«Путін є аватаром російського духу» – Іван Семесюк

Київ – У Києві триває виставка українського художника-жлобіста Івана Семесюка Funky Textile – вишиті портрети «українців у вигляді кумедних тваринок». Серед них – і цап-демократ, і котяка-бандеряка. Радіо Свобода поговорило з Іваном Семесюком про те, хто такі «бандерики» і що потрібно для революції в Росії.

– «Бандерики» – це такі «Семесючі звірята», як сказали хлопці. Українці у вигляді кумедних тваринок, які лютують проти зла і зневаги. Це реакція на сьогодення. Хочеться робити соціальний текстиль, щоб він відтворював наш час. Мені здається, для митця дуже важливо зафіксувати, що відбувається зараз.

– Як на Вас, як на художника, вплинула революція?

– Треба, радше, говорити про те, як ми на неї вплинули. «Союз вольних художників» – це якраз той кластер митців, який не те щоб спровокував революцію, але сприяв їй кожною лютою картиною. От я, наприклад, зробив колись портрет Махна – «Воля або всі йдуть на х…» називається. І зустрічав потім його репродукції в абсолютно несподіваних місцях – наприклад, у кабінеті директора якогось підприємства. Була потреба, щоб хтось озвучив цей радикальний сенс. Адже коли терпець уривається, люди вживають переважно брутальну лайку.

– Чому Ви закрили проект «Жлобологія»?

– Коли угруповання існує досить довго, воно перетворюється на політбюро. Ми закрили проект, бо скільки ж можна. Зрозуміли, що це була абсолютно етапна річ. Жлобом бути більше не модно. Нам усім стало нецікаво цим займатися у перший день Євромайдану.

– Чи вже є нова, така ж масштабна концепція?

– Для України складно вигадати глобальніший мистецький проект. Це наша національна вада. Ми максимально привернули увагу до концепції жлобства, але зараз кожен робить своє. Я, наприклад, працюю виключно над вишивкою і накопичую матеріал для живопису. Мене цікавить українець.

– Нещодавно Антон Мухарський презентував новий проект «Український культурний фронт». Ви були одним із акторів «живої інсталяції». Кого зображали?

– Я сидів у клітці в образі дурного канапа, грав на балалайці. Це було досить просто, тому що я сам частково канап, і для мене це не було чимось принизливим. Тим паче, я вмію грати на балалайці, а це, погодьтеся, зараз у Києві рідкісний талант. Утім, я довго не витримав – втік після антракту. Реакція російського телебачення була смішна, але це значить, що ми потрапили в точку.

– Чи не вважаєте Ви, що це неетично – формувати ворожий образ цілої нації таким чином?

– На нас напали і забрали шматок української території. Усе можна назвати політикою. Але звідки взявся Путін? Очевидно, що він представляє якісь дуже потужні верстви. Політик, що не має підтримки, не зможе утриматись. Він реально є аватаром російського духу. Як Янукович – такий типовий бурмило і крадій – певний час був аватаром усього українського. Потім українці ж його і повалили. Значить, з’явиться новий герой – і новий українець. Дуже шкода людей, які виросли на російській міській культурі. Але треба визнати, що це ворог, інакше нас переможуть.

– Що зараз відбувається в Україні, на Ваш погляд?

– Народилася нація. І вона кричить, як малюк, а якісь цигани хочуть його вкрасти. Коли востаннє в Європі з’являлася нація? У 1848-му, мабуть. Це буває раз на двісті років, нам поталанило. Окрім того, закрито багато старих ґештальтів. Наприклад, так зване єврейське питання. Я просто бачив, як лютували наші українські євреї там, на барикадах. І смішно дивитися, як російська пропаганда досі намагається використати цю тему. До того ж, я бачу в українцях потенціал до войовничості. Хоча ми такі, дещо вайлуваті, можемо бути лютими, якщо захочемо.

– А питання Сходу і Заходу?

– Коли я був маленький, кордон українського був по Збручу, потім – по Дніпру, а зараз – по Донбасу. Я думаю, із ним усе буде гаразд. Єдине, чого боюся – що це усе може закінчитися якимись депортаціями на Русь-матушку тисяч людей. Бо, я наприклад, не бачу іншого виходу. Це не питання Сходу і Заходу, а питання п’ятої колони в Україні.

– Що потрібно, щоб у Росії сталася революція?

– Потрібен час і лідер-дегенерат. У Росії насправді набагато більше суперечностей, ніж в Україні. Хто був у Москві, той знає, на що вона перетворилася за останні 20 років. Це верстове суспільство зі своїми і кріпаками, які живуть у Підмосков’ї і працюють на будівництві. Є цілі національні общини, абсолютно не інкорпоровані в російське суспільство. Там назріває щось жахливе. Росія не Америка. Вона просто не здатна перетравити усю цю історію.

(Радіо Свобода розмовляло з Іваном Семесюком у п’ятницю, 2 травня)