Підписання Україною угоди про Асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС принесе їй дві основні переваги – доступ до європейського ринку та структурні реформи, вважає відомий економіст, старший науковий співробітник вашингтонського Інституту міжнародної економіки ім. Пітерсона Андерс Ослунд. Серед галузей, що отримає, найбільші переваги – харчова промисловість.
«Це означає, що 98% українського експорту в Європу можуть експортуватися без будь-яких тарифів чи ліцензій. Наслідком цього стане значне зростання українського експорту в Європу. Це не відбудеться відразу, тому що Україна потребує покращення якості деяких продуктів, щоб конкурувати в Європі, але це станеться, бо Україна може запропонувати нижчі ціни. Адже середня зарплата сьогодні в Україні становить менш ніж третину від середньої зарплати в Польщі. Завдяки цій переваги українські продукти будуть дуже конкурентними.
Найімовірніше, найбільш успішною буде харчова промисловість – усі види переробки продуктів харчування. Україна найймовірніше стане частиною виробничого циклу Північної Європи. Це допоможе покращити усі макроекономічні показники в Україні.
Звичайно, це залежить від того, чи зможуть українці розвинути своє виробництво, скористатися з того, що український ринок буде захищений ще кілька років, оскільки це асиметрична угода», – пояснює Ослунд.
Гірша доля чекає на хімічну промисловість та металургію. І не тому, підкреслює економіст, що вони не можуть конкурувати з європейськими виробниками, – ці галузі, говорить Ослунд, програють своїм російським конкурентам:
«Більшість української виробництва сталі не модернізована, вона використовує дуже багато енергії, ціна на яку буде зростати. Російська сталеливарна промисловість модернізувалася значно краще, ніж українська. За будь-якими стандартами, кілька сталеливарних компаній в Україні мусять бути закриті – через високий рівень забруднення навколишнього середовища і надмірне використання електроенергії.
Теж саме можна сказати про хімічні компанії, особливо виробництво добрив, які ледве можуть конкурувати з російськими виробниками. Враховуючи особливо, що російські компанії мають нижчі ціни на газ.
На одиницю ВВП в Україні використовується вдвічі більше енергії, ніж в Росії і відбувається це переважно за рахунок цих двох індустрій.
Зміни мають статися в будь-якому разі. Україна витрачає 7.5% ВВП на субсидії для оплати електроенергії – скільки в розвинутих країнах витрачається на пенсії – і це відбувається переважно за рахунок великих хімічних та металургійних підприємств. Громадяни не мусять з цим миритися і це не має нічого спільного з Асоціацією з ЄС».
Машинобудування, на думку Ослунда, до європейських правил зможе пристосуватися за умови грамотного менеджменту. Загалом у результаті модернізації української економіки до країни надійдуть значні іноземні інвестиції – як це вже сталося у випадку Балтійських країн, Румунії та Болгарії – та зросте добробут населення. І все це аж ні як не загрожує російській економіці, вважає експерт.
«Росіяни не хочуть розуміти сучасну міжнародну торгівлю. Президент Путін і його радник Сергій Глазьєв багато разів заявляли, що, якщо Україна підпише угоду про вільну торгівлю з ЄС, Росію наповнять європейські товари. Це не так. По-перше, європейські товари не дешеві. По-друге, в міжнародній торгівлі є таке поняття як правила щодо країни-виробника. Це означає, що тільки українські продукти можуть експортуватися в Росію згідно з Угодою про вільну торгівлю.
Путін просто не розуміє, або не хоче розуміти, як працює угода про вільну торгівлю. Він не розуміє, як працює Світова організація торгівлі. Єдиний вихід з цього, по-перше, ігнорувати його, по-друге, винести ці питання на розгляд СОТ. Якщо СОТ визнає, що все, що він говорить, неправда, то чого ми мусимо цим перейматися? СОТ може запропонувати двосторонні консультації, про що вже заявив президент Порошенко, і сподіваюся, що в їх роботі візьмуть участь більш професійні люди ніж Путін та Глазьєв», – каже Ослунд.
А от в новому українському уряді – фахівці, вважає Ослунд, які навіть перевищили його сподівання.
«Український уряд за останні 100 днів значні реформи. Зараз вони мають два сильні міжнародні якорі – МВФ, який надає макроекономічну стабільність, і ЄС, який тільки зараз почав повноцінно залучатися».
Ослунд розповідає, що МВФ у захопленні від того, що вдалося зробити українському уряду за надзвичайно важких умов. Далі в МВФ та ЄС очікують успішної боротьби з корупцією та суттєвих структурних реформ.
