Латвія з тривогою спостерігає за подіями в українському Криму, бо не може похвалитися тим, що повністю позбавилася російського впливу, зазначив в інтерв’ю Радіо Свобода Рітварс Янсонс, заступник директора Музею окупації Латвії. На його думку, Латвія має чимало проблем з інтеграцією російськомовної меншини, з енергетичною та економічною залежністю від Росії. Разом з тим, він зазначає, що якби Латвія не було членом Євросоюзу та НАТО, то безпеку країни зараз нікому було б гарантувати.
– Пане Янсонс, чимало латишів, з якими ми говорили, вважають, що в нинішній ситуації, коли російські військові окупували територію Криму, Латвія може відчувати відносну безпеку лише тому, що вона є членом НАТО та Європейського союзу. Як Латвії вдалося консолідувати суспільство для вступу до цих організацій, адже в Латвії була і залишається значна російськомовна меншина?
– По-перше, коли ми відновлювали незалежність Латвії, ми повернули закони і Конституцію 1920-30-х років. Важливим чинником консолідації латвійського суспільства було питання громадянства. Для нас кожний громадянин – цінність. Громадянином Латвії, крім латишів, може стати людина будь-якої національності, яка знає мову, історію та закони країни. Тому інститут громадянства став для нас консолідуючим чинником.
Другим консолідуючим чинником стало викладання латиської мови у школах національних меншин. Це допомагає молоді краще інтегруватися в латвійське суспільство. Також для того, щоб обіймати державні посади, або будувати свою кар’єру в Європі негромадяни повинні отримали латвійське громадянство.
Соціологічні опитування показують, що після реформи шкільництва 1998 року російськомовні громадяни краще володіють мовою і є великими прихильниками Європейського союзу, зокрема через кар’єрні можливості в Європі, навіть більші, ніж самі латиші.
– Латвію багато критикували за закон про громадянство, який залишив за бортом майже 40% так званого російськомовного населення. Чи, на Вашу думку, це було правильне рішення, адже ті люди, які не отримали громадянства, мають слабкий зв’язок з країною, де вони живуть?
– Коли президентом Росії став Володимир Путін, ми відчули на собі масовану інформаційну кампанію, яка ідеологічно суперечить тим цінностям, які є в Латвійській республіці. Тому ми дуже велику увагу приділяємо процесу освіти, щоб ще у школі прищеплювати дітям відчуття належності до Латвії, її історії, цінностей та традицій.
Але проблеми є, потрібно це визнати. Подібно, як в Україні, у різних мовних громад є різна історична пам’ять. Багато росіян досі вважають, що Латвія – нова країна, яка постала після розпаду Радянського Союзу, але через освітню систему, через інститут громадянства ми вирішуємо ці проблеми.
Але є частина, близько 300 тисяч жителів Латвії, які не мають латвійського громадянства, і не бажають його мати. Вони живуть в інформаційному просторі Росії. І на це ми маємо лише дуже обмежений вплив. Якщо якийсь російський канал зареєстрований на території Латвії і порушує латвійські закони, сіючи міжетнічну ворожнечу, ми можемо його покарати, але ми не можемо контролювати російські канали, які мовлять з Росії. Думаю, ця проблема буде існували ще років із 30.
– Від самого початку Латвія не дозволяла подвійного громадянства, потім вирішила його дозволити, чому?
– Відсутність подвійного громадянства була перенесена з передвоєнних законів. Але пізніше ми все ж таки його ухвалили, бо багато колишніх емігрантів, які опинилися за кордоном внаслідок Другої світової війни, хотіли відновити свій зв’язок з батьківщиною. Для нас важливо не втратити цих людей, як громадян.
– Ще одним каналом впливу Росії, крім її діаспори, є економічні та енергетичні важелі. Економіка Латвії є тісно пов’язана зі східним сусідом, Рига на 80% залежна від постачання нафти з Росії, та на 100% від постачання газу. Що було зроблено, а що не зроблено в Латвії для того, щоб зменшити економічний вплив Росії?
