Попри рішення Кремля не надсилати спостерігачів за виборами в Україну, виборчий процес на власні очі бачили і оцінили його як демократичний близько двох сотень російських громадських спостерігачів. Вони працювали у складі Європейської платформи за демократичні вибори, що об’єднує 13 громадських організації зі Східної і Західної Європи. Спершу Центральна виборча комісія України відмовила в акредитації цій місії, але передумала за кілька днів до виборів після рішення суду. Громадські спостерігачі кажуть, що на місцях в Україні їх приймали добре, лише у Старобільску Луганської області «у грубій формі» вивели з дільниці. Голова російського руху «Голос» Роман Удот розповів Радіо Свобода і про інші перепони, на які наразилися його колеги в Україні.
– «Голос» – це одна з організацій, що об’єднала різні громадські проекти у цій місії. А найбільшою перепоною була держава, як завжди. Ці неповороткі ЦВК, прикордонники, які знімали наших людей із потягів, літаків, депортували. Але треба знати російського спостерігача, він так легко не здається. У мене є група людей, що чотири рази штурмувала кордон і на четвертий раз вони все таки перемогли. Багато людей отримали червоні печатки в паспортах і переймаються через це. Але я думаю, що їх переживання марні, нічого страшного не буде. Ми спробуємо навіть відновити їхнє чесне ім’я і починаємо проект з реабілітації тих людей, які отримали відмову на в’їзд в Україну.
– Скільки всього спостерігачів від «Голосу» брали участь у місії в Україні у складі Європейської платформи за демократичні вибори?
– За нашою оцінкою, десь 200 людей, але ми не можемо назвати точну цифру саме через вищезгадану причину. Остання пара спостерігачів вийшла на чергування буквально в день виборів, їм вдалося нарешті перетнути кордон. Вони в обід отримали свого перекладача, транспорт і поїхали спостерігати. За анкетами, у зборі даних брали участь близько двохсот спостерігачів.
– Офіційна Москва вирішила не відправляти своїх спостерігачів на ці вибори в Україну. Як Ви оцінюєте це рішення?
– Це суто політичне рішення. Скільки я не зустрічав офіційних спостерігачів – користі від них жодної. Це суто піар-акція. Люди приїжджають, посміхаються і говорять те, що їм сказали завчасно. Якщо їм треба схвалити вибори – вони це роблять, якщо ні – то ні. Це не спостерігачі, це не ті в’їдливі громадяни, які ходять московськими, ярославськими, новосибірськими дільницями і відновлюють там закон.
– Яка головна відмінність між цими виборами в Україні і останніми виборами в Росії, за якими ви теж активно спостерігали?
– Доброзичливе ставлення до спостерігачів.
– Але ж Ви щойно описали перепони ....
– Ви бачите у моїх словах суперечності, але насправді їх немає. Перепони були на рівні ЦВК, на рівні прикордонної служби. Але як тільки наші хлопці вийшли на чергування, як тільки вони пішли по дільницях, все пішло як по маслу. Вони стали на свої рейки, і весь день був абсолютно нудним. Ми болісно кожного дня протягом цього тижня отримували новини, вигравали, програвали суди. Але після того, як вони пішли на дільниці, все стихло, тільки пішов потік інформації. Ніяких великих проблем, крім двох-трьох випадків, не було.
– Виходячи з того, що між Україною і Росією триває неоголошена війна, чому, на Вашу думку, важлива роль російських спостерігачів за цими виборами?
– Нічого собі неоголошений конфлікт, коли триває стрілянина, я б не назвав це неоголошеним. Ви повинні розуміти, що та картинка, що вимальовується на очах у росіян і українців, не відповідає дійсності. Її може зруйнувати лише спілкування віч-на-віч. Ось таке спілкування ми і мали позавчора на виборах, коли люди зустрічалися і розуміли, що росіяни не всі такі жахливі, що українці не всі жидобандерофашисти, як це зображують наші забріхані ЗМІ. З великою кількістю фотографій і приємних вражень вони повертаються зараз у Росію і будуть розповідати про те, що бачили на власні очі в Україні. Це, на мою думку, найбільше досягнення цієї місії.
– «Голос» – це одна з організацій, що об’єднала різні громадські проекти у цій місії. А найбільшою перепоною була держава, як завжди. Ці неповороткі ЦВК, прикордонники, які знімали наших людей із потягів, літаків, депортували. Але треба знати російського спостерігача, він так легко не здається. У мене є група людей, що чотири рази штурмувала кордон і на четвертий раз вони все таки перемогли. Багато людей отримали червоні печатки в паспортах і переймаються через це. Але я думаю, що їх переживання марні, нічого страшного не буде. Ми спробуємо навіть відновити їхнє чесне ім’я і починаємо проект з реабілітації тих людей, які отримали відмову на в’їзд в Україну.
– Скільки всього спостерігачів від «Голосу» брали участь у місії в Україні у складі Європейської платформи за демократичні вибори?
– За нашою оцінкою, десь 200 людей, але ми не можемо назвати точну цифру саме через вищезгадану причину. Остання пара спостерігачів вийшла на чергування буквально в день виборів, їм вдалося нарешті перетнути кордон. Вони в обід отримали свого перекладача, транспорт і поїхали спостерігати. За анкетами, у зборі даних брали участь близько двохсот спостерігачів.
– Офіційна Москва вирішила не відправляти своїх спостерігачів на ці вибори в Україну. Як Ви оцінюєте це рішення?
– Це суто політичне рішення. Скільки я не зустрічав офіційних спостерігачів – користі від них жодної. Це суто піар-акція. Люди приїжджають, посміхаються і говорять те, що їм сказали завчасно. Якщо їм треба схвалити вибори – вони це роблять, якщо ні – то ні. Це не спостерігачі, це не ті в’їдливі громадяни, які ходять московськими, ярославськими, новосибірськими дільницями і відновлюють там закон.
– Яка головна відмінність між цими виборами в Україні і останніми виборами в Росії, за якими ви теж активно спостерігали?
– Доброзичливе ставлення до спостерігачів.
– Але ж Ви щойно описали перепони ....
– Ви бачите у моїх словах суперечності, але насправді їх немає. Перепони були на рівні ЦВК, на рівні прикордонної служби. Але як тільки наші хлопці вийшли на чергування, як тільки вони пішли по дільницях, все пішло як по маслу. Вони стали на свої рейки, і весь день був абсолютно нудним. Ми болісно кожного дня протягом цього тижня отримували новини, вигравали, програвали суди. Але після того, як вони пішли на дільниці, все стихло, тільки пішов потік інформації. Ніяких великих проблем, крім двох-трьох випадків, не було.
– Виходячи з того, що між Україною і Росією триває неоголошена війна, чому, на Вашу думку, важлива роль російських спостерігачів за цими виборами?
Люди розуміли, що росіяни не всі такі жахливі, що українці не всі жидобандерофашисти, як це зображують наші забріхані ЗМІ
– Нічого собі неоголошений конфлікт, коли триває стрілянина, я б не назвав це неоголошеним. Ви повинні розуміти, що та картинка, що вимальовується на очах у росіян і українців, не відповідає дійсності. Її може зруйнувати лише спілкування віч-на-віч. Ось таке спілкування ми і мали позавчора на виборах, коли люди зустрічалися і розуміли, що росіяни не всі такі жахливі, що українці не всі жидобандерофашисти, як це зображують наші забріхані ЗМІ. З великою кількістю фотографій і приємних вражень вони повертаються зараз у Росію і будуть розповідати про те, що бачили на власні очі в Україні. Це, на мою думку, найбільше досягнення цієї місії.
