Мешканець Луганська Юрій Давлятшин провів цілий місяць у полоні бойовиків та чудом лишився живим. Його звинуватили у шпигунстві та кілька разів приговорювали до страти.
Юрій Давлятшин – корінний луганчанин і вже кілька років є головою квартального комітету. Він одним із перших записався в добровольчий батальйон при міліції, щоб патрулювати свій район від мародерів.
«Я, як представник кварталу, відповідав за свій квартал. Тому, що тут почалися мародерства», – розповідає Юрій.
Але вийти на патрулювання разом із міліцією йому так і не вдалося. Списки з іменами добровольців потрапили до бойовиків.
«Мене взяли о другій годині ночі. Вони зайшли з автоматами. Мене поклали на підлогу. За цим списком. Швидше за все, інформація там злиласяь», – припускає чоловік.
Юрія схопили на очах дружини та двох маленьких доньок, натягнули на голову тільняшку і в одній спідній білизні – кинули в багажник.
«Вивели в трусах і тільняшка на голові. Я запитав: «Ви хто?» «Ми совість!» – ось так і сказали», – з жахом пригадує чоловік.
Бойовики звинуватили Юрія у шпигунстві та причетності до карального підрозділу, який вбиває мирних жителів. Цю новину з радістю підхопили російські ЗМІ.
Вони повідомили, що місцеві мешканці, прикидалися міліціонерами та збирали інформацію про розміщення сил самооборони.
«Нас «розстрілювали» не раз»
Цілий місяць Юрій провів у покинутому гаражі в Луганську. Просто на підлозі на ганчірках тулилося ще 20 затриманих, серед яких – двоє добровольців із патрульної служби. Під час допиту Юрію зламали два ребра і ледь не щодня «вели на розстріл».
«Психологічний тиск був. Сказали: ви з списку на ліквідацію. Нас вже і «розстрілювали» не раз. Засуджували до розстрілу. Казали: завтра розстріляємо», – пригадує чоловік.
Усі спроби бойовиків переконати чоловіка перейти на їхній бік закінчилися невдало. Ні він, ні жоден інший полонений не погодилися.
«Ніхто не сказав: вибачте, я більше не буду. Ніхто не сказав! Всі підготувались вже до гіршого», – продовжує свою сповідь Юрій.
З початку травня переговорній групі вдалося визволити з полону бойовиків близько 50 заручників і ще близько 200 – лишаються «під замком», – повідомляють парламентери. Здебільшого, полонені живуть у нелюдських умовах.
«Існують традиції війни. Не можна знущатися над військовополоненими! Цим відрізняється військовий підрозділ від бандформувань. Якщо вони прикуті до душової кабіни на сходинках в тих позах, в яких людина не може заснути – це знущання!» – каже Володимир Рубан, керівник переговорної групи.
Завдяки тяжким перемовинам, Юрія Давлятшина таки випустили з полону в обмін на затриманих бойовиків. Після реабілітації у Дніпропетровську він вирушив до Львова. Саме туди, втікаючи від переслідувань, переїхала і вся його родина.