– Цей важіль використовується з 1990-х років. Від того часу, коли Путін став президентом, це використовується періодично. Для того, щоб покарати якусь з балтійських держав, Путін використовує привід, що їхня продукція, в основному сільськогосподарська, не відповідає якимось російським критеріям. Так Путін грає з нами цю гру по черзі, то з Литвою, то з Латвією, то з Естонією.
Найсерйозніша ситуація для Латвії у газовому секторі, бо Росія може диктувати свої ціни, вона повністю контролює наш ринок газу. Помилкою було не залишити газовий ринок у руках держави, бо ми від початку поділили його між Німеччиною та Росією, а потім він опинився у руках Росії повністю.
У зв’язку з цим Латвія не дуже різко виступала у питанні Криму, ніж, наприклад, Польща, яка скликала засідання НАТО за 4-м пунктом конвенції НАТО, що говорить про можливість такої наради, якщо якась з країн відчуває небезпеку воєнної загрози. А ми маємо бути обережні, бо Росія може підняти нам ціни на газ, які ми будемо мусити заплатити.
– Тобто Ви занепокоєні тим, що країни НАТО не будуть захищати Латвію в разі воєнного конфлікту з Росією?
– Будуть. Але для того, щоб розгорнути оборону, буде потрібен час. Ми маємо лише два винищувачі на території Латвії. Так що нам доведеться самим тримати оборону протягом перших днів. Невідповідність наших збройних сил російським може бути трагічною для нас.
Навіть будучи в НАТО, наша політична еліта усвідомлює це, а тому Латвія уникає якихось різких заяв щодо вторгнення до Криму.
– Ви не боїтеся у зв’язку з цим, що Латвія може повернутися в політичну орбіту Росії?
– Так, я побоююсь цього. Я сподіваюсь, що до воєнної кампанії не дійде. Але я боюся, що коли міжнародна спільнота не зупинить Росію в Україні, тиск перейде і на Балтійські країни, і на Молдову. І коли ми бачимо, що наша політична еліта не готова цьому протистояти, я побоююсь, що ми можемо опинитися в ролі такого сателіта Росії у рамках Європейського союзу. Нас може чекати роль Фінляндії радянських часів, СРСР повністю диктував зовнішню політику Фінляндії. Думаю, якщо ми не посилимо зв’язки всередині Євросоюзу, де нас розглядають як повноцінних рівноправних партнерів, ми знову можемо опинитися під впливом Росії – і Україна, і Латвія.
– Пане Янсонс, чимало латишів, з якими ми говорили, вважають, що в нинішній ситуації, коли російські військові окупували територію Криму, Латвія може відчувати відносну безпеку лише тому, що вона є членом НАТО та Європейського союзу. Як Латвії вдалося консолідувати суспільство для вступу до цих організацій, адже в Латвії була і залишається значна російськомовна меншина?
– По-перше, коли ми відновлювали незалежність Латвії, ми повернули закони і Конституцію 1920-30-х років. Важливим чинником консолідації латвійського суспільства було питання громадянства. Для нас кожний громадянин – цінність. Громадянином Латвії, крім латишів, може стати людина будь-якої національності, яка знає мову, історію та закони країни. Тому інститут громадянства став для нас консолідуючим чинником.
Другим консолідуючим чинником стало викладання латиської мови у школах національних меншин. Це допомагає молоді краще інтегруватися в латвійське суспільство. Також для того, щоб обіймати державні посади, або будувати свою кар’єру в Європі негромадяни повинні отримали латвійське громадянство.
Соціологічні опитування показують, що після реформи шкільництва 1998 року російськомовні громадяни краще володіють мовою і є великими прихильниками Європейського союзу, зокрема через кар’єрні можливості в Європі, навіть більші, ніж самі латиші.
– Латвію багато критикували за закон про громадянство, який залишив за бортом майже 40% так званого російськомовного населення. Чи, на Вашу думку, це було правильне рішення, адже ті люди, які не отримали громадянства, мають слабкий зв’язок з країною, де вони живуть?
