Рим – Київський Майдан став гарним рухом протесту, який все ще триває, але від протестів слід переходити до пропозицій для розвитку громадянського суспільства. Таку думку в інтерв’ю Радіо Свобода висловив італійський дослідник повстанських рухів Рокко Д’Амброзіо, професор Папського Грегоріанського університету. У стінах цього закладу відбувся семінар, на якому українську єврореволюцію обговорювали з точки зору етики й моралі.
– Чимало європейців сумніваються у демократичності українського Майдану, а саме, чи доцільним було повалення законно обраного президента, замість того, щоб дочекатися нових виборів. Як би Ви пояснили це?
– Якщо президент чи уряд обрані легітимно, це не означає що з етичної точки зору до них не може бути претензій. Уряд може і помилитися. І в цьому випадку є громадянський обов’язок реагувати, протестувати мирними засобами, протистояти владі і навіть повалити її. Трапляються часто уряди, обрані демократично, але потім стають корумпованими і руйнуються. Гітлер був обраний законно, а потім став диктатором, та це надзвичайний приклад. Я швидше маю на увазі приклади «м’яких диктатур». Це уряди, які видаються демократичними, але в середині мають антидемократичні важелі впливу і керівництва, не поважаючи фундаментальних прав і свобод людини. Нині Росія перебуває у такій ситуації. Подібне було і в Україні.
– Наскільки складно боротися із такою диктатурою?
– «М’яку диктатуру» побороти набагато важче, ніж «диктатуру жорстку». По-перше, переважна більшість населення не усвідомлює того, що відбувається: високий рівень корупції, упереджене правосуддя, нехтування прав людини і так далі. Політично непідготовлена особа думає, що живе у демократичному суспільстві, а насправді тихо-тихо входить у диктатуру. І по-друге, люди, можливо, відволікаються від нагальних проблем і не замислюються над політичним перебігом подій, також переконані, що живуть у демократичних умовах, однак поволі сповзають до диктатури.
– Як би Ви охарактеризували феномен київського Майдану?
– На самому початку як протест проти антиєвропейського курсу уряду Майдан був гарним протестним рухом. Але якщо це триває довго, натовп людей на площі стає проблематичним, ним важко керувати. Тож, ситуація на Майдані загострилася як з боку маніфестантів, так і з боку міліції, яка почала вбивати людей. Насильство часто породжує насильство. Отож, Майдан – це рух, який почався добре, але поки що мені важко його аналізувати повністю, бо цей рух ще в дії. Україна ще на довгому шляху і не лише через проблему відділення Криму. Нині в Україні громадянський протест слід перетворювати на громадянський розвиток. Необхідно перейти від протесту до пропозицій.
– Майбутні президентські вибори можуть стати однією з таких пропозицій?
– Питання не тільки у виборі президента. На виборах мають обрати одну людину, але вона не матиме чарівної палички для запровадження змін. Український народ вистражданий тепер, він зазнав несправедливості. Тож, якщо ти протестуєш, тепер треба запровадити пропозиції, зокрема, починати політичне виховання підростаючого покоління. Важливо пояснювати дітям, що трапилося, чому так трапилося і таким чином готувати нову політичну еліту.
– Частина українців приречено ставиться до нинішньої ситуації в країні, мовляв, марно протестувати далі, бо маємо потужного агресивного сусіда. Яка роль фаталізму в такий критичний моменти для нації?
– Фаталізм притаманний також і католицькому суспільству. Фаталізм панує тоді, коли людині важко зрозуміти смисл Божого провидіння, бо, можливо, думає, що Бог повинен командувати нами, як маріонетками, але Бог залишає нас вільними у нашому виборі. Тож, не треба піддаватися і миритися із неприйнятною ситуацією. Якби так думали усі в колишній радянській імперії, тоді Берлінський мур стояв би і досі. Малий рух породжує великий рух і великі події. Ні, не треба терпіти й миритися, навіть якщо і маєте такого сусіда. Із цим сусідом можна боротися мирними і демократичними засобами.
– Чимало європейців сумніваються у демократичності українського Майдану, а саме, чи доцільним було повалення законно обраного президента, замість того, щоб дочекатися нових виборів. Як би Ви пояснили це?
– Якщо президент чи уряд обрані легітимно, це не означає що з етичної точки зору до них не може бути претензій. Уряд може і помилитися. І в цьому випадку є громадянський обов’язок реагувати, протестувати мирними засобами, протистояти владі і навіть повалити її. Трапляються часто уряди, обрані демократично, але потім стають корумпованими і руйнуються. Гітлер був обраний законно, а потім став диктатором, та це надзвичайний приклад. Я швидше маю на увазі приклади «м’яких диктатур». Це уряди, які видаються демократичними, але в середині мають антидемократичні важелі впливу і керівництва, не поважаючи фундаментальних прав і свобод людини. Нині Росія перебуває у такій ситуації. Подібне було і в Україні.
– Наскільки складно боротися із такою диктатурою?
– «М’яку диктатуру» побороти набагато важче, ніж «диктатуру жорстку». По-перше, переважна більшість населення не усвідомлює того, що відбувається: високий рівень корупції, упереджене правосуддя, нехтування прав людини і так далі. Політично непідготовлена особа думає, що живе у демократичному суспільстві, а насправді тихо-тихо входить у диктатуру. І по-друге, люди, можливо, відволікаються від нагальних проблем і не замислюються над політичним перебігом подій, також переконані, що живуть у демократичних умовах, однак поволі сповзають до диктатури.
«М’яку диктатуру» побороти набагато важче, ніж «диктатуру жорстку»
– Як би Ви охарактеризували феномен київського Майдану?
– На самому початку як протест проти антиєвропейського курсу уряду Майдан був гарним протестним рухом. Але якщо це триває довго, натовп людей на площі стає проблематичним, ним важко керувати. Тож, ситуація на Майдані загострилася як з боку маніфестантів, так і з боку міліції, яка почала вбивати людей. Насильство часто породжує насильство. Отож, Майдан – це рух, який почався добре, але поки що мені важко його аналізувати повністю, бо цей рух ще в дії. Україна ще на довгому шляху і не лише через проблему відділення Криму. Нині в Україні громадянський протест слід перетворювати на громадянський розвиток. Необхідно перейти від протесту до пропозицій.
– Майбутні президентські вибори можуть стати однією з таких пропозицій?
– Питання не тільки у виборі президента. На виборах мають обрати одну людину, але вона не матиме чарівної палички для запровадження змін. Український народ вистражданий тепер, він зазнав несправедливості. Тож, якщо ти протестуєш, тепер треба запровадити пропозиції, зокрема, починати політичне виховання підростаючого покоління. Важливо пояснювати дітям, що трапилося, чому так трапилося і таким чином готувати нову політичну еліту.
– Частина українців приречено ставиться до нинішньої ситуації в країні, мовляв, марно протестувати далі, бо маємо потужного агресивного сусіда. Яка роль фаталізму в такий критичний моменти для нації?
Фаталізм панує тоді, коли людині важко зрозуміти смисл Божого провидіння, але Бог залишає нас вільними у нашому виборі