Київ – Ситуація в українських медіа цього року виявилась нетиповою для виборчої кампанії. Боротьба з терористами на Донбасі, ситуація в окупованому Криму та міжнародні відносини з Росією та Заходом відтіснили передвиборчі перегони зі сторінок друкованої преси та телеефірів на другий план. А на більшості центральних телеканалів зменшився політичний пресинг і кількість замовних матеріалів, так званої «джинси». Такими є результати спеціального моніторингу ЗМІ, оприлюдненого громадськими організаціями, що займаються медіа-моніторингом.
Українцям від медіа перед виборами потрібно одного: безсторонньої і повної інформації про кандидатів. Втім, цього року висвітлення українськими медіа передвиборчої кампанії традиційно звелось до піар-супроводу кандидатів на президента, кажуть в Академії української преси, та громадській організації «Телекритика», що з 1 березня по 18 травня проводили моніторинг низки українських ЗМІ. Так, жоден український канал не надавав протилежних думок висловлювань кандидатів і не порівнював їх із реальними діями. Бракувало й аналітики, розповідає експерт Ради Європи з питань медіа-моніторингу Расто Кужел.
«Медіа висвітлюють вибори набагато об’єктивніше, ніж у минулі роки. Але потрібно більше аналітичності у програмах, статтях. Не достатньо просто показувати кандидатів і давати матеріали про те, що вони сказали чи зробили, потрібні матеріали, що аналізують їхні програми, їхню діяльність і їхні наміри», – радить він.
Разом з тим, цього року кількість замовних матеріалів відчутно зменшилась, менше тиснуть на своїх журналістів і власники, додають медіа-експерти, хоча й зазначають, що через політичні преференції власників, канали так чи інакше, все ж віддають перевагу тим чи іншим кандидатам. Так, на телеканалі «Україна» найбільше часу отримує висуванець Партії регіонів Михайло Добкін. «Інтер» прихильніший до Петра Порошенка, хоч і намагається зберігати формальний баланс, а також Юрія Бойка, наближеного до власника телеканалу. Телеканали групи Starlitemedia Віктора Пінчука приділяють більше уваги Юлії Тимошенко. І, безперечно, надмірну увагу на своєму «5-му каналі» має Петро Порошенко. Показовою також є і ситуація в регіональних ЗМІ, каже голова Комітету «Рівність можливостей» Олександр Чекмишев.
«Ми бачимо західний регіон, де більше симпатій отримав Петро Порошенко, ми бачимо південний регіон, де Сергій Тігіпко та Петро Симоненко, який на той час ще не зняв свою кандидатуру. Північний регіон тривалий час представляв Юлію Тимошенко, але за останній час показники Тимошенко і Порошенка вирівнялись і нарешті відверто симпатизують Петру Порошенку канали центрального регіону України», – розповів Олександр Чекмишев.
Українські ЗМІ як жертви пропагандистської лексики російських
Тим часом, російські ЗМІ відчайдушно намагаються легітимізувати події на Сході за допомогою спеціальної лексики. Так, терористів називають «ополченцями», АТО «каральною операцією», українську владу «хунтою», а Олександра Турчинова – «майданним президентом». Відтак багато українських журналістів, можливо і несвідомо, переймає прийоми російської пропаганди, каже шеф-редактор проекту «Телекритика» Наталія Лігачова.
«Перш за все це проявлялось у висвітленні подій на сході та півдні країни. Дуже довго була плутатина з термінологією. Це проявляється у тому, що телеканали дуже невміло балансують або ж не знають, як правильно дати думку самопроголошеної влади в Криму чи сепаратистів на Донбасі. Це призводить до того, що часто це виглядає, що це легітимна влада, і таким чином глядач думає, що це повноцінна сторона конфлікту. З іншої сторони, якщо телеканали розуміють, що це викривляє картинку, вони вирішують взагалі замовчувати опозицію», – зауважує Лігачова.
