Київ – Українська армія не стріляє по житлових районах Луганська, – стверджує Наталя Пшенянік, голова Луганської обласної організації партії «Громадянська позиція». І попри те, що бойовики розмістили «Гради» поблизу лікарень, дитсадків та шкіл і «луплять» по українських позиціях. Жителі Луганська це бачать, і у них розпочинається «прояснення мозку». Так само як і в жителів міста Щастя, яким російське телебачення розповіло, що «їхніх чоловіків усіх розстріляли».
– Я у четвер приїхала до Києва і збираюся повертатися, бо в Луганську в мене мама.
– Що зараз знають люди, які живуть на Луганщині, про те, що відбувається?
– Важко сказати, тому що українські канали відімкнені вже дуже давно, а мовлення ведеться тільки російськими каналами. Більше того, на частотах каналу ЛОДТ мовить зараз канал 24 – потужний канал, зроблений московськими фахівцями. І, відповідно, мова там іде про якісь нібито перемоги ЛНР та інші вигадки Москви. І зранку до самого вечора люди це дивляться. Разом з тим, хочеться сказати, що у четвер, приблизно на півдня, російські канали були відімкнені, але до вечора їх поновили, і вони знову безперешкодно транслюються.
– Тоді, можливо, це певною мірою пояснює те, як деякі очевидці реагували на збиття літака. Принаймні, те відео, яке виклали у соціальні мережі, показувало, що люди радіють тому, що літак збили. Невже люди не вміють самі аналізувати? Чи немає ґрунту, який дозволяв би їм аналізувати?
Принаймні, немає агресії стосовно Києва, це вже добра тенденція. Є нерозуміння того, що відбувається, яке виникає саме від того, що інформаційний простір заблокований
– Ґрунт для аналізу у нормальних людей є, і не в кожного таке ставлення, і є люди, які розуміють, що відбувається. Але навіть у тих людей, які були переконані, що тут повинна бути «Луганська народна республіка» чи «Донецька народна республіка», зараз уже змінилася риторика. Вони кажуть: «ми хочемо миру, все одно, що буде – чи Україна, чи Луганська, Донецька чи ще якась республіка».
Я вважаю, що навіть це вже добре. Принаймні, немає агресії стосовно Києва, це вже добра тенденція. Є нерозуміння того, що відбувається, яке виникає саме від того, що інформаційний простір заблокований. Тоді ж, коли навіть тут були доступні українські канали, люди традиційно дивилися російське телебачення.
– Усі 23 роки незалежності?
У нас просто «викатували і викошували» все розумне й прогресивне. Цих людей або фізично знищували, або вони від’їжджали в Київ, Європу
– Так, весь цей час Луганська та Донецька області були віддані на відкуп. Ви прекрасно знаєте, що там відбувалося. Я можу говорити про свою Луганську область, де з першого дня був Тихонов, потім його ставленик Єфремов, якому він передав естафету. Тож так було заведено. У нас просто «викатували і викошували» все розумне й прогресивне. Цих людей або фізично знищували, або вони від’їжджали в Київ, Європу тощо.
– Чи можна сказати, що протягом останнього місяця ставлення місцевого населення до сепаратистів змінилося?
Приїхали 20 донських козаків і сказали їм: «Забирайтеся звідси геть! Негайно!»
– Звичайно, змінилося. Хочу навести цікавий приклад: у селище Біле, що в передмісті Луганська, приїхали 20 донських козаків. Вони почали розміщувати там свої арсенали, а з ринку в той час вийшли жінки, які торгували там чимось, і сказали їм: «Забирайтеся звідси геть! Негайно!» Козаки їм пригрозили, що зараз розпочнуть стріляти. А жіночки кажуть: «Стріляйте, але ми нікуди не підемо, ми будемо з вами боротися, поки ви звідси не підете!» І вояки пішли. Це унікальний випадок, але останнім часом подібні речі трапляються дедалі частіше.
