Західна преса сьогодні переповнена суперечливими повідомленнями про події в Україні, які змінюються швидше, ніж їх устигають публікувати, а також аналізами становища. Одні статті закликають Захід до рішучих дій проти політики президента Росії, інші констатують недолугий стан українських силових структур, нездатних протистояти збройним сепаратистам і їхнім російським менторам.
Оглядач американського щоденника Washington Post Дейвід Іґнейшес міркує над ціною путінського авантюризму в Україні. За його словами, майбутнє України важить набагато більше для Росії Володимира Путіна, ніж для США чи Європи. Для Путіна це екзистенційна криза, для Заходу ж іще ні, і це засвідчила обмежена реакція США і Європи. Путін скористався з цієї асиметрії інтересів, коли захопив Крим і нині розбурхує заворушення у Східній Україні, можливо, як прелюдію до вторгнення – але в цьому процесі він може звернути асиметрію у протилежний напрямок, пише автор. Тепер це стає екзистенційною кризою і для Барака Обами, з необхідністю зберегти міжнародний порядок, що ґрунтується на певних правилах. У цьому полягає ризик для Путіна: якщо він найближчим часом не піде на деескалацію кризи шляхом переговорів із українцями в четвер у Женеві, він може зазнати довготривалих наслідків.
Обама не хоче перетворити Україну на поле війни чужими руками з Росією й чинить спротив пропозиціям озброїти українців, його стратегія полягає в тому, щоб змусити Путіна заплатити за його авантюризм у перспективі, пише оглядач. Якщо російський керівник не піде на швидку деескалацію кризи, США домагатимуться заходів, які можуть значно послабити Росію протягом наступних кількох років. Серед цих кроків можуть бути санкції проти експорту енергоносіїв і озброєнь із Росії, розміщення військ США, що є в розпорядженні НАТО, в державах Балтії і енергійні зусилля з метою зменшити залежність Європи від російського газу. І завдання Обами зараз, мовиться у статті, – переконати і союзників, і супротивників, що він готовий твердо стати за збереження міжнародного порядку. Якщо Обама не засвідчить такої рішучості, Путін піде далі, наголошує оглядач.
Аналітик Фонду Карнеґі (Carnegie Endowment) Джуді Демпсі пише на сайті фонду про важкі проблеми із захистом України для її влади у той час, коли Україна і Захід здали Крим Росії, що вочевидь посилило впевненість Володимира Путіна і підштовхнуло його до спроби захопити й інші частини України. Тепер, коли Крим уже списаний, Захід мав би знайти способи захистити решту України. І як би важко це не було і як би не боялися європейські країни заплатити ціну серйозних економічних санкцій, вибору немає, переконана автор. Уряди Європи не можуть дозволити Росії перекроювати кордони на власний розсуд. І Європа врешті має зробити вибір: захистити демократію, безпеку і кордони чи здатися перед путінською політикою, наголошує аналітик.
Тим часом в американському журналі Time журналіст Саймон Шустер, який висвітлює події на післярадянському просторі для кількох видань і агентств, пише, що Україна не готова до наслідків того, щоб проковтнути воєнну наживку Росії. Посилаючись на думки низки українських політиків і аналітиків, автор пише, що, пославши війська для придушення проросійських сепаратистів на Сході України, влада в Києві може стати на шлях видовищної поразки, бо ні її армія, ні спецслужби не готові до протистояння Росії.
А у британській газеті Daily Telegraph її головний зовнішньополітичний кореспондент Дейвід Блер звертає увагу, що антитерористична операція влади України створює ризик стати приводом для вторгнення Росії. За його словами, тимчасовий уряд України, як виглядає, зробив свій вибір, і тепер черга за Володимиром Путіним, який може вирішити, що вже влаштував собі достатньо виправдань для нападу, щоб «захистити російських співвітчизників в обстановці нестерпного хаосу». Тож влада в Києві, по суті, чекає на дії Путіна, як, власне, і всі її рішення ухвалювалися під впливом дій російського керівника, пише автор. І наступні дні чи тижні покажуть, чи перебуває доля Східної України в руках уряду, чи в руках Путіна.
У цьому ж щоденнику Daily Telegraph виступив і ветеран британської дипломатії Чарльз Кроуфорд. Колишній дипломат, який був послом Великої Британії в Боснії, Сербії й Польщі, пригадує страхітливу форму страти в давньому Китаї, коли від приреченого, розіп’ятого на дерев’яній рамі, шматочок за шматочком відрізали м’ясо, доки той не сконає, розтягуючи його агонію; нині політичну версію цього застосовує в Європі Росія проти України. Дипломат звертає увагу, що санкції проти Росії не вирішать головної проблеми: Путін може, побачивши втрати російської економіки, запитати росіян: «А що як ми заберемо «історичні російські землі», але якийсь час будемо мусити їсти саму брукву?» І гучна більшість росіян може вирішити, що на таку жертву варто піти. Це дає Путіну політичні можливості, недоступні західним лідерам, для яких будь-яке рівнозначне питання означатиме виборче самогубство. І Путін, здається, думає, що, повертаючи світ до подоби 19-го століття, коли великим державам миналося все, що вони чинили, він може сам встановлювати правила для цієї нової ситуації, створюючи нові реалії, шматочок за шматочком. Наразі це спрацьовує, пише автор.
