Путіна і Шойгу потрібно судити – екс-суддя Міжнародного кримінального трибуналу

Вимагати справедливості за російську агресію Україна може і повинна відразу в двох міжнародних судах: в Міжнародному суді під еґідою ООН та у Міжнародному кримінальному суді. Як би довго ця справа не тривала, Україна повинна нею займатися, щоб довести свою правоту в судовому порядку. Те, що триває неоголошена війна, значення немає, бо визначення агресії міститься в міжнародних документах, і нинішні події в Україні повністю під них підпадають. Так вважає український дипломат, знавець міжнародного права, колишній суддя Міжнародного кримінального трибуналу з колишньої Югославії Володимир Василенко.

– Чи завершиться війна між Україною і Росією в судах?

– Будь-яка війна закінчується, але вона не закінчується в міжнародних судах. Якщо класично, то вона має закінчуватися мирними договорами між обома країнами, де врегульовується всі питання, які виникли у зв’язку з військовими діями, з тією шкодою, яка була заподіяна.

Україна має пред’явити претензії на двосторонньому рівні Російській Федерації за ту шкоду, яку Російська Федерація заподіяла починаючи з 27 лютого 2014 року, коли, власне, і почалася збройна агресія Росії проти України захопленням спецназом Російської Федерації урядових приміщень в Сімферополі в Криму. Для цього треба підрахувати і збитки, які зазнала Україна і пред’явити претензії на двосторонньому рівні, запропонувавши Російській Федерації врегулювати ці питання шляхом звернення до міжнародного суду ООН. І Україна, і Росія є сторонами статуту Міжнародного суду ООН, який розглядає міждержавні спори. Для того, щоб спір між двома країнами розглядався в цьому суді, необхідна згода обох країн.

– Росія може не погодитися на це ...

– Добровільно вона не погодиться. Росія – держава-агресор, вона вороже налаштована проти України. Росія загарбала частину нашої території. Де ви бачили, щоб загарбник добровільно віддавав награбоване?

– А змусити його зробити це – могла би Рада безпеки ООН, в якій Росія має вето, відповідно, її змусити ніхто не може.

– Змусити її можуть ефективні санкції західних держав – США і ЄС. Вони в змозі зруйнувати економіку Росії.

– Ми зараз говорили про економічні збитки, які зазнала Україна від російської агресії, але є ще злочини в царині прав людини. Чи Україна може зібрати ці факти і подати їх на розгляд суду, який буде розглядати саме воєнні злочини?

– Коли йдеться про акт агресії як міжнародний злочин, то виникає питання відповідальності на двох рівнях. Перший рівень відповідальності – це відповідальність держави як такої. Питання цієї відповідальності, в тому числі і питання пов’язані з поверненням Україні окупованої території, – це питання Міжнародного суду ООН.

Другий рівень відповідальності – це відповідальність фізичних осіб держави-агресора, які причетні до підготовки, організації, планування і розв’язування агресивної війни. Сьогодні існує можливість принаймні розпочати розгляд справи про вчинення персоналом збройних сил Російської Федерації і тих військових формувань, які фінансуються, контролюються, якими керує Росія, в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі.

Це другий суд, який займається не розглядом міждержавних спорів, а компетентний розглядати справи про вчинення фізичними особами, які належать до вищого керівництва тієї чи іншої країни, злочинів проти миру, злочинів воєнних і злочинів проти людяності.

Україна може, відповідно до Пункту 3 Статті 12 Римського статуту Міжнародного кримінального суду визнати юрисдикцію цього суду щодо ситуації, яка склалася внаслідок збройної агресії Росії в період із 27 лютого по сьогоднішній день. І ставити питання про притягнення до відповідальності винних, а саме Володимира Путіна, президента Росії, Сергія Шойгу, міністра оборони, інших високопосадовців до кримінальної відповідальності за вчинення таких злочинів.

– Чи Вам відомо, що ця робота ведеться – про те, що Україна готує такі позови, готує матеріали про це?

– У Верховній Раді України має бути зареєстрована постанова, ініційована Олегом Ляшком, про згоду Верховної Ради визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо цієї ситуації. Я сподіваюся, що ця постанова буде ухвалена. Тоді МЗС України повинно формально звернутися до суду з повідомленням про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яку спричинила збройна агресія Росії проти України.

Важливо в цьому плані зібрати, звичайно, докази вчинення таких злочинів. Їх зараз більше ніж достатньо. Важливо їх задокументувати. Я спріваюся, що відповідні служби України, зокрема СБУ цим займається. Для того, щоб це було ефективним, вирішення всіх питань, пов’язаних із відшкодуванням Україні збитків від агресії Росії, необхідно створити в Україні спеціальний орган «Урядового уповноваженого у справах протидії збройній агресії Росії та ліквідації її наслідків». Ця робота повинна вестися на постійній системній основі. Тоді це дасть позитивний результат.

– Росія веде неоголошену війну проти України. А деякі організації, наприклад, дуже відома правозахисна організація Human Rights Watch вважає, що це є внутрішній український конфлікт. Чи має юридичне визначення цього конфлікту?

– Я зрозумів Ваше питання. В Human Rights Watch або працюють невігласи, або провокатори і агенти Росії. Тому що немає значення, оголошена війна чи неоголошена. Держава, яка першою почала збройний конфлікт, незважаючи чи оголосила вона війну, чи ні – є державою-агресором. Є такий документ, який зветься Резолюція Генеральної асамблеї 1974 року «Про визначення агресії», в Статті 3 цього документа чітко сказано, що збройний напад однієї країни на іншу, окупація території іншої країни, навіть якщо збройний напад чиниться з військової бази, розташованої на території даної країни і незалежно від того, чи оголошено війну – цей збройний напад є актом агресії. Це в пункті «А» цієї Статті 3 говориться.

Є пункт «G» цієї статті, в якому говориться, що застосування державою іррегулярних формувань, найманців, збройних банд проти територіальної цілісності держави, яка зазнала нападу, також вважається актом агресії. Так що всі ці розпатякування Human Rights Watch, чи інших агентів Кремля – абсолютно безпідставні і суперечать існуючим нормам міжнародного права.