– Учора російська пропаганда озвучила нові страшні «казки», що нібито українська армія у селищі Савурівка на Донеччині, неподалік від кордону з Луганською областю, усім чоловікам відрубали кінцівки, а усіх жінок зґвалтували. І, мовляв, таке ставлення пов’язане з тим, що поряд Савур-могила – символ запеклої боротьби з фашистами. Приблизно така сама історія розказувалася російською пропагандою і каналом Russia Today, який мовить на весь світ багатьма мовами, про Луганське містечко Щастя. Наталю, Ви, мабуть, знаєте, що відбувалося і що відбувається зараз у містечку Щастя?
Коли наші військові заходили в Щастя, вони не зруйнували жодного будиночка
– Щастя – це невелике містечко в тридцяти кілометрах від Луганська. Російські телеканали теж говорили, що всіх чоловіків там від 18 до 65 років розстріляли, коли прийшли українські військові. Я хочу вам сказати: коли наші військові заходили в Щастя, вони не зруйнували жодного будиночка. І люди після того, не одразу, але почали висловлювати подяку нашим військовим, які нічого не пошкодили.
І більше того, хоча перша реакція місцевих була неоднозначною, бо геббельсівська пропаганда залякувала їх «Правим сектором», коли нічого поганого не відбувалося, бабусі почали казати воякам: «Ми вам дякуємо, дай Боже вам здоров’я!»
Я знаю це безпосередньо з вуст тих людей, яким це казали. Я не вірила, що бабусі могли таке казати. Я питала, чи було це щиро, чи, може, це було через страх, але хлопці відповідали мені: «Ні, це було щиро, бо коли ми відходили, вони нас хрестили в спину».
– Наталю, як думаєте, що відбувається зі свідомістю людини, яка вмикає російський телеканал, де їй розказують що у Щасті чи в Савурівці всіх вирізали, зґвалутвали, а потім вони бачать українську армію і розуміють, що нічого такого немає?
Коли так брешуть, коли я бачу цю брехню кожен день, то я повірив навіть у Голодомор
Люди усвідомлюють, що це брехня та пропаганда, і там, куди заходитиме українська армія, буде відбуватися таке прояснення мозку
– Я думаю, відбувається поступове прозріння. Я навіть наведу приклад. У мене є один знайомий, член Партії регіонів, який зараз в Луганську. І от він мені каже: «Ти знаєш, у цій ситуації я вже вірю в Голодомор, в який ніколи не вірив. Коли так брешуть, коли я бачу цю брехню кожен день, то я повірив навіть у Голодомор».
А я питаю, як же він міг у нього не вірити, якщо він дійсно був, є стільки документів, що про це свідчать, більше мільйона людей загинуло на цій землі – на Луганщині. А він відповідає: «От зараз я вірю всьому. Раніше я просто не вірив у це».
Думаю, щось подібне. І так само ці люди. Вони так само усвідомлюють, що це брехня й пропаганда, і там, куди заходитиме українська армія, буде відбуватися таке прояснення мозку.
– Що Ви знаєте про те, як себе поводять люди, які приїхали з Російської Федерації боротися за права російськомовного населення на Донбасі?
У Луганську вже з’явилися так звані «зелені чоловічки» – це російські військові. Вони стають у житлових кварталах, біля пологових будинків, ставлять машини з установками «Град», а поруч стоїть російський телеканал, який намагається зловити картинку
– Про те, що роблять ці люди, ми вже знаємо всі. Більше того, у Луганську вже з’явилися так звані «зелені чоловічки», такі, які з’являлися свого часу в Криму. Це вже і не люди, які приїхали боротися за права російськомовного населення, це просто російські військові, давайте називати речі своїми іменами.
З деяких пір я вже не називаю людей сепаратистами чи терористами, я називаю їх російською хунтою чи російськими фашистами, інакше називати їх я вже не можу. Що відбувається – вони стають у житлових кварталах, біля пологових будинків, ставлять машини з установками «Град», а поруч стоїть російський телеканал, який намагається зловити картинку. Тобто фактично провокується зворотна реакція української армії, щоб вояки почали атакувати той «Град» у відповідь на залпи, для того, щоб зняти цю картинку. Біля пологового будинку, біля поліклініки, біля шкіл – ці люди не зупиняться ні перед чим.
