Західна преса публікує цілу низку статей у різних виданнях, автори яких закликають до нових, твердіших санкцій проти Росії через її дії щодо України. В першу чергу ці заклики спрямовані до США, бо в Європі, пише преса, щодо санкцій немає єдності.
На необхідності «перекрити крани» й покарати Росію наголошує журнал Economist, який відгукнувся на події на Сході України кількома редакційними статтями. В одній із них журнал зауважує, що ціна зупинення російського ведмедя вже зараз дуже висока для Заходу – але стане ще вищою, якщо Захід нині нічого не робитиме. Видання нагадує, як президент Росії Володимир Путін сплюндрував Грузію, але світ пробачив йому, бо ж Росія надто важлива, щоб поривати з нею. Потім він проковтнув Крим, але світ прийняв це, бо ж Крим «усе одно взагалі мав лишатися російським». Тепер він проникає до Східної України, а світ усе вагається, бо ж проникнення – це ще не зовсім вторгнення. Але якщо Захід не встане проти Путіна зараз, він може виявити його в себе на порозі, мовиться у статті. Захід має показати Путіну, що подальші дії обійдуться йому дорого.
В іншій редакційній статті Economist зауважує, що одна річ бачити руку Москви в заворушеннях на Сході України, й зовсім інша – зібратися на силі й покласти цю руку на стіл. Європа лише сором’язливо каже, що розширить список російських громадян, яких стосуватимуться заборони на в’їзд і замороження активів. Америка ж, якій санкції відгукнуться значно менше, засвідчує більшу рішучість. Видання нагадує про ефективність односторонніх фінансових санкцій США, застосованих раніше, які через переважання американського долара у світових фінансах ставали по суті багатосторонніми. Таким чином, наприклад, 2005 року США, заморозивши кошти Північної Кореї в банку в Макао, змусили Пхеньян повернутися до столу переговорів. А санкції проти банків і компаній, пов’язаних із Революційною гвардією Ірану, разом із нафтовими санкціями змусили Тегеран пом’якшити свою позицію щодо ядерної програми.
Тим часом видання Foreign Policy публікує статтю Залмая Халілзада, колишнього посла США в ООН, який зауважує, що Путін «сміється з санкцій», і закликає нинішню адміністрацію США пригадати про стратегію Холодної війни, якщо вона хоче зупинити Росію в Україні. На його думку, «фінансова війна» нині замінює традиційні військові можливості, але події в Україні висвітлили ризик того, щоб занадто покладатися на фінансові інструменти й економічні санкції. Колишній дипломат, а нині політолог вважає, що рішення адміністрації Барака Обами не надавати Україні військової допомоги помилкове. Білий дім вважає, що доставка до України нової зброї може призвести до ескалації кризи й підірвати перспективи врегулювання з Росією. Насправді ж Москва значно імовірніше піде на переговори, якщо Путін усвідомить військову ціну, яку доведеться заплатити за тиск, пише автор. Вашингтон може створити умови для нової регіональної безпеки, якщо розбудить дух стратегії стримування часів Холодної війни, і підтримка нового уряду в Києві проти дестабілізації з боку Росії з часом дасть Україні змогу самій мати більші можливості стримувати Росію, наголошує аналітик.
А в щоденнику Washington Post колишній міністр внутрішньої безпеки США Майкл Чертофф нагадує, що Сполучені Штати мають дотримуватися своїх зобов’язань щодо безпеки в усьому світі, й одним із моментів цього є й Україна. Путін сприйняв пасивність США як дозвіл брати під свій контроль чи й завойовувати своїх сусідів, пише він. Путін по суті відкинув Будапештський меморандум про гарантії безпеки України, і те, що США теж не дотрималися цих гарантій, наводить на думку, що Росія ставиться до них як до пустих обіцянок. Світ, який сумнівається, чи підтримають США своїх союзників, став би набагато небезпечнішим світом, застерігає автор статті.
Американський журнал Time, зі свого боку, публікує статтю про те, що санкції США коштуватимуть Росії більше, ніж Америці. Американські урядовці визнають, що у США в разі запровадження економічних санкцій проти Росії вони теж будуть відчутні, і американські бізнесові інтереси занепокоєні цим – особливо ті, які інвестували чи заробили мільярди доларів у Росії. Але, пише автор, якщо США все ж підуть на такі санкції, навіть односторонні, бо Євросоюз не поспішає йти на такі заходи, зі свого боку, то вони дорого коштуватимуть російським компаніям і без підтримки європейців. При цьому відомий фахівець із російських питань, економіст Андерс Ослунд вважає, що в разі санкцій США проти чотирьох найбільших банків Росії, то ЄС, навпаки, може ще й виграти від цього економічно.
А британський щоденник Times пише в редакційній статті, що Захід не має іншого вибору, крім бути в єдності і встановити для Путіна межі, хоча ніхто не думає, що той поважатиме їх. Якщо воєнний авантюризм Путіна не вдається обмежити санкціями, пише газета, то Захід має повернутися спиною до стратегічної співпраці з Росією і почати активно планувати здоровіші відносини вже з наступником Путіна, який колись та прийде.
