Заручників звільнять – спеціаліст із екстремальних перемов

Київ – Заручники мають знати, що їх звільнять обов’язково й максимально намагатися зберегти здоровим дух і тіло. Перемови про звільнення краще довірити спеціалістам, оскільки родичі «піддаються» емоційному тиску. Як правильно себе поводити, якщо вам телефонують й кажуть, що взяли у заручники близьку вам людину? Як вберегтися від полону бойовиків та як вижити у полоні озброєних сепаратистів? Про це Радіо Свобода розповів спеціаліст з екстремальних перемов групи компаній «АРМС-ГРУП» Сергій М.

– Випадки захоплення людей в заручники в Україні не афішувалися. Їх було більше, аніж ті, які обговорювалися у пресі, як, наприклад, захоплення піратами українських моряків. Насправді певний досвід ведення переговорів в уряду, в посадовців, в уповноважених осіб – членів обласних адміністрацій – є.

Особливістю того, що відбувається зараз на Сході України, є те, що можна назвати умовним контролем над територією. Тому звільнення заручників не може відбуватися за класичною схемою. Тут все змішується з воєнними діями, і в таких масштабах це дійсно новий досвід для нашої держави.

– Попри це, як і поради Ви можете дати родичам та близьким тих, хто став заручником?

– З приводу того, як поводити себе людям, які потрапили у подібну ситуацію, а також їх родичам, є ряд рекомендацій, розроблений спеціалістами з екстремальних перемовин. В своїй практиці я керуюся рекомендаціями британських фахівців, а також, як би зараз це не прозвучало, російських спеціалістів.

Російські спеціалісти мають великий досвід ведення переговорів з приводу звільнення заручників. У Росії певні правила та принципи щодо цієї проблеми не лише висвітлювалися у засобах масової інформації, а навіть поширювалися через спеціальні програмі серед дітей шкільного віку. Коли в Російській Федерації активізувалися проблеми з тероризмом, російський уряд вдався до певних кроків та провів програми «лікнепу» серед населення, щодо того, як поводити себе у подібних ситуаціях – якщо ви стали заручником, чи якщо вам загрожує ситуація стати заручником, чи якщо хтось із ваших близьких потрапив у заручники.

– Як би не було парадоксально, але той досвід, який має Російська Федерація з визволення заручників – він найближчий до того, що зараз Україна має у Донбасі. Що Ви можете порадити родинам людей, які потрапили у полон до бойовиків на Сході?

– Ми беремо з Вами класичну ситуацію, коли людину викрадають з метою отримання викупу або вимагання певних дій від членів родини.

– Тому що в інших випадках просто не телефонують рідним, не дають можливості подзвонити і не повідомляють, де людина?

– Абсолютно вірно. Ми не беремо випадки політичних захоплень, ми беремо класичну ситуацію – викрадення з метою викупу, так званий кіднепінг.

Перша рекомендація: переговори щодо звільнення заручника повинні вести люди, які цим займаються постійно і професійно.

Викрадачі, як правило, завжди говорять про те, щоб люди ні в якому разі не зверталися до правоохоронних чи спеціальних органів, і роблять вони це саме тому, що розуміють – звернення родича до цих органів суттєво знизить їх шанси на успіх у цій ситуації. При цьому вони дійсно залякують родичів.

Я б порадив не піддаватися на ці залякування, оскільки залишившись з викрадачами сам на сам, людина без спеціальної психологічної підготовки ризикує неодмінно потрапити під вплив викрадачів і виконувати все за їхнім сценарієм. В класиці, як правило, отримавши викуп, викрадачі позбавляють життя заручника, через те, що він під час викрадення міг побачити їхні особливі прикмети чи автомобіль, міг чути, про що вони розмовляли, роздивитися місце, де його переховували і отримати будь-яку іншу інформацію, яка допоможе в майбутньому їх ідентифікувати та притягнути до відповідальності.

