Керівника «Руського культурного центру» перевіряє люстраційний комітет Рівного

Рівне – На засіданні люстраційного комітету Рівненщини його учасники вимагали від ще не призначеного остаточно кандидата на посаду начальника обласного СБУ Дмитра Зайцева перевірити діяльність «Руського культурного центру» та його керівника Михайла Кириллова. Поштовхом до цього стала стаття під назвою «Робота над помилками» , яка з’явилася минулого тижня в інформаційно-аналітичній газеті «Крымское эхо». Підзаголовок статті – «Росія не повинна полишити росіян, котрі живуть у Західній Україні».

«Головною рушійною силою для силового захоплення влади стали націоналісти Західної України (хоча правильніше їх називати на націоналістами, а нацистами, оскільки за визначенням націоналісти – це ті, хто відстоює об’єктивні інтереси власної держави, спрямовані на її процвітання, а не нав’язують державі і її громадянам кимось придуману ірраціональну нацистську ідеологію під гаслом «Україна понад усе». Але самі вони нічого не домоглися б – їхній успіх обумовлений опорою в суспільстві, в масах населення знову ж таки західної України. Саме тут, в цьому регіоні, зосереджені антиросійські настрої, які згодом поширюються по всій країні…» (Цитата зі статті)

Автором цієї публікації до ранку 11 березня був зазначений Михайло Кириллов, з поданим фото автора. У ній йдеться про те, що в Західній Україні нацисти поширюють антиросійські настрої, які, мовляв, і зробили революцію. Наступного дня редакція змінила автора на невідомого рівнянам Ніколая Бахмутова і вибачилась перед тим же Бахмутовим «за помилково приписане авторство іншій людині». Працівник, який допустив халатність, покараний – зазначено в статті.

«Невидимка» Бахмутов як дзеркало українофобства

Однак фото автора на прізвище Бахмутов на сайті газети так і не з’явилося. Рівняни підозрюють, що такої людини взагалі немає. У статті детально описані заходи, які проводив останнім часом «Руський культурний центр» Рівненщини – зі словами «ми провели… згадана і річниця Брусилівського прориву, і «фільм по Героя Радянського Союзу Кузнецова» тощо. Щоб з’ясувати особу автора, Радіо Свобода зателефонувало до Михайла Кириллова, який, з його слів, перебував на якомусь конгресі.

​– Тут навколо статті, яка була Ваша, а потім стала не Ваша, така колотнеча почалася…

– А це й не моя…

– Але там автор, який розповідає про Рівненщину – може, Ви його знаєте?

– Ну це ж можна знати, бо аналогічна в мене була – «Збереження етнокультурних цінностей»… Я ще не читав її, до речі.

Керівник «Руського культурного центру» Михайло Кириллов свого часу закінчив Львівський медичний інститут, упродовж довгого часу очолював Рівненський онкодиспансер, нині є директором приватної медичної фірми, депутат Рівнеради, член Партії регіонів. Упродовж довгого часу за допомогою німецьких та російських партнерів сприяв у лікуванні за кордоном десятків рівнян.

Чотири роки тому Михайло Кириллов лобіював спорудження у Рівному на пагорбі Слави російського духовного центру з храмом Олександра Невського. Однак громада Рівного кілька разів пікетувала міськраду й не дозволила надати землю під це будівництво. Цій же події передувала стаття пана Кирилова в газеті товариства «Глаголъ», де він ототожнює Україну з Малоросією й розповідає, що Тарас Шевченко жодного разу не вжив слова «Україна» в «Кобзарі».

Чи скаже Кириллов-старший «Ні – війні!»?

Втім, рівняни пам’ятають і високу оцінку з боку голови «Руського культурного центру» Михайла Кириллова особистості засновника «Поліської Січі» Бульби-Боровця. Тоді росіянин зазначав, що Боровець боровся за волю власного народу, не знищував цивільне населення і намагався завадити братовбивчій війні між українцями й поляками.

Нині ж рівняни чекали появи керівника «Руського культурного центру» на хоча б одному з антивоєнних мітингів. Однак серед великої кількості місцевих росіян Михайло Юрійович Кириллов так і не з’явився.

Втім, на цих мітингах незмінно був присутній Михайло Михайлович Кириллов – син Михайла Юрійовича, віднедавна голова Рівненської обласної ради.


Саме кандидатуру Михайла Кириллова-молодшого як компромісного кандидата на посаду керівника самоврядного органу «пробивав» революційний рівненський Майдан. Що, власне, засвідчує – русофобії, як на Рівненщині, так і загалом у Західній Україні, в принципі не існує. Саме про це говорили і досі говорять на мітингах і поза ними російськомовні жителі Рівненщини, коли звертаються через журналістів до своїх рідних і близьких у Росії.