Дарина Зельонкіна
Два тижні минуло з моменту визволення міста Лисичанськ на Луганщині, але досі мешканці «лисячої балки» говорять про пережите. При цьому одні мешканці міста вітають прихід української армії, а інші – з недовірою ставляться до київської влади.
Мешканець звільненого міста Лисичанська Михайло, який через гуманітарний коридор виїхав до Києва, зупинився у подруги та її батьків. За його словами, він вирішив перечекати, коли на Донбасі настане мир, проте сам захищати свій регіон не планує. За словами Михайла, до української армії він ставиться нейтрально, адже вони «нічого поганого не зробили, але і нічого хорошого теж».
«Якщо буде порядок, буде робота, то, звісно, повернусь на Донбас. Чому б і ні? Це наша земля, там усі наші близькі, родичі. Але знову таки, якщо припинять вбивати людей», – розповів Михайло.
«Всі наробили шкоди…»
Подруга Михайла Анна теж народилась у Лисичанську, але останні роки мешкає в Києві. Її не було в рідному місті, коли українська армія звільняла його від сепаратистів. Проте там залишились її рідні: дідусь та батько.
Зі слів дідуся Анна знає, що Лисичанськ постраждав під час боїв. Як наслідок, деякі мешканці міста тепер живуть у будинках зі зруйнованими дахами та вибитими шибками, а Будинок культури та спорткомплекс – зруйновані. Спілкуючись із рідними, Анна сформувала і свою думку про події на малій батьківщині. Вона переконана: винні у руйнуваннях і сепаратисти, і українська армія. Проте саме на помилки українських військових вказує в першу чергу.
«Всі наробили шкоди: що так зване «ополчення», що українська армія. Але українські військові пошкодили достатньо багато споруд у Лисичанську. Це просто через їхню непідготовленість. Снаряди летіли не туди, куди треба», – розповіла вона.
Анна і її сім’я, водночас, підтримують цілісність України. За її словами, у всіх бідах винна не держава, а керівництво, яке розграбовує Україну. Про успішність Януковича як президента не згадує, для неї найавторитетніший очільник держави – колишній президент Леонід Кучма.
Найбільше Анна радіє гуманітарній допомозі та коридору для евакуації мирних жителів. Адже багато лисичанців зараз не мають роботи і коштів.
«Багато людей прозріли, я вважаю»
Чекає миру на Донбасі і Олександр, який уже після звільнення міста виїхав із Лисичанська до Харкова. Проте, на відміну від Михайла, він підтримує українські збройні сили. Чоловік бачив бойові дії на власні очі. Після цього Олександр переконаний: звільнення Донбасу від сепаратистів і приведе до миру і спокою в країні.
«До євроінтеграції я відношуся позитивно, тому що це свобода. Там нормальні умови для життя. З Європи ще ніхто не виходив, а Митний союз пробуксовує. Там ніяких позитивних моментів немає, тільки для Росії і Путіна. Все йде в мінус, тому Україні там нема що робити», – розповів Олександр.
Олександр помітив, що люди на сході нарешті прозрівають. Він переконаний: звільнення міста українськими військовими розвіює накинуті мешканцям Донбасу стереотипи.
«Національна гвардія розмовляє російською мовою. Наприклад, я не чув, щоб «бандерівці» розмовляли російською – це нонсенс. Багато людей прозріли, я вважаю. Звичайно, є такі закоренілі, яких нічим не зміниш. Я думаю, що проукраїнських все одно більше», – розповів Олександр.
Сепаратисти, яких багато хто на Донбасі вважав захисниками, за словами Олександра, не виконали обіцянок. Зокрема, зазначив він, вони не запустили ні одного підприємства, проте руйнували будинки, грабували банки, забирали машини у людей. Олександр зазначає: його рідне місто вистояло також завдяки волонтерам, які роздавали гуманітарну допомогу.
Тим часом, виконком Лисичанської міської ради звернувся до усіх небайдужих з проханням надати благодійну допомогу для відновлення міста. Реквізити надсилання коштів написані на сайті Лисичанської міської ради. Для додаткової інформації надаються телефони. Однак Радіо Свобода не вдалось додзвонитися на жоден із номерів. На даний момент зв’язок із місцевою владою відсутній.