– Чи розуміють люди, що вогневі точки обираються навмисне, щоб видати такі ситуації за злочини української армії?
Відбувається зміна в свідомості, бо люди бачать, звідки стріляють і хто стріляє
– Так, вже розуміють. Я не знаю, чи всі, бо тут треба проводити соціологічне опитування, але люди розуміють, що це відбувається спеціально, кажуть: «Не треба нами прикриватися в своїх військових діях».
Відбувається зміна в свідомості, бо люди бачать, звідки стріляють і хто стріляє. Єдине, що я хочу сказати – ці фашисти постійно по своїх каналах кажуть про те, що стріляє українська армія. От, принаймні, стояли вони на хладокомбінаті і стріляли по кварталу Мирний, де постраждало багато людей, декілька будинків було зруйновано. Що ви думаєте – починають запускати на рівні пліток інформацію про те, що стріляла українська армія.
Ця технологія почала працювати одразу після Майдану.
– Ми, журналісти, розмовляємо з людьми, які виїжджають з Донеччини, Луганщини, їдуть до Києва або просто тікають попри те, що бояться. Ось вони виходять на Київському вокзалі, і ми їх запитуємо: «Що відбувається?». А вони відповідають: «Нас бомблять». Ми кажемо: «Хто бомбить? Бомблять – це коли кидають з літаків бомби». Люди відповідають: «Українська армія». І ми весь час намагаємося зрозуміти, чому люди так кажуть, якщо журналісти з АТО цієї інформації не підтверджують.
– Я вам розповідаю: це технологія. Вона запускалася з найпершого дня, після того, як переміг Майдан. Почали поширюватися чутки, що від 7 до 12% заробітної плати буде утримуватися для відновлення Майдану і на підтримку родин Небесної сотні. Тобто, почали сіяти цю ненависть в людях, а люди у нас на Луганщині переважно бідні. От вони й налякали людей, що з їхньої мізерної зарплати ще якісь відсотки йтимуть на відновлення Майдану. У такій площині і вибудовується пропаганда. І це планують і запроваджують дуже серйозні фахівці.
– Голова парламентської фракції Партії регіонів пан Єфремов у Верховній Раді України озвучував такі самі тези перед великим зібранням журналістів. Тако він казав: «Ви вбиваєте людей, дітей, мирне населення на Сході України і на Луганщині». Для чого це Єфремову?
Не секрет ні для кого, що ті тітушки, яких ще під час Майдану привозили в Київ, організовувалися єфремовською бандою
– Все дуже просто. Насправді, Єфремов, як завжди, на початку хотів грати свою гру. І він грав. Всі прекрасно знають, це не секрет ні для кого, що ті тітушки, яких ще під час Майдану привозили в Київ, організовувалися єфремовською бандою. Звідси все починалося – вставляти клин, сіяти ворожнечу, проплачувати всі ці речі, запускати чутки про те, що Майдан хтось фінансував і платив гроші. А люди хіба розуміли, що Майдан Незалежності і Маріїнський парк – це протилежні речі.
– Разюча відмінність в обличчях людей, а очі й обличчя – це якраз те, що говорить про людину найбільше, між тими, кого привозили на Майдан з початку, у перший період, зі Сходу й потім. Спочатку люди теж були у Маріїнському парку, виводили їх і на Європейську площу, де вони слухали, як пан Азаров лякав їх тим, що скоро будуть примушувати чоловіків одружуватися з чоловіками, а жінок – з жінками. Однак ці люди підходили до барикад Майдану й тиснули руки майданівцям. То були вчителі, держслужбовці, просто люди, – але люди, відмінні від тих, кого привезли у січні, лютому. То вже були люди зі страшними обличчями і робили вони страшні речі. Свідчення тому є на youtube каналі Радіо Свобода.