– Дуже сподіваюся, що це не має прямого стосунку до тієї ситуації, яка зараз відбувається на Сході. З досвіду тих, кому пощастило звільнитися, їх утримували, вимагали гроші та після отримання викупу - звільняли.

– Насправді, те, що зараз відбувається на Сході – це таке своєрідне поле гри за іншими правилами. Ті викрадення, які зараз там відбуваються, переважно носять хаотичний, фактично це щось, що йде поруч з мародерством чи пограбуванням. Ті, хто бере заручників на Сході України, менше бояться, що вони можуть бути впізнані, що сили та заходи правоохоронних органів будуть спрямовані на їх ідентифікацію, розуміючи, що така ситуація, яка склалася зараз в регіоні, в останню чергу передбачає розшук злочинців, які захопили людей в заручники, оскільки ведуться бойові дії. Тому говорити про те, що там є такий класичний варіант, про який ми почали з Вами розмову, було б невірно.

– Якщо говорити про рідних, то вони теж перебувають не в «класичній» ситуації, вони можуть взагалі не мати можливості звернутися до фахівців, до співробітників Служби безпеки України чи Міністерства внутрішніх справ, але їм потрібно вирішувати свою проблему зараз, оскільки йдеться про життя і здоров’я їхніх рідних. Краще, що б з викрадачами розмовляли саме рідні чи краще все ж-таки віддати слухавку комусь, хто не такий емоційний і здатний аналізувати те, що йому кажуть?

– Можливо, ведення переговорів можна доручити й родичам, але з постійною присутністю спеціаліста, який зможе належним чином врахувати всі зміни ситуації і керувати переговорами, спрямовуючи їх в правильне, конструктивне русло. Чому? Тому що для людини, родич якої став жертвою викрадення, «ціна питання» зростає в тисячу разів.

Ситуація доходить до критичного стану через те, що близька людина втягнута в ситуацію емоційно й перестає мислити логічно і врівноважено. Немає чого приховувати – це важко і підготовленим людям, коли на кону – життя людини, проте коли це життя не чужої для тебе людини – це важче в сотні разів.

Перемови потрібно вести або спеціалісту, або родичу під постійним контролем спеціаліста, який буде допомагати, направляти. Також часто виникає необхідність під час переговорів перевіряти ситуацію на реальність – тобто, чи ми ще торгуємося за живу людину, чи торг вже взагалі немає сенсу. Тобто, взагалі – чи ті речі, які говорять викрадачі, є реальними, чи ми хочемо видавати їх за реальні.

Наступне. У випадку, якщо вам надійшов дзвінок після зникнення вашої близької людини чи ви ще не знаєте, де ця людина, а вам вже надійшов дзвінок про викрадення, ні в якому разі не виконуйте ніяких вимог, перш ніж не впевнитеся, що це дійсно правда, що вони дійсно утримують цю людину.

Ви повинні в режимі реального часу почути її голос, дізнатися, як з нею поводяться і впевнитися, що це – не запис, який був зроблений, наприклад, добу тому. Потрібно проявити настирливість і до початку будь-яких переговорів з викрадачами з’ясувати, з якого предмету ви проводите переговори: чи дійсно вони утримують в заручниках вашого родича; чи вам просто зателефонували шахраї; чи людина жива, а не загинула при спробі втекти.

– Просити, щоб заручнику дали слухавку, щоб почути голос та поставити кілька запитань?

– Обов’язково. Людина має розповісти про її стан здоров’я, як вона себе почуває та як з нею поводяться. Потрібно спробувати заспокоїти людину, попросити не хвилюватися, запевнити в тому, що його звільнять і все буде добре. Вам потрібно одразу дати зрозуміти викрадачам, що ви готові йти на перемовини і торгуватись, але тільки з приводу живої людини. Вони повинні чітко зрозуміти, що поки людина, яку вони утримують в заручниках, жива, вони мають шанс отримати бажане. Після цього, як правило, вони висувають свої вимоги. Їх потрібно занотувати дослівно, слово в слово.

