(Рубрика «Точка зору»)
Я прихильник широкого діалогу щодо врегулювання ситуації в Україні. Але не думаю, що в такому форматі, як нещодавно проходив «круглий стіл» він може принести якісь результати. Загальнонаціональний круглий стіл мав бути етапним після проведення цілої низки таких засідань серед науковців та освітян Донецька і Львова, творчої інтелігенції, професійних спілок, міжконфесійного діалогу. В Україні крім того є Рада церков, Асоціація міст України, Асоціація сільських і селищних рад, врешті-решт – Рада регіонів при президентові України. Спостерігаючи за засіданням, кидається в вічі склад учасників: кого представляють окремі особи, які були присутні на засіданні?
Найперше доцільно би провести молебень в Софійському соборі за участю керівників всіх конфесій та політичних сил за єдність держави та мир в Україні, а також круглі столи науковців, освітян, бізнесових кіл та інтелігенції в Донецьку, Харкові, Луганську, інших місцях.
Західні політичні діячі до цього часу реально не розуміють, що відбувається в Україні. Зразу кидається в очі, що воюють всі проти всіх. Найперше – сама ворожнеча в демократичному таборі, зокрема між кандидатами на посаду президента. Доцільно якнайшвидше всім, хто позиціонує себе як демократи, підписати Акт про взаємоповагу і толерантність під час проведення виборів і підтримку кандидата, що буде найбільш рейтинговим за декілька днів до проведення виборів.
90% провини за все, що відбувається в даний час в Україні – це непродумана кадрова політика, призначення на ключові пости в регіонах людей, які не мають в них ніякого реального впливу і не користуються підтримкою – приклад – Харківська, Донецька та Луганська області.
Крім того, в Україні йде неприхована боротьба за переділ власності, сфер впливу і контроль за ключовими галузями в економіці як між колишніми і новими «псевдодемократичними» олігархами, так і колишніми членами команди влади партії регіонів. Дивлячись як нова влада бореться з олігархами, неозброєним оком видно, що боротьба йде тільки з одним Курченком, бо його нема в Україні. Всі інші непогано влаштувалися. Природа олігархату в Україні однакова і всі вони працювали і працюють за такими ж схемами, що і опальний олігарх. Йде неприкрита боротьба і між членами команди колишнього президента, де представники одного крила прагнуть звалити всі свої провини на інших. Все до чого призвала політика колишньої владної команди закладалось в 2010 році: і політичні репресії, і тіньові схеми, і темники в пресі, і перерозподіл власності, включаючи і медіа сферу.
Не мають ефективного впливу санкції, що приймаються європейськими структурами до колишніх високопосадовців України і Росії, так і фінансово-промислових груп. Неозброєним оком видно, що там відсутні прізвища людей, що формували антинародну політику в 2010 році, займалися організацією замовних справ проти опозиції в період 2010-2011 років, судовими процесами, Євро-2012, сумнівних схем в газовій та енергетичній сфері. Хтось хоче показати, що гроші з країни виводились тільки в період з листопада 2013 по лютий 2014 року. А де 3 попередні роки? Де реальна оцінка приватизаційних процесів та перерозподілу власності в період 2010-2013 років? І там також треба шукати корінь зла!
Навіть такий банальний факт: моя фотографія 3 роки була розміщена на центральному сайті Інтерполу за те, що я нібито своїми діями завдав збитки державі на 3,5 мільйони гривен! Сьогодні йде мова про мільярди! Чи бачив хто-небудь фото людей на сайті Інтерполу, проти яких порушені справи чи які оголошені в розшук?
Тобто, в час коли роздмухується міжнаціональна і міжрегіональна ворожнеча, йде банальна концентрації капіталу і боротьба за сфери впливу в різних сегментах національної економіки. Реально ніякі реформи в країні не починалися, а тільки переносився центр фіскального навантаження з великого бізнесу – олігархату – на плечі малого і середнього бізнесу. Тому доти, доки в країні не буде відділено бізнес від влади і владу від бізнесу – ніякого спокою тут не буде.
Потрібно нарешті вже зрозуміти всім, що мир в Україні та реальні реформи почнуться тоді, коли буде деолігархізовано і демонополізовано економіку, прийдуть справжні інвестори, а не кіпрські офшори. До того часу все, що відбувається в державі не що інше як «ігри патріотів».
Богдан Данилишин – академік НАН України
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
