Країнам ЄС загрожує повзуча путінізація – польські експерти

Варшава – В ЄС складається парадоксальна ситуація у ставленні до політики Володимира Путіна. У той час, коли офіційні євросоюзні установи та провідні європейські ЗМІ критикують російську агресію щодо України, серед правих політиків зростає підтримка кремлівського режиму. Польські експерти говорять про так звану путінізацію правого крила європейського політикуму. Про причини такого явища йшлося у Варшаві під час дискусії «За що росіяни люблять Путіна?»

Дебати, організовані Центром польсько-російського діалогу, вийшли за рамки розмови про внутрішню російську ситуацію. Московський соціолог Олексій Левінсон пояснював причини так званої кримської ейфорії серед росіян та небувало високої підтримки для Володимира Путіна. Він говорив про ностальгію за СРСР, розчарування вестернізацією Росії у 90-і роки та прагнення росіян жити у наддержаві, що диктує свою волю іншим країнам. Польські експерти, які взяли участь в дискусії, звернули увагу на те, що антизахідні настрої, пропаговані Кремлем, мають підтримку не лише в Росії.

Про тривожні тенденції в Євросоюзі розмірковує Міхал Кацевич, публіцист часопису Newsweek Polska.

«Ми добре знаємо про те, що політика Путіна не наражається на надто рішуче засудження. Досить згадати про те, що до Європейського парламенту увійшла чимала група політиків, зокрема польських, які відкрито говорять про те, що вони підтримують дії Путіна, їм це подобається. Вони критично ставляться до того, як про цю політику говорять європейські ЗМІ та як вони висвітлюють події в Україні. Тож у мене виникає запитання, чи це означає, що за великі гроші запущено якийсь витончений механізм впливу на європейську громадську думку, європейських політиків?» – зазначає Міхал Кацевич.

Путін створює «Союз консервативних радянських республік»?

Побоювання Кацевича поділяє Яцек Кухарчик, керівник Інституту публічних справ.

«Варто пам’ятати, що Путін пропонує свій ідеологічний проект вже не тільки росіянам, не тільки громадянам колишнього Радянського Союзу, але також намагається запропонувати його європейським державам. Часто ці ідеї називають консервативним проектом. Хтось жартома сказав, що проект Путіна – це Союз консервативних радянських республік. Він справді має певні симпатії та певний позитивний відгук, особливо в Центрально-Східній Європі, але й також у Західній Європі», – говорить Кухарчик.

Причини симпатій до ідей Путіна в посткомуністичних державах експерт вбачає у розчаруванні процесом трансформації. Якщо у Польщі, каже він, більшість суспільства позитивно оцінює результати економічних реформ, то інакше виглядає ситуація в Угорщині.

«Якщо ми подивимося на Угорщину, то побачимо що більшість угорців вважає, що не варто було змінювати устрій. Угорщина – це приклад країни, де дух путінізму отримав своє місцеве втілення. Мені здається, що те, що робить Орбан в Угорщині – це, до певної міри, реалізація ідей Путіна. Орбан веде націоналістичну зовнішню політику, обмежує громадянські свободи всередині країни. У цьому місці варто нагадати, що у Польщі не прийнято захоплюватися Путіном, натомість є середовища, які захоплюються політикою Орбана», – застерігає польський політолог.

Кухарчик звертає також увагу на ідеологічну складову європейських симпатій до путінізму. «У Польщі ніхто відкрито не скаже, що симпатизує проектові Путіна, – каже він. – Однак тут розповсюджені розмови про моральне зіпсуття, яке начебто йде до нас із Євросоюзу і тому потрібно захищати традиційні цінності. Я вважаю, що такі розмови ідеально вписуються в ідеологію, яка на даний момент офіційно санкціонована Кремлем. У Польщі ця ідеологія на різних рівнях має більше прихильників, ніж нам здається».

Як підсумував Яцек Кухарчик, на сьогодні в Європі створюється, так би мовити, інтернаціонал популістів. Під час нещодавніх виборів до Європейського парламенту популістичні праві партії будували свої кампанії на критиці ЄС. Кухарчик наголошує, що ці сили відкрито висловлюють свою підтримку Росії та Путіну. Саме вони надсилали своїх спостерігачів на так званий «референдум» у Криму, легітимізуючи тим самим анексію українського півострова.