Неурядова організація «Міжнародна амністія» наголшує, що катування все ще є поширеним явищем у багатьох частинах світу, попри схвалення три десятиліття тому Конвенції проти катувань ООН. А Україна – один із найбільших порушників на пострадянському просторі.
«Міжнародна амністія» оголосила початок кампанії боротьби з тортурами та іншими видами жорстокого поводження у світі. Назва кампанії – «Зупиніть тортури».
За словами Джона Далг’юзена, директора програми «Міжнародної амністії» з Європи та Центральної Азії, влада України ще до подій Майдану та під час нього часто вдавалася до катувань.
«Ми зафіксували серійні зловживання з боку українських правоохоронців упродовж багатьох років. Це були порушення, які частково викликали обурення, яке потім було відображене у протестах Майдану, а потім це відіграло важливу роль у тому, як влада відповіла на протести», – сказав Далг’юзен.
У 2013 і 2014 роках «Міжнародна амністія» зафіксувала кілька випадків зловживань проти демонстрантів і активістів опозиції в Росії, Азербайджані і, найбільш явно, в Україні під час демонстрацій Майдану.
За оцінками, понад тисячу людей були поранені в результаті застосування надмірної сили співробітниками правоохоронних органів, в тому числі розстрілу близько ста осіб.
«Тріщини черепа та обличчя, струс мозку та гематоми, у тому числі й на шиї» – це медичний висновок, наданий Владиславу Цилицькому, 23-річному програмісту. Він був одним із тих, кого правоохоронні органи затримали під час протесту 20 січня в Києві, інформує «Міжнародна амністія».
Цилицький потрапив до лікарні прямо з відділення міліції. З лікарняного ліжка він розповів своєму адвокату, що його били до втрати свідомості. Правоохоронець стягнув його з даху колонади стадіону «Динамо» за губи, а потім розбризкав газовий балончик на його геніталії.
У цій справі розслідування так і не провели.
«Міжнародна амністія» також повідомляє про Михайла Нискогуза, українського студента, який фотографував антиурядові протести в Києві. У січні 2014 року його катувала міліція. Його побили, порізали ножем і зламали руку.
У багатьох країнах колишнього СРСР тортури є поширеними через нестачу ресурсів та корумпованість правоохоронної влади. Правоохоронні органи використовують катування як найпростіший спосіб отримати свідчення і зізнання, а також вимагати гроші у жертв.
У рамках кампанії «Зупиніть тортури» організація зосередилася на Узбекистані, де, як повідомляє вона, тортури все ще поширені, але винних рідко притягують до відповідальності.
«Міжнародна амністія» зазначає, що суди в Узбекистані часто покладаються на зізнання, отримані шляхом тортур. А скарги на тортури можуть привести до серйозних репресій, у тому числі до переслідувань, залякувань і подальших тортур.
За даними організації, серед методів тортур, які нібито використовують узбецькі правоохоронні органи – побиття, удушення і зґвалтування.
Організація повідомляє, що найбільшої небезпеки катувань зазнають підозрювані у членстві в ісламістських угрупованнях Центральної Азії та Росії.
«(Катування) настільки центральний компонент правоохоронної стратегії на Північному Кавказі, що заарештованих у зв’язку з озброєно-груповою діяльністю майже напевно будуть катувати. Судові процеси і засудження покладаються майже виключно на докази, отримані через тортури, щоб забезпечити судимість», – сказав Далг’юзен.
Над матеріалом працювала Анна Шаманська
«Міжнародна амністія» оголосила початок кампанії боротьби з тортурами та іншими видами жорстокого поводження у світі. Назва кампанії – «Зупиніть тортури».
За словами Джона Далг’юзена, директора програми «Міжнародної амністії» з Європи та Центральної Азії, влада України ще до подій Майдану та під час нього часто вдавалася до катувань.
«Ми зафіксували серійні зловживання з боку українських правоохоронців упродовж багатьох років. Це були порушення, які частково викликали обурення, яке потім було відображене у протестах Майдану, а потім це відіграло важливу роль у тому, як влада відповіла на протести», – сказав Далг’юзен.
У 2013 і 2014 роках «Міжнародна амністія» зафіксувала кілька випадків зловживань проти демонстрантів і активістів опозиції в Росії, Азербайджані і, найбільш явно, в Україні під час демонстрацій Майдану.
За оцінками, понад тисячу людей були поранені в результаті застосування надмірної сили співробітниками правоохоронних органів, в тому числі розстрілу близько ста осіб.
«Тріщини черепа та обличчя, струс мозку та гематоми, у тому числі й на шиї» – це медичний висновок, наданий Владиславу Цилицькому, 23-річному програмісту. Він був одним із тих, кого правоохоронні органи затримали під час протесту 20 січня в Києві, інформує «Міжнародна амністія».
Цилицький потрапив до лікарні прямо з відділення міліції. З лікарняного ліжка він розповів своєму адвокату, що його били до втрати свідомості. Правоохоронець стягнув його з даху колонади стадіону «Динамо» за губи, а потім розбризкав газовий балончик на його геніталії.
У цій справі розслідування так і не провели.
«Міжнародна амністія» також повідомляє про Михайла Нискогуза, українського студента, який фотографував антиурядові протести в Києві. У січні 2014 року його катувала міліція. Його побили, порізали ножем і зламали руку.
У багатьох країнах колишнього СРСР тортури є поширеними через нестачу ресурсів та корумпованість правоохоронної влади. Правоохоронні органи використовують катування як найпростіший спосіб отримати свідчення і зізнання, а також вимагати гроші у жертв.
У рамках кампанії «Зупиніть тортури» організація зосередилася на Узбекистані, де, як повідомляє вона, тортури все ще поширені, але винних рідко притягують до відповідальності.
«Міжнародна амністія» зазначає, що суди в Узбекистані часто покладаються на зізнання, отримані шляхом тортур. А скарги на тортури можуть привести до серйозних репресій, у тому числі до переслідувань, залякувань і подальших тортур.
За даними організації, серед методів тортур, які нібито використовують узбецькі правоохоронні органи – побиття, удушення і зґвалтування.
Організація повідомляє, що найбільшої небезпеки катувань зазнають підозрювані у членстві в ісламістських угрупованнях Центральної Азії та Росії.
«(Катування) настільки центральний компонент правоохоронної стратегії на Північному Кавказі, що заарештованих у зв’язку з озброєно-груповою діяльністю майже напевно будуть катувати. Судові процеси і засудження покладаються майже виключно на докази, отримані через тортури, щоб забезпечити судимість», – сказав Далг’юзен.
Над матеріалом працювала Анна Шаманська