Коли президентом Росії став Путін, ми відчули на собі масовану інформаційну кампанію
Якщо російський канал зареєстрований на території Латвії, і порушує закони, сіючи міжетнічну ворожнечу, ми можемо його покарати
Але проблеми є, потрібно це визнати. Подібно, як в Україні, у різних мовних громад є різна історична пам’ять. Багато росіян досі вважають, що Латвія – нова країна, яка постала після розпаду Радянського Союзу, але через освітню систему, через інститут громадянства ми вирішуємо ці проблеми.
Але є частина, близько 300 тисяч жителів Латвії, які не мають латвійського громадянства, і не бажають його мати. Вони живуть в інформаційному просторі Росії. І на це ми маємо лише дуже обмежений вплив. Якщо якийсь російський канал зареєстрований на території Латвії і порушує латвійські закони, сіючи міжетнічну ворожнечу, ми можемо його покарати, але ми не можемо контролювати російські канали, які мовлять з Росії. Думаю, ця проблема буде існували ще років із 30.
– Від самого початку Латвія не дозволяла подвійного громадянства, потім вирішила його дозволити, чому?
– Відсутність подвійного громадянства була перенесена з передвоєнних законів. Але пізніше ми все ж таки його ухвалили, бо багато колишніх емігрантів, які опинилися за кордоном внаслідок Другої світової війни, хотіли відновити свій зв’язок з батьківщиною. Для нас важливо не втратити цих людей, як громадян.
– Ще одним каналом впливу Росії, крім її діаспори, є економічні та енергетичні важелі. Економіка Латвії є тісно пов’язана зі східним сусідом, Рига на 80% залежна від постачання нафти з Росії, та на 100% від постачання газу. Що було зроблено, а що не зроблено в Латвії для того, щоб зменшити економічний вплив Росії?
Найсерйозніша ситуація для Латвії в газовому секторі, бо Росія може диктувати свої ціни
Найсерйозніша ситуація для Латвії у газовому секторі, бо Росія може диктувати свої ціни, вона повністю контролює наш ринок газу. Помилкою було не залишити газовий ринок у руках держави, бо ми від початку поділили його між Німеччиною та Росією, а потім він опинився у руках Росії повністю.
У зв’язку з цим Латвія не дуже різко виступала у питанні Криму, ніж, наприклад, Польща, яка скликала засідання НАТО за 4-м пунктом конвенції НАТО, що говорить про можливість такої наради, якщо якась з країн відчуває небезпеку воєнної загрози. А ми маємо бути обережні, бо Росія може підняти нам ціни на газ, які ми будемо мусити заплатити.
– Тобто Ви занепокоєні тим, що країни НАТО не будуть захищати Латвію в разі воєнного конфлікту з Росією?
Ми маємо лише два винищувачі на території Латвії. Нам доведеться самим тримати оборону протягом перших днів
Навіть будучи в НАТО, наша політична еліта усвідомлює це, а тому Латвія уникає якихось різких заяв щодо вторгнення до Криму.
– Ви не боїтеся у зв’язку з цим, що Латвія може повернутися в політичну орбіту Росії?
– Так, я побоююсь цього. Я сподіваюсь, що до воєнної кампанії не дійде. Але я боюся, що коли міжнародна спільнота не зупинить Росію в Україні, тиск перейде і на Балтійські країни, і на Молдову. І коли ми бачимо, що наша політична еліта не готова цьому протистояти, я побоююсь, що ми можемо опинитися в ролі такого сателіта Росії у рамках Європейського союзу. Нас може чекати роль Фінляндії радянських часів, СРСР повністю диктував зовнішню політику Фінляндії. Думаю, якщо ми не посилимо зв’язки всередині Євросоюзу, де нас розглядають як повноцінних рівноправних партнерів, ми знову можемо опинитися під впливом Росії – і Україна, і Латвія.