З першого дня все це координувалося так само, як наша луганська служба СБУ координувала свої дії з ФСБ
– Так. Коли вони вже зрозуміли (я маю на увазі Єфремова і його банду) що програли свою страшну гру, то вони почали організовувати собі своєрідні вотчини, і такі ж «псевдомайдани» з тітушок почалися і у нас на Луганщині. Тих самих тітушек та бандитів почали організовувати з місцевими козаками, проплачувати кожен день стояння на тих «майданах».
Але я хочу підкреслити: від першого дня все це координувалося так само, як наша луганська служба СБУ координувала свої дії з ФСБ. Представники СБУ їздили щонайменше раз на тиждень в Ростовську область для того, щоб звітувати, що і як відбувається на Луганщині. Тобто, була така плідна співпраця.
– У Вас є докази?
Чому Єфремова все ще не заарештовано, чому не ведуться допити для того, щоб він все розказав
– Доказів у мене немає, але мої близькі знайомі, які тісно спілкувались з представниками цього відомства, в кулуарних розмовах дізнавалися про ці речі. Тому я про це знаю. Хоча конкретних, документованих доказів у мене немає. Щось мені підказує, що так воно і було, ми ж це прекрасно розуміємо.
І чому Єфремова все ще не заарештовано, чому не ведуться допити для того, щоб він усе розказав, що він робив, з ким координував свої дії і таке подібне, мені не відомо, на жаль.
– Наскільки небезпечно для Вас особисто зараз те, що Ви кажете?
– Все те, що я роблю упродовж останніх декількох місяців для мене взагалі небезпечно. І я не кажу зараз нічого з того, чого б не казала кожного дня.
– Чи знаєте Ви людей з батальйону «Айдар»?
– Я не просто знаю людей з цього батальйону, я можу навіть більше сказати: він створювався безпосередньо у мене на очах. Я не кажу, що я його створювала, але я була поруч.
– Хто ці люди?
Кожна людина «Айдару» – це герой
– Приблизно на 25% це місцеві люди, наші луганці, і десь 75% – це майданівці, це просто герої. Я хочу сказати, що кожна людина «Айдару» – це герой.
– Всі обговорюють тезу про те, що «Айдар» зрадили, коли він попав в оточення, зокрема коли і Надія Савченко потрапила в полон, коли убили бійців батальйону… Що Ви можете сказати про це?
– У тій ситуації в «Айдарі» було 4 загиблих. Це не була зрада, це була, скоріш за все, якась військова помилка в тій ситуації. Засідка, в яку вони потрапили, не була вирішальним фактором. Є навіть деякі думки, що «Айдар» перебрав на себе більше повноважень, пішов уперед, через те все й відбулося. Я не знаю точних деталей, але безпосередньо від «Айдару» мені ніхто не казав про зраду. Просто так склалися обставини.
– Я ще раз перепитаю, тому що одна з тез полягає в тому, що «Айдар» не слухався команд і за це йому помстилися?
– Ні, це не правда. Наскільки я знаю, комбат Мельничук безпосередньо координує свої дії з Парубієм, і, як сам Мельничук каже, всі дії координуються.
– Місяць тому Ви заявляли, що Київ навмисно «злив» Луганщину. Я процитую: «На місцях зустрічаються патріоти серед військових офіцерів і вони роблять навіть неможливе, щоб організувати й забезпечити опір терористам. Але все залежить від центру, а він явно саботує адекватне проведення антитерористичної операції». Ви змінили своє ставлення?
Ті перемир’я – це час, за який перевербувалися російські бандитські формування, період, за який заїхало дуже багато техніки, зайшло дуже багато російських спецназівців
– Ми прекрасно розуміємо, що так воно і відбувалося. Навіть ті перемир’я – це час, за який перевербувалися російські бандитські формування, період, за який заїхало дуже багато техніки, зайшло дуже багато російських спецназівців. Ми відчуваємо наслідки. Тому я ні на хвилину не сумніваюся, що йде або якийсь злив, або непрофесіоналізм.
– Як Ви оцінюєте те, що зараз відбувається на території, де проходить антитерористична операція?
