(Рубрика «Точка зору»)
Майбутнє будь-якої країни вкрай залежне від того, як поводиться народ у критичні моменти її історії. Якщо він готовий відкинути всі міжусобиці та діяти як єдиний злагоджений організм – у нього є не лише шанс вижити, а й отримати, як би це заїжджено не звучало, кращу долю. Такий шанс з’являється тому, що будь-які негаразди завше відкривають нові можливості. Ці важкі моменти оголюють найболючіші точки, по котрих може завдати удару противник, але вони показують заодно, що потрібно змінити, щоби позбавити ворога основних козирів у грі проти нас.
Російська агресія ставить перед нами цілу низку викликів у культурному, політичному, в економічному та інших вимірах життя.
Кожен такий виклик відкриває одразу низку можливостей. Далеко не всіма вдасться скористатися, проте потрібно зробити якнайбільше. Адже, чим краще ми будемо готові до відкритого російського вторгнення, тим менша його ймовірність.
Виклики та можливості
Виклик: припинення економічної співпраці.
Можливості: зменшення залежності від Росії, від її шантажу, заборон на ввезення української продукції і таке подібне; перехід на інші ринки, з якіснішою продукцією. Варто пам’ятати, що російська військова галузь дуже зав’язана на українських заводах, частина котрих працювала над спільними з Росією проектами. Їх потрібно переорієнтувати на внутрішній ринок та на ринки наших союзників. Чим менше зв’язків, тим менша залежність.
Виклик: анексія Криму.
Можливості: поведінка частини наших військових у Криму дала підстави українцям пишатися своєю армією. Завдяки всім цим подіям зростає престиж військової служби, а також фінансування Збройних сил, врешті воно перестане відбуватися за залишковим принципом. Російська агресія просто зобов’язує Україну нарощувати свій оборонний потенціал та взяти чіткий і безповоротний курс на вступ до НАТО. В жодному випадку не можна приймати назад тих військових, котрі зрадили, а тепер уже, коли зрозуміли, що не потрібні Росії, хочуть повернутися в нашу армію, місце їм під трибуналом.
Анексія Криму має стати поштовхом до, хоч і запізнілого, проте визнання кримських татар в усіх можливих сферах, їм слід надати якнайширші права аж до можливості самовизначення. Потрібно максимально підтримувати цей гордий народ, пізнавати його важку історію та цікаву культуру, вивчати мову та дізнаватися традиції.
Виклик: припинення постачання російського газу в Україну та через її територію.
Можливості: диверсифікація джерел постачання газу, зниження залежності від Москви аж до повної відмови від продукції «Газпрому».
Виклик: інформаційна війна (ІВ).
Можливості: події в Україні постійно стають інформаційними приводами для медіа всього світу. Цим слід скористатися для того, щоби об’єднати довкола себе усі країни, котрим також загрожує російська експансія. Це дозволить врешті стати регіональним лідером, чого довго не вдавалося зробити Києву.
ІВ також може знадобитися для того, щоб врешті навести порядок в інформаційному просторі держави: мінімізувати російський культурний вплив через медіа з усіма її шансонами, фільмами про «доблесних мєнтів», ґлорифікацію совіцьких загарбників та насадження офіційних міфологем Кремля. Слід не зупинитися лише на відмиканні російських каналів, а й позбавити права працювати в Україні всі нечесні російські медіа та їхніх журналістів. Так само необхідно відбирати ліцензії у вітчизняних каналів, газет, журналів та станцій, котрі займаються відвертою роботою на Білокам’яну та проти України.
Виклик: дестабілізація ситуації в Україні Кремлем.
Можливості: найбільш місткий пункт. Те, що творить російська влада на Сході України руками своїх «туристів» та місцевих сепаратистів, дозволяє нарешті визначити поіменно усіх зрадників та представників «п’ятої колони». Усі політсили, що підтримують терористів мають бути забороненими.
Всі силовики, що перейшли на бік сепаратистів повинні відповісти за це перед законом. Ці події стануть навіть сильнішим поштовхом до очищення силових структур від путінських агентів та корупціонерів, ніж був Майдан. Після цього конфлікту маємо змогу отримати проукраїнські спецслужби, котрих непотрібно буде мотивувати грішми для виконання завдань на благо держави.
Російська агресія об’єднує українців Сходу та Заходу. Так само відкинути чвари та об’єднатися мають усі вітчизняні політики, котрі не підтримують вторгнення Росії. Їм слід зрозуміти, що міжусобиці ніколи ні до чого хорошого в нашій історії не приводили. У сліпій боротьбі за трон вони ризикують проґавити саму країну. Якщо не вдасться стати пліч-о-пліч перед обличчям реальної загрози, то гріш ціна таким політичним псевдоелітам. Їхнє місце швидко займуть інші, більш рішучі та певні, тим паче, що на Майдані з’явилося немало нових облич.
Путіну не вдасться нас знищити
Ми мусимо сповна скористатися з цих викликів та можливостей, бо невідомо, чи коли-небудь у нас ще буде такий шанс. Сила та успішність народу полягають в його вмінні вибратися зі складної ситуації, в перетворенні своїх проблем та недоліків в перевагу над супротивником.
Ми повинні пройти цей прискорений курс до модерної нації, щоби зберегти Україну для нащадків, як би це пафосно не звучало. Наш народ не вдалося винищити Голодоморами, репресіями, ГУЛАГами, концтаборами, двома Світовими війнами – не вдасться й цього разу Путіну.
Хто би що не казав, а 22 роки таки не минули дарма. Зараз це дуже помітно на Сході країни, де беззбройні люди, мешканці невеликих міст та містечок сотнями й тисячами виходять проти озброєних битами та пістолетами сепаратистів. Вони часто мають з собою для оборони тільки наші гімн та прапор і вже цього достатньо, щоби вивести з себе терористів, а з ними й їх кремлівського вождя. Сама думка про вільну й сильну Україну лякає його, перетворює із «всемогутнього збирача радянських земель» на дрібного невдаху. І це поки що вони виходять лише з національною атрибутикою. Народ сам не дозволить провести «кримський сценарій» на Донбасі.
Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
