Через місяць після скинення Януковича досі шукають зниклих майданівців

Через місяць після скинення Віктора Януковича, активісти Євромайдану все ще шукають близько 180 зниклих українців. Поширюється страх, що можливо ніколи не вдасться дізнатися про справжню кількість загиблих і про те, що саме сталося під час революційного апогею. Радіо Свобода розмовляло із родинами зниклих на Майдані в Києві.

Фаїна Таран вважає, що бачила свого сина Івана востаннє по телевізору. Як і більшість українців, 66-річна Фаїна була прикута до новин 20 лютого під час кривавих сутичок у Києві. Випадково камера зупинилась на її 39-річному синові Іванові, активісту на передовій.

У двох його товаришів стріляли, а поранений Іван кинувся на офіцерів «Беркута». Він зник у бою, в якому майданівці використовували щити і дубинки.

Можливо, очі Фаїни обманули її? Наступного дня їй зателефонував приятель Івана. «Ваш син зник. Його забрав «Беркут», – сказав чоловік. Розповідаючи про це, голос матері тремтів, а на очі наверталися сльози. Від того дня Івана ніхто не бачив.

Через місяць після скинення Віктора Януковича активісти Євромайдану все ще шукають 183 українців, які зникли в хаосі сутичок та революції. Це натякає на тривожну істину: справжня кількість загиблих невідома, а про обставини цих зникнень ми можемо ніколи не дізнатися.

Фаїна боїться найгіршого, але не знає, що саме сталося. «У нас навіть немає надгробку. Коли поховаєш когось, можеш хоча б навідатися на кладовище. Я не знаю, де його шукати чи на що сподіватися. Я не знаю, що можу зробити», – каже жінка.

Кургани квітів і велика кількість лампадок і досі наповнюють майдан Незалежності в Києві, а нескінченна туга попереду. Обличчя Івана Тарана лише одне з десятків, які нав’язливо дивляться з оголошень про зниклих безвісти. Кількість загиблих та зниклих затьмарили почуття ейфорії від повалення Януковича.

Згідно з даними громадської організації «Євромайдан SOS», кількість загиблих на 18 березня зросла до 119, включаючи 17 міліціонерів.

«Євромайдан SOS» також зареєстрував близько 700 зниклих від початку протестів у минулому році, доля 183 осіб досі не відома.

Хтось каже, що частина людей могла згоріти під час пожежі в Будинку профспілок на майдані Незалежності. Інші підозрюють, що деякі активісти були викрадені, вбиті, а їхні останки спалені.

Назарій Боярський, активіст «Євромайдану SOS», каже, що пожежа в Будинку профспілок, за офіційними даними, забрала життя п’ятьох осіб, і не має доказів, які б підтримали жахливі чутки про більшу кількість.

Боярський закликав до обережного оптимізму щодо решти загиблих, вказуючи на відому справу Дмитра Булатова, який зник у січні, і багато хто вважав його загиблим. Він знайшовся через вісім днів, хоч і пройшов через катування.

Хтось може і не підозрювати, що його вважать зниклим – активіст

Назарій Боярський говорить про декілька категорій зникнень у Києві.

Хтось зник, тому що його затримали. Хтось зник, тому що проходив лікування в підпільних лікарнях. Хтось повернувся до звичного життя і навіть не підозрює, що його вважають «зниклим». А певна кількість людей взагалі не має нічого спільного з подіями на Майдані.

Разом з тим чимало осіб справді зникли, їх розшукують родичі. Так, Світлана Бєлоусова, 38-річний перукар з Умані Черкаської області, каже, що родина востаннє чула про її двоюрідного брата, 52-річного Андрія Самойленка, київського шкільного вчителя, 25 січня. Того дня він сказав, що йде підтримати Майдан. Він залишив свій паспорт вдома, і відтоді про нього нічого не відомо, телефон його не відповідає.

Згаданий випадок із Іваном Тараном, його очевидна сутичка з «Беркутом», вказує на можливість чогось більш лихого.

Цього тижня Фаїна Таран та її 18-літня онука Наталія вже втретє приїхали до Києва зі свого рідного міста на заході Рівненської області, щоб дати телевізійні інтерв’ю з метою розширити пошук сина і батька. Вони розмістили його фото на білбордах у центрі Києва. Фаїна зараз опікується трьома дітьми Івана: 18-річною Наталією, 15-річним Олександром та 12-річною Мар’яною в незаможному селищі Квітневе.

«День і ніч я сподіваюсь, що він живий і що повернеться, що вони допоможуть мені знайти його. Я просто не знаю», – бідкається Фаїна Таран.

Над матеріалом працювали Tom Balmforth і Анна Шаманська