завданням до минулої осені було охороняти саму столицю.
Триста угруповань і два парламенти – шлях до громадянської війни?
До цих боїв додається політичне протистояння між двома парламентами Лівії: новообраним наприкінці червня, який нині базується в місті Тобруці, і попереднім, який відмовився розійтися і далі працює у Тріполі. Новий парламент склали переважно «націоналісти», тоді як у старому переважають «ісламісти».
Обидва парламенти не визнають легітимність одне одного. Старий вирішив розпустити нинішній тимчасовий уряд Лівії і створити новий «уряд національного порятунку». Новий парламент натомість підтримав тимчасовий уряд і, зі свого боку, визнав ісламістів, які засідають у Тріполі, «терористичними організаціями».
Тому багато аналітиків вважає, що Лівія може скотитися в повномасштабну громадянську війну. Серед них і Джордж Джоффі з Кембриджа, який говорить про кілька напрямків протистояння: «Один – це боротьба між націоналістами й ісламістами: ісламісти зазнали поразки на виборах, але твердо налаштовані втримати владу. Інший – між сходом і заходом Лівії – визначить, чи залишиться вона єдиною під контролем Тріполі, а чи східна частина відколеться під контролем із Бенгазі».
