Київ – Вже в суботу, 7 червня, п’ятий президент України Петро Порошенко присягне українцям. Інавгурація відбудеться у Верховній Раді, а урочистості – на Софійській площі. Щоправда, дійство новий керівник держави пообіцяв провести якомога скромніше. До речі, інавгурацію без почестей проводили у 1994 році – коли до влади прийшов Леонід Кучма. Радіо Свобода пригадало, чим відзначилися присяги українських президентів, та з’ясувало, чого виборці чекають від неї зараз.
Коли Леонід Кравчук прийшов до влади у 1991 році, то складав дещо змінену присягу депутата Верховної Ради УРСР – тексту президентської присяги тоді ще не було. На інавгурації було лише два посли: з Польщі та Канади, виступав Олесь Гончар, а хор Верьовки виконав «Молитву за Україну». «Ми вірили тоді, що на нас чекає геть інше, нове життя», – пригадує Леонід Кравчук.
Традиції інавгурації є у більшості держав, каже політтехнолог Сергій Гайдай. Наприклад, у США це набагато масштабніше дійство, ніж в європейських країнах. «Для Росії характерне використання «імперських» елементів – але це впровадження Путіна. В Америці є протокол, однаковий для усіх президентів. В Україні ж традиції присяги здебільшого запозичені», – каже експерт. Це правда: усі українські інавгурації об’єднувало лише те, що президенти тримали руку на Пересопницькому Євангелії.
Голуби і конфузи
Так Леонід Кучма скромну присягу у Верховній Раді в 1994-му компенсував гучними урочистостями у 1999-му. Свято відбувалося у палаці «Україна», прибула 21 іноземна делегація і 8 президентів.
Віктор Ющенко у 2004-му обійшов свого попередника не лише за популярністю, а й за розмахом інавгурації. Основним місцем дії став Майдан. Колони Жовтневого палацу огорнули помаранчевою тканиною, а сам президент після присяги у Верховній Раді закликав усіх повертатись на площу – бо народ чекає. Ющенко пускав голубів, всюди гримів салют, а першокласник музичної школи у помаранчевому шалику зіграв на фортепіано «Разом нас багато», після чого вступив оркестр. Спеціально для дійства зі Стокгольма привезли стяг Богдана Хмельницького, а почесними гостями були Лех Валенса та Вацлав Гавел. Приблизно у такому ж дусі минули наступні чотири роки, поки люди не зрозуміли, що дбати про духовне для президента – добре, але замало.
Тим часом інавгурація Віктора Януковича відзначилась хіба що тим, що перед ним почали зачинятись двері Верховної Ради, а церемонію проігнорувала фракція БЮТ. Це стало не найбільшим казусом президентства Віктора Януковича, але ясно дало українцям зрозуміти, хто тепер керує їхньою державою.
Для Порошенка важливо зробити інавгурацію якомога формальнішою – політтехнолог
Нині церемонія інавгурації має більше значення для політикуму, аніж для громадян, каже соціальний психолог Олег Покальчук. «У мирні часи це дійство для когось є святом. Однак у стані війни, в якому ми знаходимося, воно втрачає свою значущість. Але і є ознакою стабілізації, оскільки переконує, що принаймні політичний світ розвивається у передбачуваному напрямку», – пояснює він.
Інавгурація для політика – це, перш за все, демонстрація його культурного рівня, вважає Сергій Гайдай. Саме тому, зауважує він, для Петра Порошенка важливо зробити її якомога формальнішою. Люди голосували не за політика, а за зміни. Тож, чим швидше новий президент візьметься за роботу, тим краще це вплине на його імідж. Салюти, каже Гайдай, вже нікого не цікавлять.
Коли Леонід Кравчук прийшов до влади у 1991 році, то складав дещо змінену присягу депутата Верховної Ради УРСР – тексту президентської присяги тоді ще не було. На інавгурації було лише два посли: з Польщі та Канади, виступав Олесь Гончар, а хор Верьовки виконав «Молитву за Україну». «Ми вірили тоді, що на нас чекає геть інше, нове життя», – пригадує Леонід Кравчук.
Традиції інавгурації є у більшості держав, каже політтехнолог Сергій Гайдай. Наприклад, у США це набагато масштабніше дійство, ніж в європейських країнах. «Для Росії характерне використання «імперських» елементів – але це впровадження Путіна. В Америці є протокол, однаковий для усіх президентів. В Україні ж традиції присяги здебільшого запозичені», – каже експерт. Це правда: усі українські інавгурації об’єднувало лише те, що президенти тримали руку на Пересопницькому Євангелії.
Голуби і конфузи
Так Леонід Кучма скромну присягу у Верховній Раді в 1994-му компенсував гучними урочистостями у 1999-му. Свято відбувалося у палаці «Україна», прибула 21 іноземна делегація і 8 президентів.
Віктор Ющенко у 2004-му обійшов свого попередника не лише за популярністю, а й за розмахом інавгурації. Основним місцем дії став Майдан. Колони Жовтневого палацу огорнули помаранчевою тканиною, а сам президент після присяги у Верховній Раді закликав усіх повертатись на площу – бо народ чекає. Ющенко пускав голубів, всюди гримів салют, а першокласник музичної школи у помаранчевому шалику зіграв на фортепіано «Разом нас багато», після чого вступив оркестр. Спеціально для дійства зі Стокгольма привезли стяг Богдана Хмельницького, а почесними гостями були Лех Валенса та Вацлав Гавел. Приблизно у такому ж дусі минули наступні чотири роки, поки люди не зрозуміли, що дбати про духовне для президента – добре, але замало.
Тим часом інавгурація Віктора Януковича відзначилась хіба що тим, що перед ним почали зачинятись двері Верховної Ради, а церемонію проігнорувала фракція БЮТ. Це стало не найбільшим казусом президентства Віктора Януковича, але ясно дало українцям зрозуміти, хто тепер керує їхньою державою.
Для Порошенка важливо зробити інавгурацію якомога формальнішою – політтехнолог
Нині церемонія інавгурації має більше значення для політикуму, аніж для громадян, каже соціальний психолог Олег Покальчук. «У мирні часи це дійство для когось є святом. Однак у стані війни, в якому ми знаходимося, воно втрачає свою значущість. Але і є ознакою стабілізації, оскільки переконує, що принаймні політичний світ розвивається у передбачуваному напрямку», – пояснює він.
Інавгурація для політика – це, перш за все, демонстрація його культурного рівня, вважає Сергій Гайдай. Саме тому, зауважує він, для Петра Порошенка важливо зробити її якомога формальнішою. Люди голосували не за політика, а за зміни. Тож, чим швидше новий президент візьметься за роботу, тим краще це вплине на його імідж. Салюти, каже Гайдай, вже нікого не цікавлять.