Я рекомендую звернутися якщо не до правоохоронних органів, то до компаній, які можуть забезпечити необхідним спеціалістом з ведення перемовин. Такі компанії є закордоном, недавно з’явилася і в Україні така компанія. Там працюють спеціалісти, які це робили не раз, які навчалися в державних структурах, і які зможуть зробити це краще за родича, який окрім переживань за життя людини, яка знаходиться в заручниках, ні про що думати на той момент не може.

– Сергію, а як має поводити себе людина, яка потрапила у полон, щоб повернутися живою і здоровою?

– Я рекомендую налаштуватися на довгий марафон, тому що, як правило, операції зі звільнення заручників тривають від 24 до 48 годин. Це середній час, хоча історія знає і набагато довші випадки. Ви повинні бути налаштовані оптимістично, у випадку, якщо є така необхідність, потрібно намагатися економити сили, воду, навіть повітря, якщо це герметичне приміщення.

Вас не звільнять моментально, але в будь-якому випадку звільнять і ніхто не припинить пошуків до тих пір, поки ваша доля не стане відомою. Якщо є можливість рухатися, рекомендую проводити короткотривалу розминку, для того, щоб бути готовими в будь-який момент піднятись, сісти, пробігти, і якщо з’явиться можливість для втечі, щоб ви змогли її використати повноцінно. Намагайтеся контролювати свій психологічний стан, при цьому хто знає молитви – може молитися, можна вирішувати прості арифметичні задачки, повторювати про себе вірші. Намагайтеся не впадати в паніку і зберігати свідомість ясною. Ви повинні твердо знати, що з викрадачами ведуться перемовини і вас неодмінно звільнять.

– Якщо є можливість контактувати з викрадачами, як говорити з цими людьми і чи варто взагалі з ними говорити?

– Так, з ними варто говорити. Рекомендую не надавати їм ніякого спротиву, оскільки ці люди зазвичай краще фізично підготовлені і це може погано закінчитися для здоров’я заручника. Ні в якому разі не намагайтеся видерти зброю, бо ваша задача номер один – це вижити. Намагайтеся встановити нормальні стосунки з викрадачами, не звинувачуйте їх ні в чому, не збільшуйте їхню агресію, не намагайтеся апелювати до їхньої совісті, тому що люди, які пішли на такі кроки, зі своєю совістю вже все вирішили.

– Найактуальнішим це питання зараз є для тих, хто живе на Сході: як зробити так, щоб не стати жертвою бойовиків та не потрапити в полон?

– Стосовно перебування на території підвищеного ризику бойових дій чи просто підвищеної криміногенної обстановки, потрібно дотримуватися простих правил, які допоможуть зберегти життя і не потрапити в таку ситуацію. Наприклад, обов’язково потрібно знати, де ви зараз знаходитеся, мати з собою карту і чітко собі уявляти ситуацію на цій території.

Завжди будьте зі зв’язком, майте з собою заряджений мобільний телефон для того, щоб вас могли знайти та надати допомогу, не розшукуючи. Будьте готові до найгіршого, спостерігайте й зберігайте ініціативу. У випадку небезпеки ні в якому разі не впадайте в пасивний стан, продовжуйте діяти. Не потрібно знічуватись, не потрібно боятись, якщо потрібно – кличте на допомогу, втікайте. Навіть, якщо ніхто не зможе надати Вам допомогу, це приверне увагу, принаймні будуть свідки, які зможуть розказати, в якій автомобіль вас штовхнули, хто, що це були за люди та які вони мали особливі прикмети. Це зможе допомогти людям, які будуть вас розшукувати.

– Чи має значення, людина сама чи в компанії з кимось?

– Не рекомендується виходити на прогулянки одному в небезпечних частинах навіть мирних країн, не кажучи вже про ту ситуацію, яка склалася у нас на Сході. По можливості варто ходити в компанії з двох-трьох осіб, хтось з близьких завжди має знати, де ви знаходитеся.

