На українсько-російському кордоні в Cумській області посилені прикордонні наряди. Начальник відділу прикордонної служби «Юнаківка» Юрій Михайлюк каже, що у разі вторгнення російського війська, задача прикордонників – відтягнути час. Багато чого залежить від розвідки, котра має якомога раніше повідомити про розгортання військ агресора. У випадку, якщо така інформація надійде вчасно і українська армія встигне перегрупувати свої підрозділи – прикордонники не перетворяться на «камікадзе», що можуть залишитися фактично сам-на-сам із елітними російськими дивізіями, що стоять останнім часом перебувають неподалік українського кордону Тим часом пасажиропотік через автомобільний пункт пропуску «Юнаківка» за останній час зменшився втричі.
Прикордонниця собака Чара шукає збою та вибухівку на автомобільному пункті пропуску «Юнаківка» на кордоні між Україною та Росією. Хоча за породою вона російський тер’єр, асе ж віддано служить в українській Державній прикордонній службі.
Її інструктор Микола Костюшенко каже, що його чорній і пухнастій вихованці подобається служити. Службовий пес запах пороху поки що не відчуває. На відміну від людей. На кордоні – окопи, мішки з піском амбразури через які видно російський пункт пропуску.
Далекобійник, росіянин Сергій їде з Москви до Стамбула через Київ та Одесу. Про останні події в Україні майже нічого не знає і щиро дивується, що до Криму увійшли не українські, а російські війська.
«Російські – не українські? – щиро вигукує він. – Ось бачите, а я не знаю нічого». Але воювати з Україною Сергій не піде в жодному разі, навіть якщо його визнають дезертиром і посадять у в’язницю, запевняє він. «Простіше у в’язницю, тому, що той, хто хоче воювати, скоріш за все, там ще не був», – зауважує Сергій.
Прикордонники кажуть, що пасажиропотік через «Юнаківку» зменшився втричі. А от прикордонників тут стало більше. Наскільки – військова таємниця.
Велика надія на розвідку
Майор Юрій Михайлюк їде назустріч посиленому прикордонному наряду вздовж державного кордону. Дорогою говоримо з ним про косулю, котра блискавкою проскочила через кордон та про те, на який час прикордонники зможуть затримати путінські війська у випадку вторгнення російського агресора на цій ділянці кордону. Майор Михайлюк пояснює, що дуже багато залежить від розвідки.
– Максимум чого ми можемо добитися – відтягнути час, щоб перегрупувати свої війська, підрозділи.
– На скільки приблизно?
– Це буде залежати від того, наскільки завчасно надійде інформація.
Ділянка кордону, за яку відповідає відділ «Юнаківка», складає понад 70 кілометрів.
Командир помічає за контрольною смугою російський наряд. За міждержавними угодами, знімати на камеру – не можна..
А за військовим етикетом прикордонники України та Росії при зустрічі і зараз віддають один одному честь. «Якщо наряди близько – один біля одного, віддають військові вітання, продовжують нести службу далі, виконують свої завдання», – зауважує майор Михайлюк.
За Батьківщину готові йти на смерть
Бачимо, як за невеличким пагорбом розтягнулися десятки зо два людей. Це посилений прикордонний наряд. Деякі з цих новобранців на кордоні лише тиждень. Один із них Володимир ще в радянські часи служив на Кавказі.
«Задоволення дуже мало, – не зупиняючи ходу, каже Володимир, – Можна сказати ніякого задоволення немає, ні духовного, ні морального. Тому що виходить, жили-дружили-любили один одного, а зараз – виявляється, ми повинні бути по різні сторони кордону. Задача прикордонника – не стримувати дивізію. Наша задача – виконувати охорону державного кордону. Всі рішення приймає головнокомандувач», – зауважує Володимир.
Запитую його: «Але, все ж таки, якщо Вам доведеться стримувати тут.., то чи може це означати, що Вам, скоріш за все, доведеться загинути?» «Ну що ж, за Батьківщину прийдеться...» – почув у відповідь.
