(Рубрика «Точка зору»)
Чим ближче президентські вибори, тим більше в України чесних, порядних, правдолюбних людей. Найяскравіше це засвідчує інтернет, його соціальні мережі та деякі інформаційно-аналітичні портали. Правдолюби закликають виборців голосувати по-совісті, відповідно до власних ідеалів та переконань. Не слід зважати на рейтинги, закликають правдолюби, не треба боятися другого туру виборів; навпаки, результати голосування у першому турі мають стати сигналом для будь-кого, хто стане президентом. Керуючись власними переконаннями, а не рейтингами, ви допоможете майбутньому президенту, адже він побачить справжній рівень своєї підтримки і підтримки своїх опонентів. Це, мовляв, дуже важливо для об’єднання суспільства, для врахування всього суспільного різнобарв’я.
Ба більше: правдолюби підкреслюють: навіть якщо ваш кандидат набере тільки 2-3% – це не страшно, бо це близько мільйона виборців і це дає вам право вимагати врахування ваших інтересів при формуванні державної політики. Тож не зважайте ні на що: є достойний кандидат у президенти – підтримайте саме його за покликом серця, навіть якщо він не має жодного шансу на перемогу. Цим ви надасте можливість політику, який вам близький за духом, і далі боротися за певні ідеали, за ваше бачення розвитку держави. В іншому випадку програє демократія, твердять правдолюби.
Що ж, аргументи серйозні. І власні переконання, і поклик серця, і демократія – що тут заперечиш? Тільки от проблема: складається враження, що всі ці чесні, порядні, правдолюбні персонажі, які закликають українців голосувати за найбільш симпатичних їм кандидатів у президенти, не зважаючи ані на рейтинги, ані на будь-які інші обставини, живуть десь на Марсі і нічого не знають про українські реалії. Є, втім, й інший варіант: новітні правдолюби одержують за свою діяльність на захист демократії значні гроші чи то від Януковича, чи то від Путіна, чи то від іще когось, хто ненавидить Україну.
«Правдолюби» проти правди життя
Не буду наводити цифри рейтингів учасників президентських перегонів, тільки відзначу відомі всім, хто цікавиться політикою, факти: беззаперечним лідером тут є Петро Порошенко, який більше, ніж утричі випереджає Юлію Тимошенко, Сергія Тігіпка та Анатолія Гриценка. Якщо збережеться той розлад, який існував на 20 травня, то на українців чекає другий тур виборів, у який вийдуть Порошенко й один із трьох названих вище політиків (хто саме – сказати зараз принципово неможливо, надто незначні між ними розриви). Другий тур за участі двох найрейтинговіших кандидатів має пройти за три тижні – 15 червня. Реально ж новий президент обійме посаду – поки будуть пораховані голоси та залагоджені конфліктні ситуації з підрахунком голосів на тих чи інших дільницях тощо – не раніше, ніж 18-20 червня.
