Доступність посилання

ТОП новини

В Івано-Франківську вдруге за 70 років ставлять оперету «Шаріка»


Івано-Франківськ – До репертуару Івано-Франківського театру імені Франка повернулася оперета «Шаріка або Кохання січового стрільця», яку вперше тут показали 1943 року. Тоді, під час першої прем’єри, гестапівці заарештували, а потім стратили десятки глядачів – членів ОУН. Тепер оперету Ярослава Барнича знову можуть побачити у театрі, який раніше став відомим постановками за творами Марії Матіос.

«Шаріка або Кохання січового стрільця» – історія про війну та кохання. Про кохання січового стрільця з Галичини і мадярської дівчини з Закарпаття. Роль Шаріки дісталася Лесі Пасічняк. Молода актриса родом із селища Ланчина, а слова пісень, які вона виконує, написав її односелець Юрій Шкрумеляк (його псевдонім Іван Сорокатий).

Присутня тематика і патріотична, і вічна тема любові, кохання
Леся Пасічняк
«Атмосфера дуже позитивна, цікава. Є пісні, танці. Цікаво працювати з акторами усіх поколінь. Присутня тематика і патріотична, і вічна тема любові, кохання», – каже Леся Пасічняк.

Навмисно замовчуваний патріот-музикант

Ставлення до цієї романтичної оперети особливе в усієї франківської трупи. Насамперед тому, що композитор Ярослав Барнич безпосередньо пов’язаний з театром та Івано-Франківськом. У 30-40-х роках минулого століття він жив у тодішньому Станіславі, був першим диригентом створеного 1939 року театру. Заснував симфонічний оркестр обласної філармонії та Гуцульський ансамбль пісні і танцю. Він є автором чотирьох оперет – «Дівча з Маслосоюзу», «Шаріка», «Пригода в Черчі», «Гуцулка Ксеня». До «Шаріки» написав і музику, і лібрето.

Ярослав Барнич був талановитим представником української культури і патріотом (із січових стрільців), і саме тому за радянських часів про нього воліли не згадувати, – каже директор театру, режисер-постановник вистави, Ростислав Держипільський.

Відома пісня «Гуцулка Ксеня» – це автор Барнич. Але потім радянська влада його всіляко замовчувала
Ростислав Держипільський
«В 20-30-40 роках він був одним із найбільш популярних на Західній Україні українських композиторів, його називали «українським Легаром». Найбільш творчий період його життя пов’язаний зі Станіславом. На той час всі театри Західної України мали за честь працювати з його роботами. Тому що сюжети були українські, з життя і побуту тогочасних українців, надзвичайно «заразлива» музика, він фактично писав хіти. Власне відома пісня «Гуцулка Ксеня» – це автор Барнич. Але потім радянська влада його всіляко замовчувала, бо він емігрував в США, всю його творчість було піддано забуттю», – каже Ростислав Держипільський.

Пам’яті страчених націоналістів

Однак не лише те, що Барнич жив і працював у Станіславі, спонукало до повторного включення оперети у репертуар театру. Як каже Ростислав Держипільский, з нею пов’язана трагічна сторінка галицької історії.

Під час прем’єри «Шаріки» у листопаді 1943 року гестапівці заарештували більше ста людей. Через кілька днів 27 із них – членів Організації Українських Націоналістів – розстріляли. Страчували неподалік тодішнього приміщення театру (тепер філармонії), біля синагоги. Дехто із жертв перед смертю починав співати «Ще не вмерла...», але кулі зупиняли спів. Арешт оунівців був спланованою гітлерівцями акцією, – розповідає історик, краєзнавець Богдан Гаврилів.

Люди почали співати куплети гімну «Ще не вмерла України» і під цей спів їх страчували
Богдан Гаврилів
«Станіславське гестапо розробило таку провокацію. Щоб мати привід заарештувати членів ОУН – а вони вже мали списки з Надвірнянського району, Тисменицького – перед виставою підклали під лавки пістолет. І коли вже йшла вистава, то вийшли на сцену, перекрили всі виходи, сказали нікому не виходити. Почали робити обшуки і знайшли ту зброю. Почали заарештовувати. Їх (заарештованих) було значно більше, але потім навели довідки і залишили тих, хто належав до ОУН. Вирішили зробити акцію показовою, щоб налякати населення. Буквально зганяли жителів міста на акцію. Закопали стовпи і по черзі виводили на розстріл. За спогадами, виданими в Канаді, люди почали співати куплети гімну «Ще не вмерла України» і під цей спів їх страчували. Потім медики їх перевірили, є версія, що декого дострілювали. Вантажна машина тіла відвезла правдоподібно десь в Павлівський ліс, але де конкретно заховали – невідомо», – розповідає Богдан Гаврилів.
Містика навколо вистави

Івано-франківці готували прем’єру «Шаріки» до 70-річчя тієї сторінки історії. Але показ доводилося двічі переносити. Вперше через те, що в листопаді минулого року розпочався Майдан, а вдруге, бо на Прикарпатті оголосили триденну жалобу за загиблими бійцями спеціальної роти міліції – у збитому під Слов’янськом на Донеччині гелікоптері із 12 військових шестеро було з Івано-Франківщини.
Оперета Ярослава Барнича «Шаріка» є також в репертуарі Львівського театру імені Заньковецької та Тернопільського імені Шевченка.
  • Зображення 16x9

    Галина Добош

    Радіо Свобода співпрацюю з 2007 року. Власкор по Івано-Франківській області. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG