Київ – Донецький фонд «Ізоляція», який працює з сучасним мистецтвом, підтримав незалежний проект «Донбаські студії». Команда науковців досліджуватиме проблематику регіону: від екології до культури. Автори ініціативи стверджують: саме брак адекватної інформації про Донбас став однією з причин економічного занепаду краю та унеможливив суспільний діалог. Тим часом нинішні події не лише привернули увагу до сходу України, а й можуть змінити ставлення центральних та західних українців до нього.
Одне із найближчих завдань «Донбаських студій» – створення платформи мігрантів з Донбасу, зацікавлених у розвитку регіону. Команда «Ізоляції» теж вимушено мігрувала до Києва – на початку червня озброєні представники ДНР захопили територію заводу, де розташовувався фонд. Саме події останніх місяців наштовхнули на ідею «Студій», розповідає координатор проекту Анна Агафонова. Мета цього проекту – проаналізувати соціально-політичну ситуацію та створити бібліотеку та медіатеку матеріалів, присвячених Донбасу. Передбачена і просвітницька робота – наприклад, «Жива бібліотека Донбасу» – зустрічі з вихідцями зі сходу.
Причина міфів, що сьогодні поширюються про Донбас – страх і брак інформації, каже Анна Агафонова. Медіа однаково успішно тиражують історії про агресивних біженців та «бендерівців», але де-факто відсоток конфліктів лишився тим самим. Неприязнь до біженців (та готовність до сприйняття інформаційних «вкидань») Анна Агафонова пояснює страхом: коли люди стикаються з небезпекою десь неподалік, то на психологічному рівні відгороджуються від неї. А стереотип виникає, коли соціум намагається спростити певну проблему.
Погляньте, скільки людей поїхало звідти в Росію і скільки – у протилежному напрямку. Коли прийшла ДНР, люди поїхали у Львів або ЧернівціАнна Агафонова
«Існує упередження, що велика кількість жителів Донбасу підтримують ДНР або Росію. Але якщо подивитись з суто математичного погляду, то вийде, що під час «референдуму» з усіх дванадцяти районів Донецька була лише одна виборча дільниця, на якій зібралась черга з двохсот божевільних. З цього зробили картинку, в яку усі повірили. Однак погляньте, скільки людей поїхало звідти в Росію і скільки – у протилежному напрямку. Коли прийшла ДНР, люди поїхали у Львів або Чернівці. Але якби у них раніше була можливість працювати або жити деінде, ми би знали, хто куди насправді хоче. Ми могли б створити програму внутрішньої міграції, як, скажімо, у Канаді, де заселяють малонаселені регіони, полегшуючи життя густонаселеним, яким є Донбас», – каже Анна Агафонова.
Новий тренд Донбасу
Про міфологізацію говорить також харківський художник Роман Мінін. Він виріс в Донецькій області, і головний мотив його робіт – буття шахтарів.
На всіх рівнях підтримується імідж кримінальної столиці і розсадника бидла. Янукович лише закріпив цей стереотипРоман Мінін
«На всіх рівнях підтримується імідж кримінальної столиці і розсадника бидла. Янукович лише закріпив цей стереотип. Цих людей складно зрозуміти, адже через історичні обставини у їхній ментальності багато чого намішано. Однак ніхто і не намагається це зробити», – вважає він.
Роман Мінін переконаний: негативний образ Донбасу мав би розвіятись в свідомості українців років за п’ять. Однак його вчасно використали. Тепер же побудувати діалог зі сходом буде важче – емоційний фон у країні стабілізуватиметься ще не одне десятиріччя. Масштабів цієї гуманітарної катастрофи ми ще не усвідомлюємо, каже Мінін.
Разом з тим, новітня історія, що розвивається на Донбасі, стає, за словами Анни Агафонової, джерелом нового тренду – тренду захисту своє землі.
«Я жодним чином не хочу применшувати участь військових і добровольців з інших регіонів, але там переважає місцеве населення. Мовне питання втратило актуальність. З’являються свої герої», – каже вона.
Міфи виникають через брак культури – режисер
Режисер Олександр Ратій, що походить з Алчевська, утім, бачить інший аспект проблеми. Зараз із Донбасу виїхав переважно середній та креативний класи, які навряд чи повернуться. Культурно розвивати регіон після війни, швидше за все, буде нікому.
Там провадять політику мономіст. А таким містам не потрібні культурні людиОлександр Ратій
«Там провадять політику мономіст. А таким містам не потрібні культурні люди. Їм потрібні ті, хто виростуть, прийдуть на завод, нічого не проситимуть і там же й помруть. І будь-які ініціативи викликатимуть спротив, тому що власниками міст є не мери, а підприємці, а їм культурний розвиток невигідний», – пояснює Ратій.
Уся міфологія навколо Донбасу спричинена браком культури, каже режисер.
«За 20 років там не відбулося жодного великого музичного або кінофестивалю. Зараз відбувається дерадянізація Донбасу – ціною людської крові. Оскільки культурний діалог раніше налагоджений не був, зараз він відбувається у пришвидшеному темпі в форматі війни – зараз у мешканців Донбасу з’явилась можливість познайомитись і з бандерівцями, і з «Правим сектором». Саме таким чином, сподіваюсь, буде спростовано більшість стереотипів. Адже навіть серед моїх знайомих більше половини навіть ніколи не були у Києві», – зауважує Олександр Ратій.
Утім, говорячи про дерадянізацію, режисер зауважує – щоб подолати залишки старої ідеології, треба популяризувати українську культуру. Але не «офіційно-шароварну», як це було досі, а сучасну та якісну.
