Харківські прикордонники переходять у посилений режим роботи. Відтепер вони не охоронятимуть, а оборонятимуть кордон. В умовах, наближених до бойових, необхідні бронежилети, які не передбачені штатним розписом. Попри посилену роботу прикордонників, людям, які живуть на кордоні, все одно незатишно.
Село Стрілече, що на Харківщині, простягається вздовж українсько-російського кордону. Хати одна за одною стоять так, що з вікна видно ставок, за яким вже інша держава. Місцева мешканка Зоя Погребняк прямо з городу бачить, як у Росії засівають поля аграрії або військові проводять навчання. Сьогодні вона спокійно порається на грядках із помідорами. А от місяць тому всерйоз злякалася – бо вперше побачила російську військову техніку.
«Були на огороді, бачимо: біля кордону їде колона російських військових. Мій чоловік й каже: досить дивитися, продовжуй працювати. Яке працювати? Очі постійно туди дивляться: куди поїхали та скільки їх, будуть ще прибувати?» – пригадує жінка.
Зоя Погребняк згадує часи, коли селяни безтурботно ходили по дрова чи за грибами в російські ліси. Прикордонники їх пропускали за паспортами з місцевою пропискою. Ходити до Росії не забороняють й зараз, проте, із загостренням ситуації на сході країни, селяни цього не роблять, побоюючись за власну безпеку.
«У Росії свято було, стріляли салюти. Багато салютів. Страшно було. Собі думаєш: чи салюти, чи стріляють», – каже Погребняк.
В кілька разів зменшився пасажиропотік
Селяни не відчувають ворожнечі з боку жителів прикордонних російських сіл, каже жінка. Багато хто з села Стрілече пішки перетинають кордон аби провідати родичів. Із можливим введенням візового режиму або повністю закриттям кордону кількість відвідин може скоротитися. Також постраждають ті, хто кожен день їздить у Стрілече на роботу. На кордоні вже зараз в кілька разів зменшився пасажиропотік, визнають прикордонники. В одному з найбільших пунктів пропуску Харківщини – «Гоптівка» – із 12 смуг руху працюють лише три. При цьому черг із автомобілів, що є характерним для курортного сезону, немає.
«На даний час дуже сильно впав потік транспортних засобів як з України, так і в Україну. Звичайно, це зумовлено ситуацією, що відбувається на території держави. Мається на увазі в південно-східних регіонах», – коментує ситуацію заступник начальника прикордонного відділу «Дергачі» Дмитро Журавель.
У бронежилетах було б безпечніше усім прикордонникам
Разом з тим прикордонники говорять: пильнують кордон не менш уважно. Машини та особисті речі пасажирів перевіряють більш ретельно, ніж раніше. Хіба що бідкаються: у бронежилетах працювати було б спокійніше. Наразі внутрішнім розпорядженням прикордонної служби захистом забезпечені тільки ті, хто охороняє пункт пропуску, а не перевіряє документи. Незважаючи на посилену роботу прикордонників, жителям Стрілечого жити біля кордону моторошно.
«Зараз ми відкриті та спокійні, оскільки всі заворушення відбуваються в Луганську та Донецьку. Нас поки що обходить. Думаю, скоро й у нас це все буде: і у Харкові, й у нас в селі. Будемо і ми страждати», – каже жителька прикордонного села Олена.
За її словами, у разі конфлікту на Харківщині, вона поїде жити до сина у російський Санкт-Петербург. Також не виключає, що готова взяти до рук зброю для захисту рідного села.
Село Стрілече, що на Харківщині, простягається вздовж українсько-російського кордону. Хати одна за одною стоять так, що з вікна видно ставок, за яким вже інша держава. Місцева мешканка Зоя Погребняк прямо з городу бачить, як у Росії засівають поля аграрії або військові проводять навчання. Сьогодні вона спокійно порається на грядках із помідорами. А от місяць тому всерйоз злякалася – бо вперше побачила російську військову техніку.
Були на огороді, бачимо: біля кордону їде колона російських військовихЗоя Погребняк
«Були на огороді, бачимо: біля кордону їде колона російських військових. Мій чоловік й каже: досить дивитися, продовжуй працювати. Яке працювати? Очі постійно туди дивляться: куди поїхали та скільки їх, будуть ще прибувати?» – пригадує жінка.
Зоя Погребняк згадує часи, коли селяни безтурботно ходили по дрова чи за грибами в російські ліси. Прикордонники їх пропускали за паспортами з місцевою пропискою. Ходити до Росії не забороняють й зараз, проте, із загостренням ситуації на сході країни, селяни цього не роблять, побоюючись за власну безпеку.
«У Росії свято було, стріляли салюти. Багато салютів. Страшно було. Собі думаєш: чи салюти, чи стріляють», – каже Погребняк.
В кілька разів зменшився пасажиропотік
Селяни не відчувають ворожнечі з боку жителів прикордонних російських сіл, каже жінка. Багато хто з села Стрілече пішки перетинають кордон аби провідати родичів. Із можливим введенням візового режиму або повністю закриттям кордону кількість відвідин може скоротитися. Також постраждають ті, хто кожен день їздить у Стрілече на роботу. На кордоні вже зараз в кілька разів зменшився пасажиропотік, визнають прикордонники. В одному з найбільших пунктів пропуску Харківщини – «Гоптівка» – із 12 смуг руху працюють лише три. При цьому черг із автомобілів, що є характерним для курортного сезону, немає.
«На даний час дуже сильно впав потік транспортних засобів як з України, так і в Україну. Звичайно, це зумовлено ситуацією, що відбувається на території держави. Мається на увазі в південно-східних регіонах», – коментує ситуацію заступник начальника прикордонного відділу «Дергачі» Дмитро Журавель.
У бронежилетах було б безпечніше усім прикордонникам
Разом з тим прикордонники говорять: пильнують кордон не менш уважно. Машини та особисті речі пасажирів перевіряють більш ретельно, ніж раніше. Хіба що бідкаються: у бронежилетах працювати було б спокійніше. Наразі внутрішнім розпорядженням прикордонної служби захистом забезпечені тільки ті, хто охороняє пункт пропуску, а не перевіряє документи. Незважаючи на посилену роботу прикордонників, жителям Стрілечого жити біля кордону моторошно.
«Зараз ми відкриті та спокійні, оскільки всі заворушення відбуваються в Луганську та Донецьку. Нас поки що обходить. Думаю, скоро й у нас це все буде: і у Харкові, й у нас в селі. Будемо і ми страждати», – каже жителька прикордонного села Олена.
За її словами, у разі конфлікту на Харківщині, вона поїде жити до сина у російський Санкт-Петербург. Також не виключає, що готова взяти до рук зброю для захисту рідного села.