– Це війна. Я розцінюю все, що відбувається там, як війну. Також як неспроможність військових, відсутність фахівців, дуже низьку кваліфікацію тих призначенців, яких сьогодні обирає Порошенко керівниками відомств – взяти хоча б голову силового відомства – Гелетея, його особистого охоронця. Таке безглузде рішення. Фактично це означає, що повноту влади на себе повністю бере президент України. Його призначенці – це такі лялечки в коробочках, які нічого не вирішують, а просто там лежать без діла.
– Все вирішують конкретні люди, які зараз захищають Україну. Луганськ – велике місто. Чи виїжджають люди зараз з Луганська?
Є жертви, є поранені, але вони навіть не мають можливості евакуювати постраждалих. Ці хлопці – герої, так само, як і хлопці з «Айдару»
– Ще залишилася можливість виїжджати з Луганська потягами, не знаю, чи є ще квитки в дану хвилину і чи є можливість зробити це сьогодні, поки що ми не з’ясовували це питання.
У мене там мама, тож можна уявити мої переживання. Установки «Град» всю ніч атакували місто з того боку, де вона живе, очікуючи відповіді. Українські військові відповіді на території міста не дають, це я можу сказати чітко, бо ми відслідковуємо ситуацію, спілкуємося з людьми, які там залишилися та які нас інформують.
Хотілося б ще сказати про героїзм.
Вісімдесята аеромобільна бригада перебуває в аеропорту міста Луганська п’ятий місяць, беззмінно, хлопців взагалі не змінюють. Мені важко уявити їх емоційний стан, хоча я знаю, що там дуже високий рівень патріотизму.
Кожного дня, кожної ночі, 2-3 рази на день їх обстрілюють з установок «Град». Минулої ночі снаряди влучили в місце, де був склад снарядів наших хлопців, які охороняють аеропорт.
Є жертви, я не знаю скільки, вони не кажуть про це, є поранені, але вони навіть не мають можливості евакуювати постраждалих. До того, скільки вони там стояли, жертв не було, хлопці стояли стійко, але зараз ми понесли втрати.
Ці хлопці – герої, так само, як і хлопці з «Айдару». Загинув один з моїх колег, він з самого початку став бійцем «Айдару», але ми не можемо його поховати, тому що бабуся хоче попрощатися з онуком, а ми не можемо доставити його тіло в Луганськ. У такому жаху ми й живемо.
– На що Ви сподіваєтеся?
З російської сторони сьогодні стріляють вже навіть неприховано
Проти України відбувається відкрита російська фашистська агресія
– Днями президент Порошенко сказав про те, що влада буде змінювати тактику. Вже протягом тижня мені телефонує один мій знайомий і каже те ж саме: треба змінювати тактику. Треба, якщо ми не можемо захистити кордон, вивозити звідти військових, брати в кільце Луганську й Донецьку область і потроху їх відштовхувати.
Не треба зараз робити те, що робилося в Зеленопіллі, коли людей просто знищують, а ми навіть не можемо їх забрати. Летить літак – його збивають. І хто збиває?!
З російської сторони сьогодні стріляють уже навіть неприховано. У мене є така інформація: вони вже навіть не перетинають кордон, вони луплять з того боку. І наш президент про це знає, але чомусь ми соромимося про це говорити, ми боїмося спровокувати ще гіршу ситуацію. А я не знаю, куди вже гірше.
Проти України відбувається відкрита російська фашистська агресія. Навіть з боку російської сторони сьогодні летять по нашим хлопцям «Гради», мінометні постріли тощо.
– Про зміну тактики Ви говорите як головнокомандувач. А як громадянка, як людина, на що Ви сподіваєтеся?
Ті, хто на сході захищає Україну, захищає ваші хати, бо якщо ми відступимо, війна дуже швидко добереться до вашого дому
– На перемогу, у нас немає іншого виходу. І єдине, що я хотіла б зробити, це звернутися до людей, щоб вони розуміли: «Ви повинні радіти, що ця війна відбувається не у вашому міст, не у Києві». Зараз руйнуються наші домівки на Луганщині та Донеччині. Але ті, хто на сході захищає Україну, захищає ваші хати, бо якщо ми відступимо, війна дуже швидко добереться до вашого дому. Зрозумійте це!
