Для участі у виборах я продав корову – «кандидат» у мери Києва Олег Маслюк

Київ – «Я прийду і буду щось робити. Буду гарне робити. Я поганого не вмію робити» – приблизно такою є політична програма віртуального кандидата в мери Києва Олега Маслюка. Корупцію ж у столиці він обіцяє подолати, коли «пощупає її». Насправді Олег Маслюк – це гумористичний інтернет-проект, який висміює справжніх кандидатів і їхню демагогію. Однак виборці часто не розуміють цього.

– Олеже, чому простий українець з села Бондарка вирішив піти в мери Києва? Для чого це Вам?

– Ви знаєте, я завжди відповідаю на це запитання однаково: в один прекрасний момент, лежачи на дивані, я підвів очі на стелю і зрозумів, що я свою посаду переріс. Мені потрібно дещо більше. І орієнтуючись на те, що Київ – це не лише кияни, а й приїжджі хлопці, я вирішив податися сюди, щоб за їхньою допомогою і своїм умінням керувати зробити щось для людей.
– Пане Маслюк, як Ви плануєте здобути голоси молодих виборців?
– Знаєте, дуже просто. Молодий виборець, він як хитра собака. Його так просто не проведеш. Оцими усіма закликами до перемоги, до стабільності. Багато молоді, яка зараз є в Києві, вона ж приїжджа. Приїжджають здобувати освіту, йдуть на роботу, але ж коріння то є. Я теж приїжджа людина. Тому завдяки цьому я буду завойовувати, ой, погане слово, буду здобувати голоси моїх хлопців.
– Про що йдеться в економічному блоці Вашої передвиборчої програми?
– Я вам скажу чесно, до економічних питань, соціальної політики, ми підходили дуже складно, тому що я з Бондарки прийшов. Яка там економіка – раз-два і всьо. А Київ – це ж набагато масштабніший суб’єкт. Тому ми були дуже обережні з цим. Бо зараз як скажемо, як наплетемо, а потім розгрібай з цим. Зараз люблять наговорити, а його ж вирішувати, як мені сказали експерти, років 30. Я кажу прагматично: я прийду і буду щось робити. Буду гарне робити. Я поганого не вмію робити. Ну, хіба трохи.

– А звідки у Вас гроші на передвиборчу кампанію?

– Мені часто ставлять це запитання. От усіх це цікавить. Все дуже просто, прозоро і чесно. Значить, мій штаб і я особисто, ми продали мою корову. Маня її звали. Хороша була, зараза. Ну, що ж не зробиш заради виборця. Але ж ви бачили, не така вже й широка у мене кампанія.

– Але ж у вас і біл-борди були. Це дорого.

– Я ж кажу, приїжджі – вони скрізь. З біл-бордами як вийшло: я зустрів свого сусіда, колись ми з ним справи вели. Він допоміг.

– На продовження запитання: а з корупцією як Ви плануєте боротися?
– Знаєте, боротися треба з тим, що бачиш і відчуваєш, і «щупаєш». Корупції не видно. Для того, щоб з нею боротися її треба побачити. Я прийду до влади, пощупаю і поборю.

– Якими будуть Ваші перші кроки на посту мера, якщо Ви переможете?

– У мене є чітка програма: влада приїжджим. От треба прийти і побачити, де є проблема: приходиш на город: там картопля поросла бур’яном, там картоплю колорадський жук поїдає. Коли ти ще не на городі, то ти ще не знаєш, який кущ об’їдають.
– Насправді «Олег Маслюк» – це проект, успішний інтернет-мем, відео якого дуже популярне у соцмережах. Чи може бути такий проект зацікавити аполітичних людей виборами?

– Те, що ми робимо, має на меті щось корисне. Ми виступаємо в соцмережах. Інтернет – це той плацдарм, який цікавить молодь. Тому цей проект «Олег Маслюк – мер Києва» буде цікавий молоді, і тій самій аполітичній. І, можливо, хтось із них, переглядаючи це відео, зрозуміє: «У нас же вибори 25-го!». А цікаво, хто ж там ще з кандидатів є? Або у кого яка програма?

Знаєте, в чому кумедність цього образу? Мої гасла не набагато відрізняються від справжніх гасел, але вони подаються абсурдно. Ті, хто раніше політикою не цікавився, у них була антипатія до абсолютно всіх кандидатів, задумаються: цікаво, а що ж там в інших, хто чим відрізняється?

Але проект зараз стає все більш реалістичним, ми вже його не повністю контролюємо.
– Ви з цим зіткнулися, коли вийшли «агітувати» на вулицю?

– Так, у нас була акція, ми вийшли на вулицю, де стояли намети інших кандидатів. Ми поставили свою палатку, бренд-вол, крутили українські народні пісні і роздавали листівки. Люди серйозно ставилися до цього, писали пропозиції, побажання …. Я їм розповідаю свою програму, яка, по суті, є саркастичною. Вони вслуховуються, ставлять запитання: а як же екологія, а як соціальна політика?

Люди мислять так: роздають листівки, значить, треба їм вірити. Не лишилося в людей відчуття чогось іронічного, саркастичного. Вони вірять усьому, що їм говорять, це дуже погано, бо якщо потік інформації є, то треба його фільтрувати.
– Образ кандидата багатий на можливості для висміювання?

– Люди по всій країні думають політикою. На цій ниві дуже багато жартів. Скрізь ці білборди, плакати, обіцянки, роздаванки. Я подивлюся, як до мене будуть ставитися люди, може, я стану невіртуальним кандидатом. Може, стану реальним і піду балотуватися. Але насправді я не можу вам сказати, що буде після 25 травня.