На необхідності «перекрити крани» й покарати Росію наголошує журнал Economist, який відгукнувся на події на Сході України кількома редакційними статтями. В одній із них журнал зауважує, що ціна зупинення російського ведмедя вже зараз дуже висока для Заходу – але стане ще вищою, якщо Захід нині нічого не робитиме. Видання нагадує, як президент Росії Володимир Путін сплюндрував Грузію, але світ пробачив йому, бо ж Росія надто важлива, щоб поривати з нею. Потім він проковтнув Крим, але світ прийняв це, бо ж Крим «усе одно взагалі мав лишатися російським». Тепер він проникає до Східної України, а світ усе вагається, бо ж проникнення – це ще не зовсім вторгнення. Але якщо Захід не встане проти Путіна зараз, він може виявити його в себе на порозі, мовиться у статті. Захід має показати Путіну, що подальші дії обійдуться йому дорого.
В іншій редакційній статті Economist зауважує, що одна річ бачити руку Москви в заворушеннях на Сході України, й зовсім інша – зібратися на силі й покласти цю руку на стіл. Європа лише сором’язливо каже, що розширить список російських громадян, яких стосуватимуться заборони на в’їзд і замороження активів. Америка ж, якій санкції відгукнуться значно менше, засвідчує більшу рішучість. Видання нагадує про ефективність односторонніх фінансових санкцій США, застосованих раніше, які через переважання американського долара у світових фінансах ставали по суті багатосторонніми. Таким чином, наприклад, 2005 року США, заморозивши кошти Північної Кореї в банку в Макао, змусили Пхеньян повернутися до столу переговорів. А санкції проти банків і компаній, пов’язаних із Революційною гвардією Ірану, разом із нафтовими санкціями змусили Тегеран пом’якшити свою позицію щодо ядерної програми.
Тим часом видання Foreign Policy публікує статтю Залмая Халілзада, колишнього посла США в ООН, який зауважує, що Путін «сміється з санкцій», і закликає нинішню адміністрацію США пригадати про стратегію Холодної війни, якщо вона хоче зупинити Росію в Україні. На його думку, «фінансова війна» нині замінює традиційні військові можливості, але події в Україні висвітлили ризик того, щоб занадто покладатися на фінансові інструменти й економічні санкції. Колишній дипломат, а нині політолог вважає, що рішення адміністрації Барака Обами не надавати Україні військової допомоги помилкове. Білий дім вважає, що доставка до України нової зброї може призвести до ескалації кризи й підірвати перспективи врегулювання з Росією. Насправді ж Москва значно імовірніше піде на переговори, якщо Путін усвідомить військову ціну, яку доведеться заплатити за тиск, пише автор. Вашингтон може створити умови для нової регіональної безпеки, якщо розбудить дух стратегії стримування часів Холодної війни, і підтримка нового уряду в Києві проти дестабілізації з боку Росії з часом дасть Україні змогу самій мати більші можливості стримувати Росію, наголошує аналітик.
А в щоденнику Washington Post колишній міністр внутрішньої безпеки США Майкл Чертофф нагадує, що Сполучені Штати мають дотримуватися своїх зобов’язань щодо безпеки в усьому світі, й одним із моментів цього є й Україна. Путін сприйняв пасивність США як дозвіл брати під свій контроль чи й завойовувати своїх сусідів, пише він. Путін по суті відкинув Будапештський меморандум про гарантії безпеки України, і те, що США теж не дотрималися цих гарантій, наводить на думку, що Росія ставиться до них як до пустих обіцянок. Світ, який сумнівається, чи підтримають США своїх союзників, став би набагато небезпечнішим світом, застерігає автор статті.
Американський журнал Time, зі свого боку, публікує статтю про те, що санкції США коштуватимуть Росії більше, ніж Америці. Американські урядовці визнають, що у США в разі запровадження економічних санкцій проти Росії вони теж будуть відчутні, і американські бізнесові інтереси занепокоєні цим – особливо ті, які інвестували чи заробили мільярди доларів у Росії. Але, пише автор, якщо США все ж підуть на такі санкції, навіть односторонні, бо Євросоюз не поспішає йти на такі заходи, зі свого боку, то вони дорого коштуватимуть російським компаніям і без підтримки європейців. При цьому відомий фахівець із російських питань, економіст Андерс Ослунд вважає, що в разі санкцій США проти чотирьох найбільших банків Росії, то ЄС, навпаки, може ще й виграти від цього економічно.
А британський щоденник Times пише в редакційній статті, що Захід не має іншого вибору, крім бути в єдності і встановити для Путіна межі, хоча ніхто не думає, що той поважатиме їх. Якщо воєнний авантюризм Путіна не вдається обмежити санкціями, пише газета, то Захід має повернутися спиною до стратегічної співпраці з Росією і почати активно планувати здоровіші відносини вже з наступником Путіна, який колись та прийде.
