(Рубрика «Точка зору»)
Те, що сьогодні відбувається в Україні, на віддалі видається сном. Здавалось такий монолітний режим Януковича, який за короткий період часу зумів підім’яти під себе всю систему влади, за яку вели боротьбу між собою колишні «вожді нації», рухнув, але все ж встиг видати голосний «останній подих».
Режим виявився ні чим іншим, як гіпертрофованим утворенням, яке трималося на залякуванні та круговій поруці. Крім того через внутрішні чвари і суперечки він виявився повністю трухлявим зсередини і його падіння було лише справою часу. Правда, «лютнева революція» ціною більше ніж 100 життів Героїв Небесної Сотні, тільки пришвидшила його падіння. Влада як і в 2004 році просто «звалилася» на голови новим провидцям. Але якщо після Помаранчевої революції це було закономірним явищем, то в даний момент просто випадковістю: певні люди в потрібний час знаходились в потрібному місці. Ніхто за нового месію не боровся, народ України виборював своє право на достойне життя.
Однак, потрібно пам’ятати і класиків, як би ми до них не відносились. «Всяка революція лише тоді чогось варта, якщо вона вміє захищатись» – висловлювався один з них, і це були не пусті слова: захищатись як в прямому розумінні цього слова, так і пропонувати реальну альтернативу дій нової влади старому режиму. Але чи є реальне усвідомлення того, що ми маємо в даний час і якими методами ми це маємо змінити? Вважаю, що – ні! Все відбувається як на каруселі – щось робиться, щоб робилося, а що з цього вийде – побачимо.
Побачили. Кадр Перший – Крим. Це важкий урок для теперішньої влади, яка недооцінила сепаратизм і переоцінила свою «месійність». Помилки не прощаються і вони дорого обходяться наступникам. У свій час один з найбільших грішників людства любив повторювати: «Німеччина змушена взяти під охорону своїх одноплемінників перед нестерпним терористичним режимом Чехословаччини». (Адольф Гітлер, 15 березня 1939 року). Вам не приходять на думку жодні паралелі з нинішнім днем? Думаю, вони очевидні!
Одною революційністю далеко не зайдеш. Маємо нині багато революціонерів, багато політиків, але саме державних діячів – одиниці. Державний діяч має бачити трохи далі від політика і в багатьох випадках, поступатись своїми політичними амбіціями заради вирішення саме державних інтересів. В 1913 році вийшла праця Томаша Гаррика Масарика «Росія та Європа». Серед іншого щодо Росії він написав таке: «Крім Росії Толстого, якою захоплююсь, є й інша Росія, якою я зовсім не захоплююсь, це Росія самодержавства, Росія авторитативної традиції. А цього ви, натхненні слов’янофіли, у своєму захоплені не хочете бачити».
Зона небезпеки – Крим
Захопившись революційною романтикою і буденною традицією поділу влади після того, як її подарував народ, теперішня влада фактично «проґавила» Крим. Це буде важким уроком для всієї України, хоча не все ще втрачено. Якщо російська сторона хоче бачити майбутнє в українсько-російських відносинах і не бачити на своїх кордонах НАТОвські системи ПРО, вона має подивитись на майбутнє Криму не тільки із сепаратистських, але і геостратегічних позицій. За оцінками, приєднання Криму як суб’єкта Російської Федерації може обійтися Росії майже в 100 мільярдів доларів США. Крім того, російська сторона має повернути Україні всю власність, яка створена на території Криму, починаючи з 1991 року. Попередня оцінка майнових претензій України Росії може бути оцінена в 700 мільярдів доларів США і це без оцінки стратегічних запасів нафти і газу, які освоєні українською стороною і фінансувались з Державного бюджету України.
Крім того, за даними офіційних джерел, Кримський півострів абсолютно залежний від постачань газу та електрики з території України. Усі джерела видобутку електричної енергії в Криму, враховуючи сонячні та вітроелектростанції, за 2013 рік виробили 16% від обсягу спожитої на Кримському півострові електричної енергії. Електричних мереж, що з’єднують Кримський півострів з Росією через Керченську протоку, не існує. Другий варіант – будівництво високовольтних ліній електропередачі з Таманського півострова через Керченську протоку сумарною пропускною спроможністю не менше 1800 мегават, тобто це потреба в будівництві тих самих чотирьох ліній, які є на сьогодні з материкової частини України. Зона Північного Кавказу в Російській Федерації є електродефіцитною. Створення відповідних генеруючих потужностей на півострові складатиме відповідно щонайменше 4 мільярдів доларів США, і це без врахування будівництва інфраструктури (газопроводи, повітряні лінії електропередачі тощо), а разом вартість перевищує 5 мільярдів доларів, а ще – це роки роботи.
Крим не може бути територією Росії. Майбутнє Криму – це нейтральна територія з широкою політичною та економічною автономією в складі України. На сьогодні між Україною та Росією, не здійснено делімітацію морських просторів в Азовському та Чорному морях, а також у Керченській протоці. Анексія Криму фактично закриває прохід українського флоту в Азовське море. Єдиний вихід – будівництво шлюзованого каналу на півночі Криму. Якщо буде допущена анексія Криму – геостратегічне середовище в Чорноморсько-Середземноморському регіоні зміниться кардинально.
Програма уряду
«Не боятись (політично) і не красти (економічно) – іншої програми у нас не може бути» – це теза з виступу Масарика в 1913 році. Дійсно, це пророчі слова. Чи здатний на це теперішній уряд? В даному випадку йде загравання з Майданом через створення різного роду люстраційних комітетів та антикорупційних бюро, з іншого – кинули шапку по колу до всього світу – може хтось щось дасть, а ми вже тут поділимо. Щодо другого – то дадуть і немало. Щодо першого – першоосновою має стати Держава, а вже потім революційна доцільність.
Україна потребує чітких дій для стабілізації економічної ситуації в країні. уряд Арсенія Яценюка запропонував програму, яка включає актуальні і логічні кроки, але також не можна не відмітити відсутність шляхів досягнення цілей.
З огляду на останні події, Уряд мав би почати шукати інші міжнародні засоби захисту від зовнішньої військової агресії. Саме тому Програмі уряду бракує чітко закріпленого вектора на інтеграцію до НАТО. Лише приєднання до НАТО зможе надати гарантії цілісності і територіальної недоторканності країни. І чітко дотримуватись Масарикового гасла: не боятись. і вірити в себе.
Окрім того, залучення кредитування від ЄС та МВФ, про поновлення переговорів з яким також зазначено у програмі уряду, стане важливим кроком не лише на шляху стабілізації ситуації та відвернення загрози дефолту, але також сприятиме проведенню реформ у країні. МВФ надає кредити на умовах дотримання виконання певних вимог, серед яких можуть бути запровадження болючих на непопулярних реформ. Програма уряду передбачає дотримання умов як від МВФ, так і від ЄС, що є однозначно позитивним сигналом. Однак, помилковими є висловлювання керівників уряду про те, що вони виконають всі вимоги МВФ. Якщо таке станеться, то тоді це буде не уряд України, а уряд Міжнародного валютного фонду.
Ми маємо чітко усвідомлювати ризики, які сьогодні постають перед державою і в політичному, і в суто економічному плані.
Відлік часу роботи нової влади пішов. Оцінку їй дасть народ на майбутніх президентських виборах.
Я б дуже не хотів повторення того, що відбулося в 2010-му… Не варто давати шанс ще одному дежавю.
Богдан Данилишин – академік НАН України
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