Безпосередніми агентами проросійської пропаганди на території України залишаються газета «Вести» (в редакції якої напередодні провели обшук), «Комсомольська правда в Україні» (належить Сергію Курченку), «Російська газета в Києві» та «Російська газета в Криму». Досить велика кількість ЗМІ належать соратникам Януковича, як от телеканал «112» та сайт УНН, нагадують у «Телекритиці».
Українцям від медіа перед виборами потрібно одного: безсторонньої і повної інформації про кандидатів. Втім, цього року висвітлення українськими медіа передвиборчої кампанії традиційно звелось до піар-супроводу кандидатів на президента, кажуть в Академії української преси, та громадській організації «Телекритика», що з 1 березня по 18 травня проводили моніторинг низки українських ЗМІ. Так, жоден український канал не надавав протилежних думок висловлювань кандидатів і не порівнював їх із реальними діями. Бракувало й аналітики, розповідає експерт Ради Європи з питань медіа-моніторингу Расто Кужел.
«Медіа висвітлюють вибори набагато об’єктивніше, ніж у минулі роки. Але потрібно більше аналітичності у програмах, статтях. Не достатньо просто показувати кандидатів і давати матеріали про те, що вони сказали чи зробили, потрібні матеріали, що аналізують їхні програми, їхню діяльність і їхні наміри», – радить він.
Разом з тим, цього року кількість замовних матеріалів відчутно зменшилась, менше тиснуть на своїх журналістів і власники, додають медіа-експерти, хоча й зазначають, що через політичні преференції власників, канали так чи інакше, все ж віддають перевагу тим чи іншим кандидатам. Так, на телеканалі «Україна» найбільше часу отримує висуванець Партії регіонів Михайло Добкін. «Інтер» прихильніший до Петра Порошенка, хоч і намагається зберігати формальний баланс, а також Юрія Бойка, наближеного до власника телеканалу. Телеканали групи Starlitemedia Віктора Пінчука приділяють більше уваги Юлії Тимошенко. І, безперечно, надмірну увагу на своєму «5-му каналі» має Петро Порошенко. Показовою також є і ситуація в регіональних ЗМІ, каже голова Комітету «Рівність можливостей» Олександр Чекмишев.
«Ми бачимо західний регіон, де більше симпатій отримав Петро Порошенко, ми бачимо південний регіон, де Сергій Тігіпко та Петро Симоненко, який на той час ще не зняв свою кандидатуру. Північний регіон тривалий час представляв Юлію Тимошенко, але за останній час показники Тимошенко і Порошенка вирівнялись і нарешті відверто симпатизують Петру Порошенку канали центрального регіону України», – розповів Олександр Чекмишев.
Українські ЗМІ як жертви пропагандистської лексики російських
Тим часом, російські ЗМІ відчайдушно намагаються легітимізувати події на Сході за допомогою спеціальної лексики. Так, терористів називають «ополченцями», АТО «каральною операцією», українську владу «хунтою», а Олександра Турчинова – «майданним президентом». Відтак багато українських журналістів, можливо і несвідомо, переймає прийоми російської пропаганди, каже шеф-редактор проекту «Телекритика» Наталія Лігачова.
«Перш за все це проявлялось у висвітленні подій на сході та півдні країни. Дуже довго була плутатина з термінологією. Це проявляється у тому, що телеканали дуже невміло балансують або ж не знають, як правильно дати думку самопроголошеної влади в Криму чи сепаратистів на Донбасі. Це призводить до того, що часто це виглядає, що це легітимна влада, і таким чином глядач думає, що це повноцінна сторона конфлікту. З іншої сторони, якщо телеканали розуміють, що це викривляє картинку, вони вирішують взагалі замовчувати опозицію», – зауважує Лігачова.
Безпосередніми агентами проросійської пропаганди на території України залишаються газета «Вести» (в редакції якої напередодні провели обшук), «Комсомольська правда в Україні» (належить Сергію Курченку), «Російська газета в Києві» та «Російська газета в Криму». Досить велика кількість ЗМІ належать соратникам Януковича, як от телеканал «112» та сайт УНН, нагадують у «Телекритиці».
