Нам потрібен не Шевченко-пам’ятник, а «живий Шевченко» – художник

Київ – Який Тарас Шевченко сьогодні присутній найбільше в українській культурі? Суворий дядько у смушевій шапці зі шкільного портрету, пам’ятник, до якого потрібно покласти квіти до 200-х роковин від народження, петербурзький денді чи поет-пророк, який послав українцям закодовані меседжі? Повідомлення, зміст яких оживає та по-новому розкривається на Грушевського, на Майданах по всій країні, у вирі нинішніх суспільних протиріч та викликів. Художники, письменники, режисери, драматурги практично одностайно визнають, що українській культурі бракує саме «живого Шевченка». Над його поверненням українцям вони й працюють, запевняють митці.

Вулиця Грушевського, січень 2014 року, розпал протистояння між мітингарями та силовиками. Письменниця та громадська діячка Ірена Карпа на тлі барикади й під звуки революційного набату читає уривок з шевченкової поезії «Во Іудеї во дні они, Во время Ірода-царя, Кругом Сіона й на Сіоні Романські п’яні легіони Паскудились. А у царя, У Ірода таки самого, І у порога й за порогом Стояли ліктори, а цар… Самодержавний государ! Лизав у ліктора халяву…»

Цей прочитання поезії Тараса Шевченка в такому місці й о такій порі стало частиною проекту «Наш Шевченко».

«Шевченкові закодовані меседжі йдуть до нас крізь роки, оті слова про «перевертнів, які допомагають москалеві господарювати та з матері полатану сорочку знімати», неймовірно чіпляють зараз, коли ти бачиш, як усе розгортається просто, як по писаному», – розповідає Ірена Карпа.

У Шевченка цікава його революційність та одночасна людяність – Андрій Єрмоленко

Автором проекту «Наш Шевченко» є український театральний режисер, продюсер Сергій Проскурня. За його задумом, у період між 9 березня 2013 року та 9 березня 2014 року 365 різних людей читають уривки з творів українського поета в найнесподіваніших місцях і в свій індивідуальний спосіб. Головний музичний образ проекту – «Отче наш» українського композитора Валентина Сильвестрова у виконанні муніципального хору «Київ».

«Наш проект – це спроба різних людей, різних професій, різного віку наблизитися до Тараса Григоровича Шевченка, відчути силу його слова, перевірити її на собі, отримати енергію, а головне – відтворити актуальність його слова», – пояснює Сергій Проскурня у відеозверненні, розміщеному на сайті проекту.

Сьогодні відео проекту активно розповсюджуються в соціальних медіа.

З-поміж читців «Нашого Шевченка» є і український художник Андрій Єрмоленко, один із лідерів напрямку жлоб-арту. Експозицію його робіт можна побачити на Євромайдані – на стінах мистецької барикади Барбакан напроти входу до метро Хрещатик. Він говорить про те, що сьогодні українцям бракує «живого Шевченка» в культурі.

Сам Андрій Єрмоленко пробує вмонтувати шевченківські образи в абсолютно нові художні й історичні контексти. Він наголошує на тому, що людей цікавить саме живий поет, а не пам’ятник, до якого до певної річниці потрібно покласти вінок і прочитати при цьому хрестоматійний вірш.

«Нині цікаво сприймати Шевченка як аля Че Гевару, який є революціонером, але водночас у ньому дуже багато людяності. Сьогодні він має бути ультрамодним, ультрановим. Хочеться повернути його до того стану, яким він був до того, як помер. Донедавна про нього звикли думати як про пам’ятник, як про мертву людину, на могилу якої потрібно покласти квіти. А зараз обличчя Шевченка стає таким, яким він був, тобто людей більше цікавить живий Шевченко», – переконаний художник.

Твори Шевченка допомагають зрозуміти, що значить «пробудитися» – автор вистави «Пробудження»

У 2011-му театр Студентського братства Львівщини «НАШЕ ВСЕ» поставив власну виставу «Пробудження» за мотивами поезії Тараса Шевченка, яку її автори визначили як «інтерпретацію творчості Кобзаря молодими людьми 21 століття» і «зверненням до минулого задля віднайдення шляху в майбутнє».

Авто сценарію, режисер «Пробудження» Марта Калиняк говорить про те, що студенти намагалися відійти від офіціозних і пафосних шаблонів у потрактуванні творчості поета й наблизити Шевченка до молоді.

«Урочистості в академії, на найвищому державному рівні або ж у школах були такими офіційними, дуже далеким від живих людей, від учнів, студентів, молоді. Ми хотіли зробити мінімум слів про Шевченка й максимум голосу самого Шевченка», – розповіла автор сценарію «Пробудження».

У виставі грали символічні персонажі, один із них – Україна. За словами Марти Калиняк, ішлося насамперед про пробудження України, але поруч із тим розкривалася тема пробудження людини, після якого вона змінює свій погляд на свій і свої стосунки з іншими. І це є актуальним у всі часи й для всіх. Така тонка екзистенційна проблематика розкривалася з допомогою різних шевченківських текстів: від хрестоматійних до маловідомих.

Євромайдан – це повернення України до себе й Шевченка до нас – Макаров

Автор 4-серійного фільму «Мій Шевченко», журналіст і публіцист Юрій Макаров наголошує на тому, що Кобзаря потрібно сприймати в контексті європейського романтизму.

«І доки не почнемо його сприймати як складову частину сучасного і надзвичайно новаторського на той час європейського романтизму (а він був його класичним представником), доти він залишиться таким собі дядечком у смушевій шапці, у вишиванці, з кобзою у руках. І це, звісно, не те, на що є попит у сучасного українця, особливо якщо він орієнтований на Європу», – вважає Юрій Макаров.

У фільмі «Мій Шевченко» замість монументального образу Кобзаря перед глядачами постає реальна людина зі смаком до життя, людськими захопленнями. Зрештою, замість дядька у смушевій шапці ми зустрічаємо петербурзького денді.

Юрій Макаров говорить про те, що Шевченко не може не бути присутнім в культурі в принципі, бо вплинув і впливає далі на практично всі знакові мистецькі напрямки, які постали після нього: від українського авангарду на межі 19-20 століть та «розстріляного відродження» 1920-1930-х років до сучасного жлоб-арту у виконанні Андрія Єрмоленка.

Юрій Макаров також переконаний, що Шевченко напрочуд суголосний цінностям та орієнтирам Євромайдану.

«Весь Євромайдан – це рух повернення України до себе, складовою частиною цієї України, до якої потрібно повернутися, є і наш Тарас Григорович. Якщо тенденції Євромайдану, які нині позначилися, переможуть, то Шевченко буде затребуваний», – переконаний Юрій Макаров.

Тим часом відео, на якому загиблий від вогнепального поранення на Грушевського 20-річний Сергій Нігоян ще живий і сповнений сил читає уривок з поеми «Кавказ», стало найвідомішим у проекті «Наш Шевченко». Його на сайті переглянули вже понад мільйон людей.