А тепер згадаймо, за яких умов проходять вибори. Російська окупація Криму; активні дії російської агентури на сході та півдні України, постачання зброї й нашестя «добровольців» для підтримки місцевої «п’ятої колони», яка веде справжню війну проти Української держави та українських патріотів; важкий фінансово-економічний стан країни, спричинений передусім попередньою владою та російською агресією; інформаційна війна, розв’язана Кремлем проти всього українського; неефективність роботи Верховної Ради, дві фракції якої (комуністи та регіонали) намагаються зірвати все, що можна, а низка нардепів воліє проводити час у буфеті, а не у сесійній залі; постійна загроза вторгнення «миротворчих» російських військ на землю України. Я вже не кажу про те, що в боях гинуть люди – гинуть майже щодня, не лише бандити-терористи, а й цивільні громадяни, і військовики, і офіцери СБУ…
А запровадити надзвичайний стан буквально у кількох регіонах, щоб швидко й ефективно покласти край діям терористів, не можна: виборча кампанія! Поки не буде обраного президента, доти не буде й надзвичайного стану, доти не буде завершена антитерористична операція. Та й відсутність рішучого і відповідального Верховного головнокомандувача (якого не може замінити жоден тимчасовий в. о.) вельми негативно позначається на боєздатності силових структур. А другий тур означає, що Верховного не буде до 18-20 червня; можна прикинути, скільки людей ще загине до того часу (а терористи неодмінно спробують активізувати свою діяльність і захопити повністю певні регіони, це їхній останній шанс) – сотні, якщо не тисячі осіб убитих. І все через те, що хтось послухає заклики правдолюбів «голосувати серцем»…
А тим часом «правдолюби» (дозволю собі тепер уже поставити це слово у лапки) чи то щиро нічого не розуміють, чи то цинічно маніпулюють фактами, замовчуючи те, що головним супротивником усіх притомних кандидатів на цих виборах є особисто Володимир Путін…
Два-три антитерористичні вертольоти Apache чи другий тур виборів?
Політик не коханець і не коханка. Це інструмент у руках нації, це діяч, здатний чинити раціонально в ім’я національних інтересів, це персонаж, від якого країні має бути якнайменше лиха і якнайбільше користі. У нас уже були політики «з українським серцем» та з «Україною в серці». А от з Україною в голові, здатних міркувати і діяти раціонально, з розрахунку на стратегічну перспективу, на жаль, було дуже й дуже мало. І зараз ситуація не виправилася. Тож виборці мають обирати того, хто вже довів здатність до ефективних раціональних дій, а не того, до кого лежить серце. А у фактично воєнний час слід передусім зважити, чи здатен той чи інший кандидат стати справді дієвим Верховним Головнокомандувачем, чи прийме його військо (не паркетні генерали й адмірали, а солдати і сержанти, лейтенанти і майори).
Це перше. А друге – дуже ризиковано залишати Україну ще майже на місяць у «підвішеному» стані. Другий тур виборів сам по собі тягне за собою цілу низку політичних небезпек і – що найважливіше! – великих людських жертв, внаслідок неминучих шалених атак терористів. А на додачу, якщо вибори пройдуть в один тур, то на зекономлені гроші можна буде придбати два-три вертольоти McDonnell Douglas AH-64 Apache, оснащення останніх модифікацій яких надає змогу прицільно знищувати терористів, не входячи у сферу дії їхніх зенітних комплексів. Отож виходить: новітні «правдолюби», чим би вони не керувалися, де-факто виступають на боці терористів…
Утім більшість із них використовують, очевидно, «втемну». Нагадаю, що згідно з розміщеним в інтернеті «Контррозвідувальним словником», використання втемну – це використання контррозвідкою (розвідкою) будь-якої особи у своїх інтересах без розкриття особі справжніх цілей і сутності цього використання. Використовувати втемну яку-небудь особу контррозвідка (розвідка) може як для отримання від неї інформації, так і для вирішення з її допомогою інших завдань. Використання втемну припускає, що особа, яку використовують, сумлінно помиляється щодо цілей і наслідків своїх дій. Але від того результати таких дій не перестають бути небезпечними для тих, проти кого діють ці особи. У нашому випадку «правдолюби» (й оплачувані, і використовувані втемну) діють проти української нації та Української держави.
А тепер по-третє. Якби рейтинги Порошенка і Тимошенко чи Гриценка були взаємно оберненими, алгоритм сьогоднішніх дій мав би бути тим самим, щоб шляхом виборів в один тур рятувати країну від цілого грона небезпек і лих.
…На президентських виборах 2010 року так звані «противсіхи», які також покликалися на «голосування серцем», фактично привели до влади (хто прямо голосуючи «проти всіх», хто ігноруючи вибори) режим Януковича, скинення якого коштувало українській нації значних людських жертв. Невже ж українці не здатні засвоїти уроки власної історії?
Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
