Російські ЗМІ на Донбасі – це корпус спецслужб Росії – експерти

Київ – Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення склала «чорний список» російських журналістів, яким заборонять в’їзд в Україну. Список, до якого внесені прізвища 38 осіб, передано до Міністерства внутрішніх справ і Міністерства юстиції України, повідомив очільник Нацради Юрій Артеменко. За його словами, «чорний список» узгоджено з усіма членами Нацради, журналістами, незалежними експертами і громадськими активістами. Експерти, до речі, вважають російських журналістів інформаційними агентами спецслужб Росії, а також співучасниками гібридної війни, яку Російська Федерація веде проти України.

У «чорному списку» Нацради з питань теле- і радіомовлення, серед інших, прізвища керівників тих російських каналів, які весною цього року суд заборонив транслювати в Україні. Серед них «Первый канал. Всемирная сеть», «РТР-Планета», «НТВ-Мир» і «Россия-24». У цілому ж, Україна заборонила мовлення 14 російських телевізійних каналів.

Серед тих, кому заборонено в’їзд в Україну, генеральний директор російського державного інформаційного агентства «Россия сегодня» Дмитро Кисельов і кореспондентка Південного бюро «Першого каналу» Юлія Чумакова – авторка вигаданого сюжету про нібито розіп’ятого українськими військовими хлопчика.

Заборона в’їжджати і працювати на українській території стосується і журналістів, які наповнюють російський (і не тільки) телевізійний ефір сюжетами про допити, катування і знущання над українськими військовополоненими і мирними мешканцями, зазначають у Нацраді.

Народний депутат – член парламентського комітету з питань верховенства права Анжеліка Лабунська впевнена, що багато журналістів із Росії, які висвітлюють події на Донбасі, є співучасниками злочинів, що їх коять «ДНР» і «ЛНР». А заяви росіянина Дмитра Кисельова та деяких політиків з України, учасників його програм, підпадають під статті Кримінального кодексу України.

«У Кримінальному кодексі передбачене покарання за посягання на територіальну цілісність України, за фінансування терористичних організацій тощо. Якщо подивитись випуски програми «Вєсті» Кисельова, то там від квітня «засвітились» представники Комуністичної партії і Партії регіонів, їхні заяви підпадають під статті Кодексу. І ці люди наразі більш небезпечні, ніж російські військові журналісти», – зазначила Лабунська у своїх дописах у соціальній мережі Facebook.

Журналістика чи робота на російські спецслужби?

Як працюють російські журналісти на Донбасі, і чи можна їх вважати журналістами згідно з загальними стандартами журналістики? З цього приводу своїми міркуваннями поділилася з Радіо Свобода київська журналістка Ірма Крат, яка кілька тижнів перебувала у полоні у сепаратистів.

«На жаль, подібне відбувається у кожній країні. Таких осіб не можна називати просто журналістами – це військові журналісти, які дивляться, як тебе допитують. Як, наприклад, у моєму випадку: коли мені вкололи так звану «сироватку правди», були присутні журналісти з LifeNews. І вони повністю все бачили, спостерігали за цим процесом. А коли сироватка подіяла, відзняли допит. Чи можна назвати їх журналістами, чи вони співучасники злочину?» – зауважила Крат.

Вона підтримує ідею «чорного списку» для російських ЗМІ. Нацраду у цьому питанні підтримують і працівники ЗМІ, і фахівці, і громадськість України. Адже мова іде уже не просто про інформаційну безпеку держави, а про загальнолюдські етичні і моральні цінності, вважає директор медіа-холдингу ZiK Дмитро Добродомов.

«Російська журналістика, скажімо так, опустилася «нижче плінтуса». І те, що ми бачимо, наприклад, на Донбасі, як тамтешні події висвітлюють російські кореспонденти, – це вже жодним чином не журналістика, а чистої води пропаганда. Більше того, російські журналісти стали прямими учасниками злочину. Що мене найбільше вражає: часом, особливо не вдивляючись у кадр, вони або роблять вигляд, або дійсно не розуміють, що вони займаються не журналістикою, – зазначив Добродомов у розмові з Радіо Свобода. – Ці так звані журналісти підказують сепаратистам і російським бойовикам, куди треба стріляти, вони людину, яку катують, можуть у цей час щось перепитувати. Тобто, це люди, які працюють на пропаганду, які забули про поняття журналістики як професії. А про стандарти я взагалі мовчу».

