Київ – У Києві оголосили переможців літературної премії «Літакцент року – 2013». Ця нагорода – певно, найкритичніша з усіх літературних відзнак, що існують в України. Так, наприклад, у коротких списках інтернет-порталу «Літакцент» одні й ті самі книги фігурували як в номінаціях «Проза» та «Есеїстика», так і в антиномінації «Золота Булька». А нагороду за найкращий прозовий твір так ніхто і не отримав – такого цього року так і не з’явилося, кажуть оглядачі.
Цього року інтернет-портал «Літакцент» змінив систему голосування – переможців визначали не кілька експертів, як у минулі роки, а усі критики, що пишуть для порталу. Окрім цього, вони могли не підтримати жодної книги. Таким чином в номінації «Проза» не переміг жоден письменник – а серед них були Катерина Бабкіна, Станіслав Вишенський, Владислав Івченко, Наталка Сняданко та Сашко Ушкалов. Але на думку оглядача «Літакценту» Тетяни Трофименко, у цьому немає нічого дивного.
«Я не змогла віддати свій голос нікому з цих авторів. Насправді треба давати можливість сказати чесно: немає цього року книжки, якій можна було б віддати перше місце. Мені здається, що у такий спосіб ми демократизувалися та вийшли на якісно новий рівень в літературній критиці і в усвідомленні стану нашої художньої літератури. Мені здається, що це добре», – каже вона.
Із поезією справи кращі – у цій номінації нагороду здобув Мирослав Лаюк за збірку «Осоте». А найкращою дитячою книжкою стала «Хто зробить сніг» подружжя Прохаськів.
«Від більшості авторів чекаєш кращого» – Семків
Тим часом у номінації «Есеїстика та літературознавство» переміг Михайло Бриних за обидві свої «Хрестоматії доктора Падлючча». До речі, їх же номінували також на «Золоту Бульку», однак антипремію письменник так і не отримав. Хоча, як каже сам Бриних, на цю нагороду він розраховував у першу чергу.
«Я найкращий кандидат на «Золоту Бульку» і обов’язково намагатимусь написати і видати твір, що міг би гідно поборотися у цій номінації», – зазначив він.
В «улюбленій номінації» Бриниха, утім, перемогла якраз книга із номінації «Проза» – «Фрау Мюллер не налаштована платити більше» Наталки Сняданко. Однак, як стверджує літературознавець Ростислав Семків, більшість книг, що виходять в Україні, цілком можуть претендувати на цю нагороду, бо від «більшості авторів чекаєш кращого».
«В літературі є такий тип письма «Я-історія». Так от, у нас замість нього – «Я-печалька». Своєрідний жанр, коли автор від свого імені розповідає про важкі переживання свого внутрішнього світу. І другий жанр – «Жмуток зів’ялих приколів», – вважає Семків.
Також на «Літакценті» тривало читацьке голосування. Його результати досить сильно відрізняються від рішення критиків, однак на їхнє рішення не впливали.
Цього року інтернет-портал «Літакцент» змінив систему голосування – переможців визначали не кілька експертів, як у минулі роки, а усі критики, що пишуть для порталу. Окрім цього, вони могли не підтримати жодної книги. Таким чином в номінації «Проза» не переміг жоден письменник – а серед них були Катерина Бабкіна, Станіслав Вишенський, Владислав Івченко, Наталка Сняданко та Сашко Ушкалов. Але на думку оглядача «Літакценту» Тетяни Трофименко, у цьому немає нічого дивного.
«Я не змогла віддати свій голос нікому з цих авторів. Насправді треба давати можливість сказати чесно: немає цього року книжки, якій можна було б віддати перше місце. Мені здається, що у такий спосіб ми демократизувалися та вийшли на якісно новий рівень в літературній критиці і в усвідомленні стану нашої художньої літератури. Мені здається, що це добре», – каже вона.
Із поезією справи кращі – у цій номінації нагороду здобув Мирослав Лаюк за збірку «Осоте». А найкращою дитячою книжкою стала «Хто зробить сніг» подружжя Прохаськів.
«Від більшості авторів чекаєш кращого» – Семків
Тим часом у номінації «Есеїстика та літературознавство» переміг Михайло Бриних за обидві свої «Хрестоматії доктора Падлючча». До речі, їх же номінували також на «Золоту Бульку», однак антипремію письменник так і не отримав. Хоча, як каже сам Бриних, на цю нагороду він розраховував у першу чергу.
«Я найкращий кандидат на «Золоту Бульку» і обов’язково намагатимусь написати і видати твір, що міг би гідно поборотися у цій номінації», – зазначив він.
В «улюбленій номінації» Бриниха, утім, перемогла якраз книга із номінації «Проза» – «Фрау Мюллер не налаштована платити більше» Наталки Сняданко. Однак, як стверджує літературознавець Ростислав Семків, більшість книг, що виходять в Україні, цілком можуть претендувати на цю нагороду, бо від «більшості авторів чекаєш кращого».
«В літературі є такий тип письма «Я-історія». Так от, у нас замість нього – «Я-печалька». Своєрідний жанр, коли автор від свого імені розповідає про важкі переживання свого внутрішнього світу. І другий жанр – «Жмуток зів’ялих приколів», – вважає Семків.
Також на «Літакценті» тривало читацьке голосування. Його результати досить сильно відрізняються від рішення критиків, однак на їхнє рішення не впливали.
