Мінськ – 9 травня у Мінську, матчем збірних Росії та Швейцарії, починається черговий чемпіонат світу з хокею з шайбою. Це перші міжнародні змагання такого високого рівня, яки приймає Білорусь. Проте місцеві вболівальники шкодують, що справжніх зірок на турнірі буде обмаль.
Хокей з шайбою у Білорусі – спорт політичний, тому що в нього грає особисто президент Олександр Лукашенко. Проведення чемпіонату світу з хокею було його ідеєю-фікс. З третього разу Білорусі вдалося вибороти право проведення такого турніру, щоправда, лише в рік зимової Олімпіади, коли увага до чемпіонатів світу зазвичай зменшується. Олександр Лукашенко при цьому відверто визнавав, що на великі досягнення своєї збірної він і не розраховує.
«Я знав одне: чемпіонат світу – це непогано. Це струшує суспільство, принаймні столицю, підвищується спортивний тонус і так далі. Хай ми його не виграємо і навіть призове місце не отримаємо, але користь буде велика, ну, і як мінімум буде не у збиток», – сподівається Лукашенко.
Зірок обмаль
Проте юрб закордонних туристів у Мінську зараз не спостерігається: 100 тисяч квитків досі не розкуплені. Із справжніх зірок у Мінську будуть грати чех Яромір Ягр та росіянин Олександр Овєчкін.
Хокейний вболівальник із Мінська Лявон Борщевський ретельно вивчив склади команд, які прибули на першість, та каже, що у збірних Канади і США, наприклад, не буде жодного гравця з тих, хто грав на Олімпіаді в Сочі. Те саме стосується інших грандів світового хокею, за винятком хіба що збірної Росії, каже пан Борщевський.
«Тому, скажімо так, що це чемпіонат далеко не перших складів національних збірних. Тобто відбувається такий тихій бойкот», – вважає вболівальник.
Білоруські та міжнародні правозахисники кілька років вели кампанію за реальний бойкот цього чемпіонату та навіть закликали до перенесення турніру з Білорусі в іншу країну – через репресії режиму Лукашенка проти опозиції та з вимогою визволення білоруських політв’язнів. Проте голова Міжнародної федерації хокею Рене Фазель відкинув ці заклики, заявивши, що не треба змішувати спорт із політикою.
Неспортивні арешти
Тим не менше політична складова цього чемпіонату залишається важливою, правозахисники хочуть використати змагання для привернення уваги світової спільноти до порушення прав людини в Білорусі. Свою кампанію з цього приводу у ЗМІ та в інтернеті проводять й рідні білоруських політв’язнів, зокрема дружина Миколи Статкевіча, Марина Адамович.
«Я не вірю у ефективність і не вважаю доцільним проводити тепер якісь пікети, простоять вони рівно одну хвилину і люди потраплять у тюрму. Але у персональне висловлювання правди та персональну незгоду я вірю і дуже вдячна людям, які їх виявляють», – наголошує Марина Адамович.
Тим часом кілька десятків опозиційних активістів, які могли б проводити акції незгоди під час чемпіонату та зустрічатися з закордонними журналістами, щоб розповісти про ситуацію в країні, вже заарештовані за надумані правопорушеннями до кінця змагань. Їх уже називають у Мінську політв’язнями хокейного чемпіонату.
Хокей з шайбою у Білорусі – спорт політичний, тому що в нього грає особисто президент Олександр Лукашенко. Проведення чемпіонату світу з хокею було його ідеєю-фікс. З третього разу Білорусі вдалося вибороти право проведення такого турніру, щоправда, лише в рік зимової Олімпіади, коли увага до чемпіонатів світу зазвичай зменшується. Олександр Лукашенко при цьому відверто визнавав, що на великі досягнення своєї збірної він і не розраховує.
Я знав одне: чемпіонат світу – це непогано. Хай ми його не виграємо і навіть призове місце не отримаємо, але користь буде великаОлександр Лукашенко
Зірок обмаль
Проте юрб закордонних туристів у Мінську зараз не спостерігається: 100 тисяч квитків досі не розкуплені. Із справжніх зірок у Мінську будуть грати чех Яромір Ягр та росіянин Олександр Овєчкін.
Хокейний вболівальник із Мінська Лявон Борщевський ретельно вивчив склади команд, які прибули на першість, та каже, що у збірних Канади і США, наприклад, не буде жодного гравця з тих, хто грав на Олімпіаді в Сочі. Те саме стосується інших грандів світового хокею, за винятком хіба що збірної Росії, каже пан Борщевський.
«Тому, скажімо так, що це чемпіонат далеко не перших складів національних збірних. Тобто відбувається такий тихій бойкот», – вважає вболівальник.
Білоруські та міжнародні правозахисники кілька років вели кампанію за реальний бойкот цього чемпіонату та навіть закликали до перенесення турніру з Білорусі в іншу країну – через репресії режиму Лукашенка проти опозиції та з вимогою визволення білоруських політв’язнів. Проте голова Міжнародної федерації хокею Рене Фазель відкинув ці заклики, заявивши, що не треба змішувати спорт із політикою.
Неспортивні арешти
Тим не менше політична складова цього чемпіонату залишається важливою, правозахисники хочуть використати змагання для привернення уваги світової спільноти до порушення прав людини в Білорусі. Свою кампанію з цього приводу у ЗМІ та в інтернеті проводять й рідні білоруських політв’язнів, зокрема дружина Миколи Статкевіча, Марина Адамович.
«Я не вірю у ефективність і не вважаю доцільним проводити тепер якісь пікети, простоять вони рівно одну хвилину і люди потраплять у тюрму. Але у персональне висловлювання правди та персональну незгоду я вірю і дуже вдячна людям, які їх виявляють», – наголошує Марина Адамович.
Тим часом кілька десятків опозиційних активістів, які могли б проводити акції незгоди під час чемпіонату та зустрічатися з закордонними журналістами, щоб розповісти про ситуацію в країні, вже заарештовані за надумані правопорушеннями до кінця змагань. Їх уже називають у Мінську політв’язнями хокейного чемпіонату.
