Київ – Підігравати Путіну, розширюючи автономію Криму, не конструктивно і не реалістично, вважає експерт із питань місцевого самоврядування, народний депутат попередніх скликань Юрій Ключковський. Задобрювання агресора завжди призводить до розширення його смаків, каже він, коментуючи заяву прем’єра Арсенія Яценюка про ймовірність збільшення повноважень кримської влади. Радіо Свобода запитало у Юрія Ключковського, що, з правової точки зору, означає розширення автономії.
– Розрізняють два види автономії: автономію політичну і автономію територіальну, адміністративну. Адміністративна автономія означає широку самоврядність регіону, можливість вирішувати питання власного розвитку. Політична автономія означає фактично федеративний зв'язок з державою вилому. Це означає наявність власної – субординованої загальнодержавній, але власної – правової системи і можливість вирішення низки питань політичного характеру. Зокрема, може бути передбачений і певний обсяг зовнішньополітичних зв’язків. За Конституцією України, Автономна Республіка Крим є дуже широкою адміністративною територіальною автономією. Тобто це фактично самоврядний регіон з широкими власними повноваженнями. Однак вона не є політичною автономією.
– Чи є можливість розширити автономію Криму?
– У межах адміністративної автономії, мабуть, щось ще можна додавати, хоча, чесно кажучи, і сьогодні це – достатньо широка автономія. Можу сказати навіть, що автономія кримська має певні елементи політичної автономії, але дуже обмежені. Вона не може мати власної системи законодавства. Вона може приймати власні нормативно-правові акти, але вони є підзаконними актами. А не законами місцевого значення. Чи потрібно надавати Криму політичну автономію? Це питання політичної доцільності, з урахуванням конкретної ситуації, яка сьогодні складається. Подальше розширення автономії Криму буде нести надзвичайно серйозну загрозу переходу на конфедеративні зв’язки.
– Верховна Рада Криму ухвалила рішення про проведення місцевого референдуму щодо надання Криму державного статусу в складі України. Можливо, це і є рішенням, яке відповідає політичній доцільності та є шляхом до припинення агресії з боку Росії?
– Те, що поставила кримська влада у питання референдуму про так звані договірні стосунки з Україною – це вже не автономія, навіть не політична, а це конфедерація двох державний суб’єктів: України і Криму. Таке розширення означає дуже «рихлий» зв’язок між Україною і Кримом. Задобрювати Путіна розширенням кримської автономії – далеко не оптимістичний шлях і далеко не реалістичний шлях.
Це нагадує 1938-39 роки. Ті плебісцити, які вживав Гітлер у Судецькій області, потім у протектораті Богемія, при аншлюсі Австрії. Це абсолютна паралель. Задобрювання агресора завжди призводить до розширення його смаків. Тому який референдум? А хто буде перевіряти його достовірність, а хто гарантує, що там під російським тиском не намалюють який хочете результат. Під автоматами громадянське суспільство, чесне голосування, спостерігачі? Ми знаємо, як у Росії проводяться вибори, про що ми говоримо?
– Розрізняють два види автономії: автономію політичну і автономію територіальну, адміністративну. Адміністративна автономія означає широку самоврядність регіону, можливість вирішувати питання власного розвитку. Політична автономія означає фактично федеративний зв'язок з державою вилому. Це означає наявність власної – субординованої загальнодержавній, але власної – правової системи і можливість вирішення низки питань політичного характеру. Зокрема, може бути передбачений і певний обсяг зовнішньополітичних зв’язків. За Конституцією України, Автономна Республіка Крим є дуже широкою адміністративною територіальною автономією. Тобто це фактично самоврядний регіон з широкими власними повноваженнями. Однак вона не є політичною автономією.
За Конституцією України, Автономна Республіка Крим є дуже широкою адміністративною територіальною автономією
– У межах адміністративної автономії, мабуть, щось ще можна додавати, хоча, чесно кажучи, і сьогодні це – достатньо широка автономія. Можу сказати навіть, що автономія кримська має певні елементи політичної автономії, але дуже обмежені. Вона не може мати власної системи законодавства. Вона може приймати власні нормативно-правові акти, але вони є підзаконними актами. А не законами місцевого значення. Чи потрібно надавати Криму політичну автономію? Це питання політичної доцільності, з урахуванням конкретної ситуації, яка сьогодні складається. Подальше розширення автономії Криму буде нести надзвичайно серйозну загрозу переходу на конфедеративні зв’язки.
– Верховна Рада Криму ухвалила рішення про проведення місцевого референдуму щодо надання Криму державного статусу в складі України. Можливо, це і є рішенням, яке відповідає політичній доцільності та є шляхом до припинення агресії з боку Росії?
– Те, що поставила кримська влада у питання референдуму про так звані договірні стосунки з Україною – це вже не автономія, навіть не політична, а це конфедерація двох державний суб’єктів: України і Криму. Таке розширення означає дуже «рихлий» зв’язок між Україною і Кримом. Задобрювати Путіна розширенням кримської автономії – далеко не оптимістичний шлях і далеко не реалістичний шлях.
Задобрювати Путіна розширенням кримської автономії – далеко не оптимістичний шлях і далеко не реалістичний
