У той час, як захід погрожує запровадити санкції на окремі сектор російської економіки, і передусім на газову, Іран заявляє, що готовий збільшити свої поставки. Ба більше, Ісламська республіка пропонує замінити Росію на ринку газу в Європі. Проблема лише в тому, що ця країна вже перебуває під міжнародними санкціями через свої ядерні програми, і нині прикладає зусилля для того, щоб їх позбутися. Чи вдасться їй цього досягти?
Кому війна, а кому – нові можливості. Спостерігаючи за кризою навколо України, Тегеран угледів у ній можливість підмінити Росію на європейському ринку газу, який зараз залежить від російських поставок на 30%. Запасами газу Тегеран поступається лише Москві, але на відміну від Росії, якій санкції лише погрожують, Ірану вже заборонено продавати свій газ в Європі. Тож нині Іран сподівається, що європейська потреба в газі нині може призвести до того, що ставлення до Ірану потеплішає.
Лондонський аналітик Ґонче Тамізі вважає, що Іран має привід для обережного оптимізму, коли його справу розглядатимуть на міжнародних переговорах у Відні цього тижня.
«Гадаю, позиція Ірану дещо посилилася через українську кризу, тому що ця країна дійсно спроможна переформувати майбутнє енергетичного ринку, а енергетика – найважливіша фішка Росії та Ахіллесова п’ята Європи», – говорить аналітик.
Поки що Іран не пов’язував свої газові пропозиції з вирішенням питання про ядерну програму. Іранський міністр нафти Біджан Зангене лише заявив, що його країна «має можливість постачати газ у великих обсягах та має бажання постачати газ до Європи шляхом газогонів, або у формі скрапленого газу».
Інший урядовець, який відає питанням торгівлі, уточнив, що через турецький газогін Європа може імпортувати від 4 до 50 мільйонів кубометрів газу на день. За його словами, додаткові трубопроводи можна було б прокласти через Сирію, Ірак, Ливан, та через Вірменію та Грузію по дну Чорного моря.
Чому мовчать Європа та Росія?
Ані європейські країни, ані Росія поки не відповіли на цю пропозицію. І це дивує експертів. Адже пропозиція Ірану – крок назустріч Заходу, що особливо важливо для Тегерана у переговорах щодо його ядерної програми, та недружній жест щодо Росії, яка намагалася підтримувати позицію Ірану.
Економіст з британської консалтингової компанії Betamatrix Мехрад Емаді припускає, що причина відсутності негайної реакції в тому, що Іран не зміг би вийти на європейський ринок газу негайно. Для цього йому потрібна була програма модернізації, запровадження нових технологій, який країна була позбавлена протягом майже 20 років.
«Більшу частину з останніх 20 років Іран не мав доступу до останніх західних технологій протягом останніх 5-6 років, обмеження були ще жорсткішими, тому енергетичному сектору дійсно бракує технологій. Через це Іран може видобувати зі своїх родовищ набагато менше, від сусідів. Для порівняння, Катар з подібного родовища може видобути в чотири разу більше».
Тож на думку експерта, навіть якби санкції знли завтра, для того, щоб повернутися на світові енергетичні ринки Ірану було б потрібно ще кілька років. Про цю проблему, говорять експерти, варто було б замислитися і Росії, яка нині наражається на західні санкції.
Матеріал підготували Марія Щур та Charles Recknagel
Кому війна, а кому – нові можливості. Спостерігаючи за кризою навколо України, Тегеран угледів у ній можливість підмінити Росію на європейському ринку газу, який зараз залежить від російських поставок на 30%. Запасами газу Тегеран поступається лише Москві, але на відміну від Росії, якій санкції лише погрожують, Ірану вже заборонено продавати свій газ в Європі. Тож нині Іран сподівається, що європейська потреба в газі нині може призвести до того, що ставлення до Ірану потеплішає.
Лондонський аналітик Ґонче Тамізі вважає, що Іран має привід для обережного оптимізму, коли його справу розглядатимуть на міжнародних переговорах у Відні цього тижня.
Позиція Ірану дещо посилилася через українську кризу, тому що ця країна дійсно спроможна переформувати майбутнє енергетичного ринкуҐонче Тамізі
Поки що Іран не пов’язував свої газові пропозиції з вирішенням питання про ядерну програму. Іранський міністр нафти Біджан Зангене лише заявив, що його країна «має можливість постачати газ у великих обсягах та має бажання постачати газ до Європи шляхом газогонів, або у формі скрапленого газу».
Інший урядовець, який відає питанням торгівлі, уточнив, що через турецький газогін Європа може імпортувати від 4 до 50 мільйонів кубометрів газу на день. За його словами, додаткові трубопроводи можна було б прокласти через Сирію, Ірак, Ливан, та через Вірменію та Грузію по дну Чорного моря.
Чому мовчать Європа та Росія?
Ані європейські країни, ані Росія поки не відповіли на цю пропозицію. І це дивує експертів. Адже пропозиція Ірану – крок назустріч Заходу, що особливо важливо для Тегерана у переговорах щодо його ядерної програми, та недружній жест щодо Росії, яка намагалася підтримувати позицію Ірану.
Економіст з британської консалтингової компанії Betamatrix Мехрад Емаді припускає, що причина відсутності негайної реакції в тому, що Іран не зміг би вийти на європейський ринок газу негайно. Для цього йому потрібна була програма модернізації, запровадження нових технологій, який країна була позбавлена протягом майже 20 років.
Іран не мав доступу до останніх західних технологій протягом останніх 5-6 років, обмеження були ще жорсткішими, тому енергетичному сектору дійсно бракує технологійМехрад Емаді
Тож на думку експерта, навіть якби санкції знли завтра, для того, щоб повернутися на світові енергетичні ринки Ірану було б потрібно ще кілька років. Про цю проблему, говорять експерти, варто було б замислитися і Росії, яка нині наражається на західні санкції.
Матеріал підготували Марія Щур та Charles Recknagel
