Мінськ – 60 років тому вперше прозвучала передача Білоруської редакції Радіо Свобода, яке тоді називалося Радіо Визволення. Про те, з якими надбаннями та планами білоруські колеги зустрічають ювілей, а також про те, як довго Білорусі буде потрібне Радіо Свобода, ми поспілкувалися з директором Білоруської редакції Радіо Свобода Олександром Лукашуком.
«Тут Радыё Вызваленьне. Вы слухаеце голас свах суродзічаў-беларусаў з вольнага сьвету» – з цієї передачі почалася 60-річна історія Білоруської редакції Радіо Свобода.
Історія білоруської «Свободи» ділиться на дві нерівні частини: до 1 грудня 1988 року, коли зупинилося глушіння закордонних радіоголосів у СРСР, і після цієї дати. Директор Білоруської редакції Радіо Свобода Олександр Лукашук діяльність редакції у першу половину її історії називає «голосом надії та моральним авторитетом, компасом для білорусів».
«Це національна держава, національна культура, цінності демократії, свободи слова та прав людини. Щодо другої частини історії, то виявилося, що паростки демократії в Білорусі досить тендітні, і Радіо Свобода тепер надалі виконує свою класичну функцію поширення інформації та ідей», – зазначає Лукашук.
За його словами, важлива проблема для його редакції полягає в тому, що білоруська мова залишається в Білорусі у значній мірі мовою опозиції, інтелігенції, а не держави, що чиновники і бізнесмени просто бояться нею спілкуватися. Це обмежує діяльність білоруськомовних ЗМІ, але при цьому змушує до більшої креативності, до нових проектів. Зокрема таких, як Бібліотека Свободи – книжкова та мультимедійна серія Білоруської редакції Радіо Свобода, в якій уже вийшло близько 50 книжок та дисків, або міжнародна акція підтримки білоруських політв’язнів лідерами демократичного світу у 2012 році під назвою «Голоси солідарності».
На запитання, скільки часу білорусам буде ще потрібне Радіо Свобода як джерело інформації та ідей, Олександр Лукашук відповів: «Якщо подивитися на наших колег, на те, що відбувається в Україні, то це свідчить, що процес демократії – це органічний процес, він охоплює собою покоління. Здавалося б, що вже досягнули якогось рубежу… Але ні, якась повінь його може змити. Як ізсередини, так і ззовні. І я думаю, що американський Конгрес настільки високо цінує демократію, свободу слова у світі, що і далі будуть підтримувати таку інформаційну діяльність за кордоном».
Наразі Білоруська редакція Радіо Свобода, за словами її директора Олександра Лукашука, дедалі більше переходить на цифрові платформи, мобільні пристрої, інтернет-телебачення, шукає свого індивідуального слухача, читача та глядача.
А Українська редакція Радіо Свобода відзначати своє 60-річчя у серпні. 16 серпня 1954 року в ефір вийшла з Мюнхена перша її передача.
«Тут Радыё Вызваленьне. Вы слухаеце голас свах суродзічаў-беларусаў з вольнага сьвету» – з цієї передачі почалася 60-річна історія Білоруської редакції Радіо Свобода.
Історія білоруської «Свободи» ділиться на дві нерівні частини: до 1 грудня 1988 року, коли зупинилося глушіння закордонних радіоголосів у СРСР, і після цієї дати. Директор Білоруської редакції Радіо Свобода Олександр Лукашук діяльність редакції у першу половину її історії називає «голосом надії та моральним авторитетом, компасом для білорусів».
«Це національна держава, національна культура, цінності демократії, свободи слова та прав людини. Щодо другої частини історії, то виявилося, що паростки демократії в Білорусі досить тендітні, і Радіо Свобода тепер надалі виконує свою класичну функцію поширення інформації та ідей», – зазначає Лукашук.
За його словами, важлива проблема для його редакції полягає в тому, що білоруська мова залишається в Білорусі у значній мірі мовою опозиції, інтелігенції, а не держави, що чиновники і бізнесмени просто бояться нею спілкуватися. Це обмежує діяльність білоруськомовних ЗМІ, але при цьому змушує до більшої креативності, до нових проектів. Зокрема таких, як Бібліотека Свободи – книжкова та мультимедійна серія Білоруської редакції Радіо Свобода, в якій уже вийшло близько 50 книжок та дисків, або міжнародна акція підтримки білоруських політв’язнів лідерами демократичного світу у 2012 році під назвою «Голоси солідарності».
На запитання, скільки часу білорусам буде ще потрібне Радіо Свобода як джерело інформації та ідей, Олександр Лукашук відповів: «Якщо подивитися на наших колег, на те, що відбувається в Україні, то це свідчить, що процес демократії – це органічний процес, він охоплює собою покоління. Здавалося б, що вже досягнули якогось рубежу… Але ні, якась повінь його може змити. Як ізсередини, так і ззовні. І я думаю, що американський Конгрес настільки високо цінує демократію, свободу слова у світі, що і далі будуть підтримувати таку інформаційну діяльність за кордоном».
Наразі Білоруська редакція Радіо Свобода, за словами її директора Олександра Лукашука, дедалі більше переходить на цифрові платформи, мобільні пристрої, інтернет-телебачення, шукає свого індивідуального слухача, читача та глядача.
А Українська редакція Радіо Свобода відзначати своє 60-річчя у серпні. 16 серпня 1954 року в ефір вийшла з Мюнхена перша її передача.