Оглядач американського щоденника Washington Post Дейвід Іґнейшес міркує над ціною путінського авантюризму в Україні. За його словами, майбутнє України важить набагато більше для Росії Володимира Путіна, ніж для США чи Європи. Для Путіна це екзистенційна криза, для Заходу ж іще ні, і це засвідчила обмежена реакція США і Європи. Путін скористався з цієї асиметрії інтересів, коли захопив Крим і нині розбурхує заворушення у Східній Україні, можливо, як прелюдію до вторгнення – але в цьому процесі він може звернути асиметрію у протилежний напрямок, пише автор. Тепер це стає екзистенційною кризою і для Барака Обами, з необхідністю зберегти міжнародний порядок, що ґрунтується на певних правилах. У цьому полягає ризик для Путіна: якщо він найближчим часом не піде на деескалацію кризи шляхом переговорів із українцями в четвер у Женеві, він може зазнати довготривалих наслідків.
Обама не хоче перетворити Україну на поле війни чужими руками з Росією й чинить спротив пропозиціям озброїти українців, його стратегія полягає в тому, щоб змусити Путіна заплатити за його авантюризм у перспективі, пише оглядач. Якщо російський керівник не піде на швидку деескалацію кризи, США домагатимуться заходів, які можуть значно послабити Росію протягом наступних кількох років. Серед цих кроків можуть бути санкції проти експорту енергоносіїв і озброєнь із Росії, розміщення військ США, що є в розпорядженні НАТО, в державах Балтії і енергійні зусилля з метою зменшити залежність Європи від російського газу. І завдання Обами зараз, мовиться у статті, – переконати і союзників, і супротивників, що він готовий твердо стати за збереження міжнародного порядку. Якщо Обама не засвідчить такої рішучості, Путін піде далі, наголошує оглядач.
Аналітик Фонду Карнеґі (Carnegie Endowment) Джуді Демпсі пише на сайті фонду про важкі проблеми із захистом України для її влади у той час, коли Україна і Захід здали Крим Росії, що вочевидь посилило впевненість Володимира Путіна і підштовхнуло його до спроби захопити й інші частини України. Тепер, коли Крим уже списаний, Захід мав би знайти способи захистити решту України. І як би важко це не було і як би не боялися європейські країни заплатити ціну серйозних економічних санкцій, вибору немає, переконана автор. Уряди Європи не можуть дозволити Росії перекроювати кордони на власний розсуд. І Європа врешті має зробити вибір: захистити демократію, безпеку і кордони чи здатися перед путінською політикою, наголошує аналітик.
Тим часом в американському журналі Time журналіст Саймон Шустер, який висвітлює події на післярадянському просторі для кількох видань і агентств, пише, що Україна не готова до наслідків того, щоб проковтнути воєнну наживку Росії. Посилаючись на думки низки українських політиків і аналітиків, автор пише, що, пославши війська для придушення проросійських сепаратистів на Сході України, влада в Києві може стати на шлях видовищної поразки, бо ні її армія, ні спецслужби не готові до протистояння Росії.
А у британській газеті Daily Telegraph її головний зовнішньополітичний кореспондент Дейвід Блер звертає увагу, що антитерористична операція влади України створює ризик стати приводом для вторгнення Росії. За його словами, тимчасовий уряд України, як виглядає, зробив свій вибір, і тепер черга за Володимиром Путіним, який може вирішити, що вже влаштував собі достатньо виправдань для нападу, щоб «захистити російських співвітчизників в обстановці нестерпного хаосу». Тож влада в Києві, по суті, чекає на дії Путіна, як, власне, і всі її рішення ухвалювалися під впливом дій російського керівника, пише автор. І наступні дні чи тижні покажуть, чи перебуває доля Східної України в руках уряду, чи в руках Путіна.
У цьому ж щоденнику Daily Telegraph виступив і ветеран британської дипломатії Чарльз Кроуфорд. Колишній дипломат, який був послом Великої Британії в Боснії, Сербії й Польщі, пригадує страхітливу форму страти в давньому Китаї, коли від приреченого, розіп’ятого на дерев’яній рамі, шматочок за шматочком відрізали м’ясо, доки той не сконає, розтягуючи його агонію; нині політичну версію цього застосовує в Європі Росія проти України. Дипломат звертає увагу, що санкції проти Росії не вирішать головної проблеми: Путін може, побачивши втрати російської економіки, запитати росіян: «А що як ми заберемо «історичні російські землі», але якийсь час будемо мусити їсти саму брукву?» І гучна більшість росіян може вирішити, що на таку жертву варто піти. Це дає Путіну політичні можливості, недоступні західним лідерам, для яких будь-яке рівнозначне питання означатиме виборче самогубство. І Путін, здається, думає, що, повертаючи світ до подоби 19-го століття, коли великим державам миналося все, що вони чинили, він може сам встановлювати правила для цієї нової ситуації, створюючи нові реалії, шматочок за шматочком. Наразі це спрацьовує, пише автор.