Часто люди, які захоплюють заручників, перебувають у зміненому стані свідомості – під впливом наркотичних засобів чи алкогольних напоїв. Сама ситуація ведення бойових дій не сприяє нормальному людському ставленню один до одного

– Як ви оцінюєте роботу наших спеціальних органів – Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, щодо надання допомоги людям, які потрапили у полон? Що могла б робити влада для того, щоб реально допомагати звільняти заручників?

Стосовно того, що зараз відбувається і яким чином діють правоохоронні, спеціальні органи, інші державні служби… оцінку давати звісно не мені.

– Але така робота ведеться?

– Я впевнений, що така робота ведеться. Оскільки для цього є спеціально підготовлені люди на місцях, у державних адміністраціях, і, скажімо, існувала спеціальна відкрита програма, яка проводилася під егідою Кабінету Міністрів, з підготовки спеціалістів для перемовин. До 2012 року певна кількість спеціалістів за цією програмою була підготовлена належним чином.

– Те, що така робота ведеться, ми знаємо, оскільки маємо прецеденти. Бойовики використали заручників для обміну на «своїх». Це щось нове в історії ведення таких конфліктів чи це якраз «класичний варіант»?

– Це класика. Вимоги терористів, які викрадали заручників, завжди поділялися на такі форми як кримінальні, політичні, релігійні. Найчастіше зустрічалися випадки звільнення злочинців з тюрем на вимогу терористів, зміна політичного курсу держави, надання терористам коштів та транспорту.

– Але якщо мова йде про бійців «Альфи», яких захопили, зрозуміло, що їхні товариші докладають зусилля, щоб їх звільнили. Якщо ж мова йде про простих людей, то вони не мають можливості звернутися до фахівців чи до правоохоронних органів. Міліція у тих регіонах, якщо не відкрито співпрацює з сепаратистами, то просто дає їм можливість реалізовувати свої плани. По суті, людина залишається сам на сам з своє бідою.

– Я не можу з Вами погодитися стосовно того, що в нас якось вибірково ведуться перемовини щодо звільнення заручників. Насправді, фахівці, до повноважень та компетенцій яких входить проведення таких переговорів, не вирізняють людей за якимись особливими ознаками. Хіба що тільки віковими та стану здоров’я. Не секрет, що в першу чергу намагаються звільнити дітей, жінок, осіб похилого віку, яким найважче переносити такі умови. Я упевнений, що кожна людина, яка звернеться до правоохоронних органів, у випадку, якщо викрадачі готові йти на перемовини зі звільнення заручника, отримає адекватну допомогу. Ніхто не відмовиться надати таку допомогу та вести переговори.

Стосовно розвитку ситуації на Сході – важко робити прогнози. Мені здається, що заручників може бути ще більше. Ситуація загострюється, і ті, кого називаємо терористами, будуть намагатися використати всі можливості, щоб втримати транспорт, мати змогу покинути територію і використовувати заручників як живий щит. Це знову класика, від якої ми нікуди не подінемося.

Всі напевно чули про Стокгольмський синдром? Це коли через певний час перебування у полоні, у людини виникає відчуття, що її покинули, що всім байдуже і її ніколи не звільнять, а потім заручник навіть починає симпатизувати тим, хто забрав у нього свободу. Якщо хтось з тих людей, які мене зараз чують, потрапить у таку ситуацію, я хочу, щоб вони знали: їх ніхто не покине. За них будуть боротися, вести перемови, домовлятися та робити все, щоб вони залишилися живими і повернулися додому. Я в цьому твердо впевнений, тому що особисто знаю тих людей, хто проводить перемови, сам був одним із них. Це – ті люди, які за природою своєю виступають проти будь-якого насильства і впевнені, що більшість ситуацій в світі можна було вирішити просто домовившись.