Прага – Незвичайну виставку можна побачити у Празі. Незвичайну тому, що виставка експонується просто неба, на великих площинах стіни уздовж набережної Влтави. Незвичайна вона також своєю інтерактивною формою спілкування з глядачами. А тему для спілкування організатори обрали актуальну: «Ви б хотіли чи ні приєднати, інтегрувати, анексувати Закарпаття?» Відповідь шукає кожен сам, байдужих до цієї теми в Чехії немає.
Шість великих панно із зображенням природи і народної дерев’яної архітектури Закарпаття прикрашають набережну Влтави в самому центрі чеської столиці. Якщо ви їдете трамваєм чи авто, прогулюєтесь берегом річки, маєте можливість не тільки побачити ці гарні краєвиди, але й прочитати виразні написи на панно – Podkarpatská Rus, тобто «Підкарпатська Русь». Під такою назвою входили ці українські землі до складу тоді ще Чехословаччини у 1919–1939 роках, так і нині називають ці терени чехи.
На панно, яке відкриває тему, стоїть напис «Kde domov tvůj» («Де твій дім») – слова , які у свідомості кожного чеха асоціюються передусім із першим рядком гімну цієї країни – «Де мій дім».
Виставлені панно звертаються до перехожих із запитанням: про «приєднання», «інтеграцію» чи то «анексію» або ж «долучення» Підкарпатської Русі. А про те, до якої країни і чи це потрібно робити, не кажуть, вибір залишається за глядачами, а їх протягом дня переїдуть чи пройдуть повз вуличну експозицію тисячі.
Організатор виставки – празька галерея Artwall у співпраці з мистецькою групою Kassaboys зі словацького міста Кошіце.
Організатори допускають, що тема виставки до певної міри заграє з надзвичайно актуальною й чутливою для України та українців темою, чи навіть провокує до певних реакцій. Про це Радіо Свобода розповіла куратор виставки Зузана Штефкова.
«Ми передбачали, що реакція, з огляду на те, що це дуже актуальна тема, що реакція перехожих, глядачів може бути загостреною, такою і була ситуація в Україні. Ми свідомо відкрили виставку після Кримських подій, щоб глядач міг дивитись на події по-своєму. Наш задум був реагувати виставкою на недемократичність виборів у Криму, на референдум, коли вибори не відбувались вільно. Це було таке наше тлумачення подій, про це ми хотіли сказати», – зазначила Зузана Штефкова.
І в матеріалах виставки галерея Artwall зазначає, що словацька мистецька група Kassaboys у своїй роботі «заграє з темою відторгнення Підкарпатської Русі від України», однак робить це з солідарності, оскільки чехи у своїй історії також у 1939 році пережили анексію, в їхній свідомості ще й досі зберігається стереотип жертви.
Словацькі митці з групи Artwall були свідомі того, що тема може зачепити, схвилювати глядача. Про це говорить один із них – Радован Черевко, родинне коріння якого також сягає українського Закарпаття.
«Ми вирішили працювати над цією темою шляхом, який є нам найближчий, найближче торкається нашого контексту, місця нашого проживання – міста Кошице, – каже він. – Тут можна зрозуміти тему Підкарпатської Русі, де ми маємо своє коріння. Це також наш прикордонний регіон між Словаччиною та Україною. Щодо того, що це можна буде сприймати як мистецьку провокацію, на цей момент ми теж розраховували».
Як зазначено в анотації до виставки про українські Карпати, винесені на панно запитання щодо «анексії, приєднання, інтеграції чи прилучення» не відтворюють можливості справжнього вибору і не вказують, якого державного об’єднання це стосуються, як і те, хто виголошує референдум. Організатори такої мети не ставили, однак запитання щодо найактуальнішої теми сьогодення – державної єдності України й непорушності її кордонів – залишаються.
Варте уваги також і те, що виставкою, її суперечливою тематикою досі не поцікавились ні посольство України в Чехії, ані жодна з дуже багатьох українських громадських організацій у цій країні.
Шість великих панно із зображенням природи і народної дерев’яної архітектури Закарпаття прикрашають набережну Влтави в самому центрі чеської столиці. Якщо ви їдете трамваєм чи авто, прогулюєтесь берегом річки, маєте можливість не тільки побачити ці гарні краєвиди, але й прочитати виразні написи на панно – Podkarpatská Rus, тобто «Підкарпатська Русь». Під такою назвою входили ці українські землі до складу тоді ще Чехословаччини у 1919–1939 роках, так і нині називають ці терени чехи.
На панно, яке відкриває тему, стоїть напис «Kde domov tvůj» («Де твій дім») – слова , які у свідомості кожного чеха асоціюються передусім із першим рядком гімну цієї країни – «Де мій дім».
Виставлені панно звертаються до перехожих із запитанням: про «приєднання», «інтеграцію» чи то «анексію» або ж «долучення» Підкарпатської Русі. А про те, до якої країни і чи це потрібно робити, не кажуть, вибір залишається за глядачами, а їх протягом дня переїдуть чи пройдуть повз вуличну експозицію тисячі.
Організатор виставки – празька галерея Artwall у співпраці з мистецькою групою Kassaboys зі словацького міста Кошіце.
Організатори допускають, що тема виставки до певної міри заграє з надзвичайно актуальною й чутливою для України та українців темою, чи навіть провокує до певних реакцій. Про це Радіо Свобода розповіла куратор виставки Зузана Штефкова.
«Ми передбачали, що реакція, з огляду на те, що це дуже актуальна тема, що реакція перехожих, глядачів може бути загостреною, такою і була ситуація в Україні. Ми свідомо відкрили виставку після Кримських подій, щоб глядач міг дивитись на події по-своєму. Наш задум був реагувати виставкою на недемократичність виборів у Криму, на референдум, коли вибори не відбувались вільно. Це було таке наше тлумачення подій, про це ми хотіли сказати», – зазначила Зузана Штефкова.
І в матеріалах виставки галерея Artwall зазначає, що словацька мистецька група Kassaboys у своїй роботі «заграє з темою відторгнення Підкарпатської Русі від України», однак робить це з солідарності, оскільки чехи у своїй історії також у 1939 році пережили анексію, в їхній свідомості ще й досі зберігається стереотип жертви.
Словацькі митці з групи Artwall були свідомі того, що тема може зачепити, схвилювати глядача. Про це говорить один із них – Радован Черевко, родинне коріння якого також сягає українського Закарпаття.
Щодо того, що це можна буде сприймати як мистецьку провокацію, на цей момент ми теж розраховувалиРадован Черевко
«Ми вирішили працювати над цією темою шляхом, який є нам найближчий, найближче торкається нашого контексту, місця нашого проживання – міста Кошице, – каже він. – Тут можна зрозуміти тему Підкарпатської Русі, де ми маємо своє коріння. Це також наш прикордонний регіон між Словаччиною та Україною. Щодо того, що це можна буде сприймати як мистецьку провокацію, на цей момент ми теж розраховували».
Як зазначено в анотації до виставки про українські Карпати, винесені на панно запитання щодо «анексії, приєднання, інтеграції чи прилучення» не відтворюють можливості справжнього вибору і не вказують, якого державного об’єднання це стосуються, як і те, хто виголошує референдум. Організатори такої мети не ставили, однак запитання щодо найактуальнішої теми сьогодення – державної єдності України й непорушності її кордонів – залишаються.
Варте уваги також і те, що виставкою, її суперечливою тематикою досі не поцікавились ні посольство України в Чехії, ані жодна з дуже багатьох українських громадських організацій у цій країні.