На Львівщину приїжджає дедалі більше кримських татар

Львів – З огляду на загострення ситуації на Кримському півострові, понад 600 кримських татар, з яких майже половина – діти, віднедавна тимчасово живуть на Львівщині. Хтось – у сім’ях, а більшість – у санаторіях і реабілітаційних центрах. До кінця тижня в області очікують ще кілька десятків кримчан, зокрема – і родини військовослужбовців.

Родину Муждабаєвих з Білогорська, що біля Сімферополя, зустріла 5 березня на львівському вокзалі. Гостей привезли у Великий Любінь, в реабілітаційний центр. За цей час із Криму до них приїхали ще рідні, жінки з дітьми. Чоловіки залишились вдома, об’єднались у загони самооборони.

Аліє Муждабаєва з чоловіком спілкується щодня телефоном і щоразу чує невтішну новину, що ситуація на батьківщині дуже напружена. У Великому Любіні жінка спокійна передусім за дітей. «Тут дуже дружньо налаштовані люди, розуміють нашу ситуацію. Вірю, що ми тут не затримаємось надовго, бо і я, і діти дуже хочемо додому», – розповіла жінка.

Її донька Фатіме найбільше сумує за татом, який поки лише обіцяє, що приїде. Вдома залишились всі її забавки і кури, за якими доглядала. А ось нових друзів у Великому Любіні вже знайшла. Дівчинка, як і ще шестеро дітей з Криму, відвідує місцеву школу. Все необхідне шкільне приладдя їм купили великолюбінці.

«Тут добре, ми всі разом спілкуємось і бавимось. Лише сумую за татом», – каже дівчинка.

Люди допомагають, чим можуть

Жодного мовного бар’єру зі своїми новими однокласниками Фатіме не відчуває: якщо вона чогось не розуміє українською, школярі переходять на російську. Тим часом Фатіме навчила їх татарською «добрий день». А ще каже рідною мовою, що дуже хоче додому.

На запитання, чому Фатіме приїхала у Великий Любінь з мамою, її однокласники відповідають чітко, що Крим захопила Росія.

«Крим є українським, а не російським. Україна є самотня і хоче мати волю свою. До нас приїхали люди з нашої рідної країни, які борються за волю», – пояснювали школярі.

Нині у Великому Любіні у реабілітаційному центрі живе 25 кримських татар, ще 6 – у місцевої родини. Працівники центру працюють на волонтерських засадах. Продукти для кримців приносять селяни з Великого Любіня і довколишніх сіл. Місцевий підприємець Володимир зі своїми друзями теж збирається привезти необхідні речі і продукти.

«Така дезінформація про Львів і наш край, а у нас тут дуже добрі люди, а не «фашисти». Нехай оцінять нашу гостинність», – каже підприємець.

Доля повернулась

Про те, що у Великому Любіні доведеться опікуватись кримськими татарами, які втікатимуть від російської агресії, селищний голова Степан Буняк і подумати ніколи не міг. Хоча зізнається, що насправді оцінює це як повернення долі. Бо у 1947 році його тоді 9-річного тата з батьками енкаведисти виселили з Тернопільщини у республіку Комі. Сім’ю просто залишили вмирати у мисливському будинку – без їжі, пічки і знарядь для праці.

«Той, хто супроводжував, сказав: «Подихайте». Через дві години приїхали кримські татари, яких туди виселили раніше. Вони привезли пічку-буржуйку, навчили жити в екстремальних умовах. Весною приїхали енкаведисти перевірити, чи всі вже вмерли, бо люди масово гинули. Мій батько знав татарську і досі пам’ятає кілька фраз, довший час підтримував з кримськими татарами стосунки», – розповідає Степан Буняк.

Тоді, у 1947 році, галичан врятували кримські татари, а тепер ті віддячують їм тим самим – добром.