Київський політолог Ігор Лосєв у цьому зв’язку пропонує називати російських журналістів не працівниками ЗМІ, а спеціальним журналістським корпусом чи то спецназом спецслужб Росії. У розмові з Радіо Свобода експерт зазначив, що сучасна Росія у роботі зі своїми ЗМІ використала радянський досвід.

«Це журналістський корпус російських спецслужб. До речі, усі радянські журналісти, які працювали за кордоном у часи СРСР, були агентами відповідних спецслужб Радянського Союзу. Абсолютно всі, без винятку! Якщо ти відмовлявся співпрацювати з цією конторою, ти б ніколи не зміг стати радянським кореспондентом у Лондоні, Нью-Йорку, Парижі і так далі», – зазначає Лосєв.

Російські журналісти – учасники «гібридної війни» – експерти

Російські ЗМІ – активні учасники «гібридної війни», яку проти України веде Росія. І до цього Кремль готував і інформаційний простір, і власників ЗМІ, і журналістів. Про це в інтерв’ю виданню «Телекритика» розповів заступник директора Інституту світової політики Сергій Солодкий. Україні не варто рівнятись на Росію у плані інформаційної політики.

«У 1990-х роках російська журналістика справді показувала високі стандарти. У 1990-х роках у російській журналістиці виникло чимало відомих імен, але з відомих на сьогодні причин у так званих «нульових» роках ці медіа-стандарти були відсунуті «на задвірки». І ми побачили, як російська журналістика, інформаційна політика взяла на озброєння стандарти не універсальні журналістські, а «стандарти», які нав’язує Кремль, Путін. Це інформаційна політика проти інших держав і народів», – зазначив Солодкий.

Російській пропаганді необхідно серйозно протидіяти, оскільки від здатності України «відбивати інформаційні атаки» Кремля залежить міцність усієї системи національної безпеки держави, зазначив експерт.

А журналіст і публіцист Юрій Макаров зазначив, що відповідальність за діяльність російських журналістів на Донбасі, за українофобство тамтешніх місцевих ЗМІ лежить не лише на Кремлі. Винні і українські «чиновники від інформації», і власники ЗМІ. У статті в часописі «Тиждень» Макаров пише, що держава Україна надто довго здійснювала паралельно «дві культурні політики»: одна, за його словами, «національна – нерішуча, половинчаста», а друга – «радянська, добре відпрацьована, зовні неконфліктна, примітивна, проте адекватна своїй соціальній аудиторії».

Із Юрієм Макаровим згодна журналістка Російської редакції Радіо Свобода Олександра Вагнер – на її думку, інформаційна політика України має наслідувати європейські принципи.

«Важливо, щоб українці отримували інформацію з українських ЗМІ, російською або українською мовою. Я можу навести приклади, як працює інформаційне поле у державах Євросоюзу. Там люди інформацію про життя своїх держав, про події у них і в цілому по світу отримують від державних ЗМІ і від незалежних ЗМІ, але і там, і там подано збалансовану інформацію. Хочете альтернативну? Будь ласка, сплачуйте за кабельні телемережі, за інтернет тощо, – зазначає Вагнер. – Якщо говорити про діяльність російських журналістів на Сході України, то я вважаю, що, як це не жахливо, але подана ними інформація має фіксуватись українською стороною. Усі ці допити, катування, приниження полонених. Усі ці розстріляні російськими «Градами» житлові квартали міст на Донбасі. Завдяки цим жахливим кадрам ми бачимо сутність оцих усіх «ДНРівців», «ЛНРівців», усіх цих людей, назвімо їх «людьми з того боку»».

На думку Олександри Вагнер, фактаж, представлений російськими журналістами, може прислужитись Україні – як докази для міжнародного суду над тими, хто розпочав і веде гібридну війну проти українського народу.