Прикордонний наряд відходить. Йдуть вздовж перекопаної смуги землі, за нею – російське поле і десь там, зовсім недалеко, Кантемирівська танкова і Таманська мотострілецька дивізії. А в українського прикордонного наряду – автомати Калашникова та високий бойовий дух!
Прикордонниця собака Чара шукає збою та вибухівку на автомобільному пункті пропуску «Юнаківка» на кордоні між Україною та Росією. Хоча за породою вона російський тер’єр, асе ж віддано служить в українській Державній прикордонній службі.
Її інструктор Микола Костюшенко каже, що його чорній і пухнастій вихованці подобається служити. Службовий пес запах пороху поки що не відчуває. На відміну від людей. На кордоні – окопи, мішки з піском амбразури через які видно російський пункт пропуску.
Далекобійник, росіянин Сергій їде з Москви до Стамбула через Київ та Одесу. Про останні події в Україні майже нічого не знає і щиро дивується, що до Криму увійшли не українські, а російські війська.
«Російські – не українські? – щиро вигукує він. – Ось бачите, а я не знаю нічого». Але воювати з Україною Сергій не піде в жодному разі, навіть якщо його визнають дезертиром і посадять у в’язницю, запевняє він. «Простіше у в’язницю, тому, що той, хто хоче воювати, скоріш за все, там ще не був», – зауважує Сергій.
Прикордонники кажуть, що пасажиропотік через «Юнаківку» зменшився втричі. А от прикордонників тут стало більше. Наскільки – військова таємниця.
Велика надія на розвідку
Майор Юрій Михайлюк їде назустріч посиленому прикордонному наряду вздовж державного кордону. Дорогою говоримо з ним про косулю, котра блискавкою проскочила через кордон та про те, на який час прикордонники зможуть затримати путінські війська у випадку вторгнення російського агресора на цій ділянці кордону. Майор Михайлюк пояснює, що дуже багато залежить від розвідки.
– Максимум чого ми можемо добитися – відтягнути час, щоб перегрупувати свої війська, підрозділи.
– На скільки приблизно?
– Це буде залежати від того, наскільки завчасно надійде інформація.
Ділянка кордону, за яку відповідає відділ «Юнаківка», складає понад 70 кілометрів.
Командир помічає за контрольною смугою російський наряд. За міждержавними угодами, знімати на камеру – не можна..
А за військовим етикетом прикордонники України та Росії при зустрічі і зараз віддають один одному честь. «Якщо наряди близько – один біля одного, віддають військові вітання, продовжують нести службу далі, виконують свої завдання», – зауважує майор Михайлюк.
За Батьківщину готові йти на смерть
Бачимо, як за невеличким пагорбом розтягнулися десятки зо два людей. Це посилений прикордонний наряд. Деякі з цих новобранців на кордоні лише тиждень. Один із них Володимир ще в радянські часи служив на Кавказі.
«Задоволення дуже мало, – не зупиняючи ходу, каже Володимир, – Можна сказати ніякого задоволення немає, ні духовного, ні морального. Тому що виходить, жили-дружили-любили один одного, а зараз – виявляється, ми повинні бути по різні сторони кордону. Задача прикордонника – не стримувати дивізію. Наша задача – виконувати охорону державного кордону. Всі рішення приймає головнокомандувач», – зауважує Володимир.
Запитую його: «Але, все ж таки, якщо Вам доведеться стримувати тут.., то чи може це означати, що Вам, скоріш за все, доведеться загинути?» «Ну що ж, за Батьківщину прийдеться...» – почув у відповідь.
Прикордонний наряд відходить. Йдуть вздовж перекопаної смуги землі, за нею – російське поле і десь там, зовсім недалеко, Кантемирівська танкова і Таманська мотострілецька дивізії. А в українського прикордонного наряду – автомати Калашникова та високий бойовий дух!
