Десятки тисяч івано-франківців проводжали сьогодні в останню путь загиблого на Майдані у Києві 19-річного студента Романа Гурика. Жалобна церемонія розпочалася в народному домі «Просвіта», де упродовж двох днів проходило прощання із загиблим. Звідти процесія рушила до адмінбудинку, де в останні місяці проходили місцевий Майдан і народні віча.
У кафедральному соборі Івано-Франківська відбулася служба за участю рідних і близьких Романа Гурика.
Звідти жалобна хода пройшла до будинку, де жив хлопець, до школи, де він вчився, та до університету.
На вулиці міста вийшли люди, які стояли вздовж усього маршруту ходи. Люди скандували «Герой», «Герої не вмирають», «Честь і слава Героям Станіслава».
Поховали Романа Гурика у Меморіальному сквері, поряд з могилами українських січових стрільців та вояків Української повстанської армії.
За словами батька Романа Ігоря Гурика, «він поїхав у Київ, щоб зробити нашу Україну світлою, щоб в Україні панувало добро, щоб не було зла, щоб люди один одного поважали і ніколи не йшли один на одного зі зброєю».
Вчителі, друзі по школі і університету, де навчався Роман Гурик на філософському факультеті, згадували, що був він світлим, щирим, мріяв стати режисером.
«Роман та його побратими з Небесної сотні хочуть не помсти за те, що вони не з нами, не прославлення за героїчні вчинки, а очищення всіх нас», – сказав ректор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігор Цепенда.
«Такого великого похорону в Івано-Франківську не пам’ятають навіть старші люди, щоб така кількість людей вийшла проводжати в останню путь Героя», – сказав міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус.
За його словами, нова вулиця Проектна, недалеко від якої жив Роман Гурик, буде перейменована на його честь. А площу перед адмінбудинком, де в останні місяці проходили народні віча, а згодом стояли івано-франківські барикади, буде названо Майданом Героїв.
Сьогодні у Калуші поховали ще одного загиблого на Майдані прикарпатця – 30-річного Ігоря Дмитріва. Він збудував дім, в якому не встиг пожити. Провести в останню путь сина приїхала з Італії мама Ігоря.
У кафедральному соборі Івано-Франківська відбулася служба за участю рідних і близьких Романа Гурика.
Звідти жалобна хода пройшла до будинку, де жив хлопець, до школи, де він вчився, та до університету.
На вулиці міста вийшли люди, які стояли вздовж усього маршруту ходи. Люди скандували «Герой», «Герої не вмирають», «Честь і слава Героям Станіслава».
Поховали Романа Гурика у Меморіальному сквері, поряд з могилами українських січових стрільців та вояків Української повстанської армії.
За словами батька Романа Ігоря Гурика, «він поїхав у Київ, щоб зробити нашу Україну світлою, щоб в Україні панувало добро, щоб не було зла, щоб люди один одного поважали і ніколи не йшли один на одного зі зброєю».
Вчителі, друзі по школі і університету, де навчався Роман Гурик на філософському факультеті, згадували, що був він світлим, щирим, мріяв стати режисером.
«Роман та його побратими з Небесної сотні хочуть не помсти за те, що вони не з нами, не прославлення за героїчні вчинки, а очищення всіх нас», – сказав ректор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігор Цепенда.
«Такого великого похорону в Івано-Франківську не пам’ятають навіть старші люди, щоб така кількість людей вийшла проводжати в останню путь Героя», – сказав міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус.
За його словами, нова вулиця Проектна, недалеко від якої жив Роман Гурик, буде перейменована на його честь. А площу перед адмінбудинком, де в останні місяці проходили народні віча, а згодом стояли івано-франківські барикади, буде названо Майданом Героїв.
Сьогодні у Калуші поховали ще одного загиблого на Майдані прикарпатця – 30-річного Ігоря Дмитріва. Він збудував дім, в якому не встиг пожити. Провести в останню путь сина приїхала з Італії мама Ігоря.
