Варшава – Польські громадські організації та опозиційні політики вимагають від уряду Дональда Туска переглянути політику співпраці з Росією у царині культури. Вони звернулися до кабінету міністрів із закликом відмовитися від запланованого на 2015 рік Року Польщі в Росії та Року Росії у Польщі. Таку вимогу пояснюють тим, що реалізація цієї програми може сприйматися як схвалення Варшавою російської агресії в Україні.
Усі польські державні установи повинні відмовитися від організації Року Польщі у Росії. У цьому переконаний Антоній Дудек, віце-голова ради польського Інституту національної пам’яті. На його думку, підтримка державними установами такого проекту означатиме легітимізацію російської політики щодо України. А це неприпустиме, вважає він. Крім цього, твердить Дудек, російська влада повинна відчути певну ізоляцію на міжнародній арені. «Якщо Польща не дасть прикладу, то чого можна очікувати від західноєвропейстких держав?» – запитує Дудек.
Щоб не бути голослівним, Інститут національної пам’яті заявив, що не братиме участі в польсько-російській програмі, хоч раніше це планувалося. За словами Лукаша Камінського, керівника інституту, польські історики проводять чіткі паралелі між відкритою агресією Росії в Україні з певними подіями в минулому.
У свою чергу польське Міністерство закордонних справ нагадує, що Рік Польщі в Росії та Росії у Польщі – це ініціатива, запланована ще в 2013 році, перш ніж розпочався російськo-український конфлікт. Міністерство повідомило, що не пов’язує заходів культурного змісту з політичною ситуацією навколо цього конфлікту. Мовляв, потрібно вести діалог культур і намагатися донести до російського суспільства інформацію про Європейський союз та демократичні зміни у Польщі.
Підтримувати культурні контакти з теперішньою Росією – легітимізувати Путіна?
Із логікою МЗС не погоджуються громадські організації та політики польської опозиції. З відповідним закликом до Ради міністрів звернувся Громадянський комітет солідарності з Україною, членами якого є кілька десятків відомих у Польщі ветеранів профспілки «Солідарність». Цей заклик підтримали «Товариство вільного слова» та Об’єднання українців Польщі.
Анджей Урбанік, секретар комітету солідарності з Україною звертає увагу на те, що аж 80 відсотків російського суспільства підтримують загарбницьку політику Путіна. Тож проводити за таких обставин Рік Польщі у Росії – це заплющувати очі на ці настрої росіян, каже Урбанік. Він зазначив: «Ми вважаємо, що тепер треба робити так, як колись у час Польської Народної Республіки. Тоді ми не їздили в Росію, щоб послухати Окуджаву чи Висоцького. Якщо ті діячі російської культури, які не підтримують Путіна, захочуть приїхати до Польщі, то ми охоче прийдемо на їхні виступи. Натомість підтримка культурних контактів із Росією на цьому етапі непотрібна й буде поганим сигналом як для російської опозиції, так і для наших братів-українців».
Схожі міркування у польських опозиціонерів. Казімєж Уяздовський із партії «Право і справедливість» говорить, що не можна робити двох речей одночасно – ставитися до Путіна як до агресора, а з іншого боку реалізовувати культурний обмін із очолюваною ним країною.
У свою чергу Ярослав Качинський, лідер «Права і справедливості», вважає, що відмова від року Польщі у Росії була б пересторогою для росіян. Кремль роздмухує пожежу війни, наголошує Качинський. Якщо війна не вибухне, каже опозиціонер, то лише завдяки рішучим політикам, які здатні відмовитися від якихось запланованих заходів і надіслати Росії сигнали, що агресивна політика дорого їй обійдеться. Качинський переконаний, що Польща мусить бути «на першій лінії» тих країн, які затримають російський експансіонізм, позаяк він загрожує і українцям, і полякам.
Пояснюючи свою позицію щодо року Польщі в Росії, польське МЗС каже, що остаточне рішення про цей проект буде ухвалене в червні.
Усі польські державні установи повинні відмовитися від організації Року Польщі у Росії. У цьому переконаний Антоній Дудек, віце-голова ради польського Інституту національної пам’яті. На його думку, підтримка державними установами такого проекту означатиме легітимізацію російської політики щодо України. А це неприпустиме, вважає він. Крім цього, твердить Дудек, російська влада повинна відчути певну ізоляцію на міжнародній арені. «Якщо Польща не дасть прикладу, то чого можна очікувати від західноєвропейстких держав?» – запитує Дудек.
Щоб не бути голослівним, Інститут національної пам’яті заявив, що не братиме участі в польсько-російській програмі, хоч раніше це планувалося. За словами Лукаша Камінського, керівника інституту, польські історики проводять чіткі паралелі між відкритою агресією Росії в Україні з певними подіями в минулому.
У свою чергу польське Міністерство закордонних справ нагадує, що Рік Польщі в Росії та Росії у Польщі – це ініціатива, запланована ще в 2013 році, перш ніж розпочався російськo-український конфлікт. Міністерство повідомило, що не пов’язує заходів культурного змісту з політичною ситуацією навколо цього конфлікту. Мовляв, потрібно вести діалог культур і намагатися донести до російського суспільства інформацію про Європейський союз та демократичні зміни у Польщі.
Підтримувати культурні контакти з теперішньою Росією – легітимізувати Путіна?
Із логікою МЗС не погоджуються громадські організації та політики польської опозиції. З відповідним закликом до Ради міністрів звернувся Громадянський комітет солідарності з Україною, членами якого є кілька десятків відомих у Польщі ветеранів профспілки «Солідарність». Цей заклик підтримали «Товариство вільного слова» та Об’єднання українців Польщі.
Анджей Урбанік, секретар комітету солідарності з Україною звертає увагу на те, що аж 80 відсотків російського суспільства підтримують загарбницьку політику Путіна. Тож проводити за таких обставин Рік Польщі у Росії – це заплющувати очі на ці настрої росіян, каже Урбанік. Він зазначив: «Ми вважаємо, що тепер треба робити так, як колись у час Польської Народної Республіки. Тоді ми не їздили в Росію, щоб послухати Окуджаву чи Висоцького. Якщо ті діячі російської культури, які не підтримують Путіна, захочуть приїхати до Польщі, то ми охоче прийдемо на їхні виступи. Натомість підтримка культурних контактів із Росією на цьому етапі непотрібна й буде поганим сигналом як для російської опозиції, так і для наших братів-українців».
Схожі міркування у польських опозиціонерів. Казімєж Уяздовський із партії «Право і справедливість» говорить, що не можна робити двох речей одночасно – ставитися до Путіна як до агресора, а з іншого боку реалізовувати культурний обмін із очолюваною ним країною.
У свою чергу Ярослав Качинський, лідер «Права і справедливості», вважає, що відмова від року Польщі у Росії була б пересторогою для росіян. Кремль роздмухує пожежу війни, наголошує Качинський. Якщо війна не вибухне, каже опозиціонер, то лише завдяки рішучим політикам, які здатні відмовитися від якихось запланованих заходів і надіслати Росії сигнали, що агресивна політика дорого їй обійдеться. Качинський переконаний, що Польща мусить бути «на першій лінії» тих країн, які затримають російський експансіонізм, позаяк він загрожує і українцям, і полякам.
Пояснюючи свою позицію щодо року Польщі в Росії, польське МЗС каже, що остаточне рішення про цей проект буде ухвалене в червні.
